Ми не змовляючись подбігли до шафи й заходились відкорковувати пробірки й випускати з них сни, які цей дідуган устиг понабирати у бідолашних дітлахів.
— Отримуй свій сон, Іринко!
— І ти, Васильку!
— І ти, Оксанко!..
— А ось і мій, ріднесенький! — раптом вигукнув Борька, схопивши пробірку зі своїм сном. — Ох, і спатиму ж я сьогодні! — засміявся він. — Красота!
Ми повипускали всі сни і, радісні, вийшли надвір.
Ви питаєте, як ми перемогли Капітона? А дуже просто! У пробірку, яку продав дідові Кучма, Ігор насипав звичайного молотого перцю. Адже він виглядав точнісінько так само, як і порошок дідугана. Отак-от!..
Ми весело крокували нашим провулком — тепер уже вп'ятьох! — і голосно виспівували нашу пісеньку. Ми посміхалися один до одного, до всіх перехожих, що траплялися нам назустріч, і нам ставало ще краще! Адже ми тепер чудово знали: дідугана переможено, наші сни — з нами! А поки снитимуться кольорові, запахущі, травневі сни — літати нам і літати!
Бюро знахідок
Неказкова казка
1
Будь ласка,
заходьте!
Скоріше
заходьте!
Усе,
що згубили,
шукайте
й знаходьте!
Я все
покажу вам,
що є
на полицях.
Ви тільки,
будь ласка,
уважно дивіться.
Можливо,
на котрійсь
із наших
полиць
Ви знайдете
те,
що згубили
колись!
2
Отут
перед вами —
загублена
совість.
Гадаю,
вона в нас
лише тимчасово:
Без неї ж
не можуть
дорослі та діти
і тижня
прожити
на білому світі…
Згубив її хлопець,
який
тишком-нишком
Надворі
малому
підставив
підніжку,
у іншого хлопця
м'яча одібрав,
сусідці по парті
малюнок
порвав.
А тільки
спитають у нього:
— Навіщо?!
Провину
він звалить
одразу
на інших,
тому
ні в дворі з ним,
ні в класі не грають…
Гадаю,
він скоро
до нас
завітає!..
Ну от,
подивіться,
а що
вам казав я!
Уже
поспішає
по совість
хазяїн!
Ця совість,
я бачу,
належить тобі?
Будь ласка,
бери,
але більш
не губи!
3
А тут
на полиці —
роззява з роззяв,
найкращий
ловець
і винищувач
ґав.
Давно вже
усе він
забув
і проґавив:
забув,
що він має
обов'язки й справи,
забув
десь портфель,
авторучку красиву,
забув
і про те він,
що мама
просила.
А якось
на ґаву
так рота
роззявив,
що сам
загубив себе,
бідний роззява!
Ще й досі
Дивується
всюди
народ:
од хлопця
зоставсь
лиш роззявлений
рот…
Як тільки
зустріне його
хтось із вас,
скажіть,
щоб зайшов
за собою
до нас.
4
Ця купа
велика —
загублений час.
Боюся,
що й місця
не стачить
у нас…
Ось —
час
для навчання,
загублений
в школі, —
його вже,
напевно,
не вернеш
ніколи!
Тут —
час допомоги
і мамам,
і татам,
який
у розвагах
втрачали
завзято.
Там —
Час
для зарядки,
що в ліжках
згубили
і разом
зі спортом
у ліні
втопили…
Тут
стільки часу
погубили
невчасно,
що я
вже й не знаю,
куди його
класти!
Напевно,
мені доведеться
на дверях
скоріше прибити
табличку фанерну,
щоб з неї
нарешті
довідався
кожний:
«Загублений
Час
Повернути
не можна!»