Вальдшнепи

В цей, колись заштатний городок, що стоїть від Не-Парижа (так хтось іронічно назвав наше місто) за шістсот, приблизно, кілометрів, Ганна i Дмитрій приїхали в серединi червня, - тодi, коли не тільки виноградом, але й абрикосами не пахтить наш степовий південь. Товариш Вовчик прибув багато пізніш, i саме того липневого дня, коли над рікою пройшла гроза й випали холоднi дощi. Він приїхав, як завжди, розхристаний та неуважний i, недовго гадаючи, забіг по дорозi до "буфету найкращих фіалок I. Л. Карасика": Дмитрій в своєму листi (лист давно вже загублено) якось згадував це до певної міри рідне йому по звукозбігу прізвище.