- Круговерть! - раптом вирвалось у Малька-Ванька.

- Правильно - круговерть! - зрадiла Олеся Василiвна i лагiдно подивилася на нього. - Розумник!

У цей момент "розумника" так штовхнули в бiк, що вiн ледве не зойкнув. Малько-Ванько рвучко повернувся i побачив Варю.

- Ти чого?

Варя притулила палець до губiв i прошепотiла:

- Нi слова про Чарiвну Круговерть!

- Чому? - теж пошепки спитав Малько-Ванько. I тут же зрозумiв, що то був не сон - усi його неймовiрнi пригоди сталися насправдi! Його та Варi.

- Тому, - прошепотiла Варя, - що нам нiхто не повiрить. Засмiють... - I вона чомусь почервонiла.

"Справдi, - подумав Малько-Ванько, - нiхто не повiрить".

- А Олеся Василiвна тебе покарає, - продовжувала шепотiти Варя. Адже ти не послухався її, полiз уночi до чарiвної кiмнати...

I вона глузливо примружилась.

- А ти не лiзла, чи що? - наблизив до неї обурене обличчя Малько-Ванько.

- От i я кажу, що покарає нас Олеся Василiвна, - всмiхнулася Варя. - Вона сувора!

I вони вирiшили нiкому нiчого не розповiдати про свої незвичайнi пригоди.

I справдi не розповiли.

Ось тiльки менi...

А я - вам!