Гаррі й Неллі були щасливі, про що й не треба говорити. За всі терпіння, які перейшли вони в життю, одержали нагороду. Симон Форд, вислужений наставник копальні Нового Аберфайля, дожидав хвилі, коли зможе відсвяткувати золоте весілля зі своєю старою Меджі, яка не мала нічого проти сього.

– А потім і друге, – говорив Джек Ріян, – два золоті весілля зовсім не буде забагато для вас, пане Симон.

– Зовсім ні, мій приятелю, – спокійно відповідав старець. – Нічого не було би дивного прожити двісті літ в отому чудовому кліматі Нового Аберфайля.

Чи доживуть мешканці вугляного міста отого свята? Це покаже будучність.

В кожному разі, мабуть, незвичайного довгого віку дожив гарфанґ старого Сильфакса.

Він усе жив у підземеллі, та по смерти старця, хоч як старалася Неллі його задержати, по кількох днях полетів від неї в безвісти копальні.

Мимо того, що товариство людей йому, здається, так, як і його бувшому панови, не подобалося, він чогось то особливо не любив Гаррі. Заздрісний птах бачив в ньому передовсім того, хто перший забрав йому його Неллі, яку оборонити перед ним не вдалося йому там, у глибині пропасти.

З того часу Неллі дуже рідко бачила гарфанґа над озером Малкольм. Невже бажав він побачити хоч інколи свою давну приятельку? А може, бажав своїм бистрим зором проникнути глибину озера, що скривало в собі тіло старого Сильфакса?

Хто його знає! Та все ж таки гарфанґ став основою багатьох легенд і дав нагоду Джекови Ріянови поширити свій репертуар фантастичних казок. Ще й досі на вечорницях у Шотландії розказують казки та співають пісень про гарфанґа і старого Сильфакса, колишнього «розкаяного грішника» копалень Аберфайля.

Стор.

I. Суперечні листи ……………………………………...................3

II. В дорозі ……………………………………………...................11

III. Підземелля З’єднаного Королівства ……………...................16

IV. Шахта Дошар ……………………………………....................25

V. Родина Фордів ……………………………………....................38

VI. Загадкові явища ………………………………….....................50

VII. Проба Симона Форда ………………………….......................57

VIII. Вибух динаміту …………………………………...................79

IX. Новий Аберфайль ………………………………......................74

X. Туди й назад ……………………………………….....................77

XI. Огненні чарівниці ……………………………….......................87

XII. Геройство Джека Ріяна ………………………….....................95

XIII. Вугляне місто ……………………………………...................109

XIV. На волоску ………………………………………....................117

XV. Неллі в підземній хатині …………………………...................128

XVI. На драбині ……………………………………….....................139

XVII. Схід сонця ………………………………………....................146

XVIII. Від озера Ломонд до озера Катрайн ………….....................156

XIX. Остання погроза ………………………………………………164

XX. «Розкаяний грішник» ………………………………………….175

XXI. Весілля Неллі …………………………………………............ 184

XXII. Легенда старого Сильфакса ………………………………… 190

Роман Жуля Верна «Чорна Індія» – науково-фантастичний твір про британських шахтарів – в українському перекладі Мирослава Капія був виданий 1930 року у Львові видавництвом «Накладня Михайла Таранька». В цім виданні автор зазначений як «Юлій Верн». Видання ілюстроване малюнками французького художника Жуля Фера (Jules-Descartes Férat). Роман видавався в інших країнах також за назвами «Чорні діаманти», «Дитина з печери», «Дивні справи підземелля», «Підземне місто»... «Чорна Індія» входить до циклу «Незвичайні подорожі». Написана в 1877 році. У романі знайшли відображення враження від поїздки Жуля Верна з його другом Іньяром до Англії і Шотландії влітку 1859 року. Перша публікація роману – в газеті “Le Temps”, з 28 березня по 22 квітня 1877 року. Перше книжкове видання побачило світ 26 квітня 1877 року.

До львівського видання «Чорної Індії» 1930 року увійшли не всі ілюстрації Жуля Фера, намальовані до цього твору. В цім додатку вміщено решту.

_____

_____

_____

_____

_____

_____