Наступного дня потяг котився паркими долинами Пенсільванії й Огайо, Ґеєр перечитував копії дитячих листів і шукав якихось зачіпок, які б могли задати напрям його пошукам. Листи не лише являли собою безсумнівне свідчення того, що діти були з Голмсом, а й містили географічні дані, які дозволили Ґеєрові приблизно окреслити маршрут Голмса з дітьми. Спочатку вони зупинилися в Цинциннаті.

Детектив Ґеєр дістався до Цинциннаті о 19:30 у четвер 27 червня. Оселився там у готелі «Палац». Наступного ранку він пішов до штаб-квартири тамтешньої поліції й коротко ознайомив суперінтенданта зі своїм завданням. Той відрядив на допомогу детектива Джона Шнукса, старого друга Ґеєра.

Ґеєр сподівався відтворити маршрут дітей від Цинциннаті й далі. Це було непросто. У нього майже не було ніяких знарядь, крім розуму, блокнота, кількох фотографій і дитячих листів. Разом із детективом Шнуксом вони склали список усіх привокзальних готелів Цинциннаті й стали обходити їх, шукаючи в реєстраційних книжках якихось ознак дітей і Голмса. Без сумніву, Голмс мав скористатися псевдонімом, тож Ґеєр взяв із собою знімки, навіть зображення скрині, яку взяли з собою діти — впізнаваної, із пласким верхом. Щоправда, листи писалися багато місяців тому. Ґеєр майже не сподівався, що хтось згадає чоловіка з трьома дітьми.

Але виявилося, що в цьому він помилився.

Детективи ходили від готелю до готелю. Сонце припікало дедалі дужче. Детективи поводилися люб’язно, ніколи не виявляли роздратованості, хоча й були змушені повторювати багато разів ту саму розповідь.

На Сентрал-авеню вони прийшли до невеликого готелю з не дуже дорогих — «Atlantic House». Як і в інших готелях, вони попросили на рецепції подивитися гостьову книгу. Спочатку вони відкрили її на сторінці п’ятниці 28 вересня 1894 року, коли Голмс, уже разом з Еліс, взяв із собою ще й Неллі з Говардом з їхнього дому в Сент-Луїсі. За здогадом Ґеєра, Голмс із дітьми дісталися до Цинциннаті пізніше того самого дня. Ґеєр провів пальцем по сторінці й зупинився біля запису «Алекс Е. Кук»: той чоловік, як було записано, подорожував із трьома дітьми.

Цей запис змусив Ґеєра напружити пам’ять. Голмс уже вдавався до цього псевдо, коли винаймав будинок у Бьорлінґтоні (штат Вермонт). Крім того, тепер Ґеєр був знайомий із почерком підозрюваного. Запис виглядав написаним знайомою рукою.

«Кук» з дітьми ночували одну ніч, як свідчила книга. Але з листів Ґеєр знав, що вони залишилися в Цинциннаті ще на одну ніч. Видавалося дивним, що Голмс навіщось перевіз їх в інший готель, але Ґеєр з досвіду знав: робити припущення щодо поведінки злочинця — річ небезпечна. Вони зі Шнуксом ґречно подякували працівникові й пішли перевіряти інші готелі.

Сонце стояло високо, вулиці аж парували. Цикади сюрчали з кожного дерева. На розі Шостої стрит і Вайн-авеню детективи знайшли готель «Бристоль» і виявили, що туди у суботу 29 вересня 1894 року прибув пожилець «А. Е. Кук» із трьома дітьми. Коли працівник побачив фотографії Ґеєра, він упізнав Голмса, Еліс, Неллі й Говарда. Вони виселилися наступного ранку, в неділю 30 вересня. Ця дата цілком вписувалася в хронологію подій: Ґеєр з дитячих листів знав, що в неділю зранку вони виїхали з Цинциннаті й увечері вже були в Індіанаполісі.

Ґеєр, проте, ще не був готовий залишити Цинциннаті. Тепер він діяв інтуїтивно. Агенти Пінкертона виявили, що Голмс інколи винаймав будинки в містах, якими подорожував — як було в Бьорлінґтоні. Ґеєр і Шнукс вирішили звернути увагу на агенції з нерухомості в місті Цинциннаті.

Урешті, пошуки привели їх до контори Дж. Томаса, на Іст-сьорд-стрит.

Чимось Голмс, напевне, був особливо примітний, бо і Томас, і його працівники згадали такого клієнта. Голмс винайняв будинок номер 305 на Поплар-стрит під ім’ям А. К. Гейз і дав чималий завдаток.

Дату угоди Томас назвав — 28 вересня 1894 року, та сама п’ятниця, коли Голмс із дітьми прибув до Цинциннаті. Голмс винайняв будинок лише на два дні.

Томас інших подробиць надати не зміг, але спрямував детективів до Генрієтти Гілл, яка мешкала по сусідству з тим будинком.

Ґеєр і Шнукс одразу знайшли оселю міс Гілл, і та виявилася дуже спостережливою пліткаркою. «Та тут майже й нема чого розповідати», — сказала вона, але розповіла чимало.

Спочатку вона помітила нового пожильця у суботу 29 вересня, коли біля будинку, який здавали, зупинився вантажний фургон. Звідти вийшов чоловік із хлопчиком. Увагу міс Гілл привернуло те, що в фургоні майже нічого не було, крім залізної печі, яка для приватного житла здавалася завеликою.

Міс Гілл та піч здалася настільки дивною, що вона одразу розповіла про неї сусідам. Наступного ранку Голмс прийшов до її дверей і сказав, що він у цьому будинку жити не збирається. Коли хочете цю піч, сказав він їй, можете її взяти.

Детектив Ґеєр гадав, що Голмс, напевне, помітив надмірну увагу сусідів і змінив свої плани. Але якими ж вони були? У той час Ґеєр писав: «Я не міг оцінити надзвичайної важливості винаймання будинку на Поплар-стрит і привезення туди настільки гігантської печі». Однак він був переконаний, що «вхопився на надійну нитку», яка приведе його до дітей.

Листи дівчат давали Ґеєрові безсумнівну координату наступного пункту. Він подякував детективові Шнуксу за допомогу й сів на потяг до Індіанаполіса.

В Індіанаполісі спека стояла ще сильніша. Листя на деревах прив’яло й висіло, немов долоні небіжчиків.

Зранку в неділю Ґеєр пішов у поліцію і взяв собі нового місцевого напарника — детектива Девіда Річардса.

Один крок був зовсім простим. Неллі Пайтзель написала з Індіанаполіса: «Ми в г. “English”». Детектив Річардс знав таке місце — готель «English».

У гостьовій книзі готелю Ґеєр знайшов запис від 30 вересня: «Троє дітей Кеннінґів». Кеннінґ — то, як йому було відомо, дівоче прізвище Керрі Пайтзель.

Проте все було не так просто. Книга свідчила, що діти Кеннінґи залишили готель наступного дня, в понеділок 1 жовтня. Але з листів Ґеєр знав, що діти жили в Індіанаполісі щонайменше весь наступний тиждень. Голмс, здається, повторив ту саму схему, яку застосував у Цинциннаті.

Ґеєр почав такі самі методичні пошуки. Вони з детективом Річардсом перевіряли готель за готелем, але більше про дітей нічого там не дізналися.

Однак виявилася інша річ.

У готелі «Circle Park» знайшлася «місіс Джорджія Говард». Говард — то був один з улюблених псевдонімів Голмса, як тепер було відомо Ґеєрові. Він вважав, що ця жінка може виявитися останньою дружиною Голмса Джорджіаною Йоук. За книгою, «місіс Говард» вселилася у неділю 30 вересня 1894 року й ночувала чотири ночі.

Ґеєр показав фотографії хазяйці готелю місіс Родіус, і та впізнала Голмса і Йоук, але не дітей. Місіс Родіус розповіла, що потоваришувала з Йоук. В одній розмові Джорджіана сказала їй, що її чоловік «дуже багатий, у нього є земля й ранчо в Техасі, а також чимало власності в Берліні (в Німеччині) і вони збираються їхати туди, щойно він владнає всі свої справи».

Час, коли відбувалися всі ці готельні справи, наводив на роздуми. Ґеєр міг хіба що припустити, що тієї неділі, 30 вересня, Голмс якось примудрився розкидати дітей і дружину по різних готелях в одному місті, не повідомляючи їм одне про одного.

Але куди ж діти потрапили потім?

Ґеєр і Річардс переглянули гостьові книги всіх готелів і пансіонів Індіанаполіса, але жодних слідів дітей не виявили.

Здавалося, в Індіанаполісі пошуки Ґеєра зайшли в глухий кут, аж тут Річардс згадав, що був такий готель — «Circle House», який відкрився восени 1894 року, але вже закрився. Вони з Ґеєром обійшли інші готелі, шукаючи власника «Circle House», і від колишнього працівника дізналися, що гостьові книги готелю нині перебувають в одного адвоката в центрі.

Записи в книзі велися абияк, але серед гостей, які прибули в понеділок 1 жовтня, Ґеєр побачив знайомий запис: «Троє дітей Кеннінґів». У книзі було сказано, що вони з Ґалви (штат Іллінойс) — у цьому містечку виросла місіс Пайтзель. Ґеєр тепер відчував, що йому вкрай потрібно поговорити з колишнім управителем готелю; як виявилося, той тримає салун у західній частині Індіанаполіса. Звали господаря Герман Екелоу.