Чоловік піддався закляттю. Моя магія спрацювала безпомилково. Обідати з ним в мене не має ні бажання, ні часу. Тож покидаючи дім, поспішаю. Я ще маю попрацювати зі сплячим містером Треасом. Колекціонер на зважаючи на вдалу купівлю маєтку, чомусь змушений повернутись до виконання службових обов’язків. Відлітати необхідно терміново, дарма що він не встигатиме нормально попрощатись з другом. Справи кличуть. Хто-хто, а Тед повинен зрозуміти його як ніхто інший.

Покинувши образ Майкла Треаса, я недовго залишалась собою. Так, доступ в маєток можна вважати відносно вільним для мене. Владнавши справу з купівлею-продажем, залишається вирішити щось з Клер. Я не збираюсь вступати з нею в сутичку. Мстити, чи робити якісь необдумані вчинки. Єдине, що я сильно хочу — забратись геть, покінчити з Пінсом раз і назавжди, роздобути цю реліквію. Все. Тільки тепер я не можу діяти відкрито. Тому необхідно знайти людину, на яку взагалі не впаде жодної підозри. На яку ніхто майже не звертає увагу і ця людина може спокійно з’явитись в будь-якому місці. Під описання необхідної мені людини якнайкраще підпадає пані Кемс. Користуватись образом старенької, я збираюсь не весь час. Лише на момент виходу в кав’ярню. Саму ж жінку доведеться помістити в тривалий сон. Подібне закляття жодним чином не нашкодить пані Кемс. Головний недолік закляття — втрата часу. Жінка буде знаходитись в стані сну, бачити сновидіння. Вона не реагуватиме на оточуючі подразники. Стан її здоров’я не погіршиться внаслідок дії магії. Просто за час дії закляття вона нічого не робитиме.

Зважитись на закляття з пані Кемс — найважче рішення. Стільки сумнівів панувало всередині. Чинити подібним чином з літньою жінкою здавалось неправильним. Здається вона багато чого пережила і такий утиск на її дорогоцінний час нечуване зухвальство. Все ж відкидаючи численні докори сумління, я змушена застосувати закляття. Я повинна іти до кінця, бути безкомпромісною в пошуку реліквії. Тому жертви такого роду можуть стати необхідною умовою.

Пані Кемс мешкає сама, тому ніхто не слідкуватиме за її поведінкою чи змінами у ній. Я можу пожити в будинку старенької деякий час.

Використовуючи магію, я знайшла будинок пані Кемс. Відчинила двері без проблем. Ніхто в цьому будинку не очікує на гостей. Старенька мабуть ще спить. Я намагаюсь орієнтуватися у темряві і не наштовхуватись на різні предмети. Тим паче, що будинок заповнений усілякими речами. Крокуючи коридором, бачу східці, що ведуть на другий поверх. Підніматись ними досить важко вони риплять, і якби не магія то подібним скрипом дуже легко розбудити людину. На другому поверсі є троє дверей. Моя рука тягнеться до однієї з ручок. Довірюсь власній інтуїції. Заходжу, беззвучно до кімнати. Кімната дуже темна. Темрява створена штучно не завдяки відсутності світла. Вікно затінене чорними шторами. Посередині якась величезна купа лахміття. При близькому розгляданні можна впізнати ліжко. За відсутності світла ліжко здається невиразним. Купа лахміття — це простирадла якими вкрита старенька. Майже не помітно бачу невеличкий рух ковдри. Старенька дихає ледь чутно. Добре, що за рухом ковдри можна зрозуміти — в кімнаті є хтось живий…

З важким серцем заплющую очі. Докори сумління завжди заважають закляттям. Відволікають і не дають змогу правильно спрямувати власну силу. Я прошепотіла закляття. Пані Кемс тільки перевернулась на інший бік. Не зрозуміло подіяло закляття чи ні? Залишається перевірити. Вмикаю світло. Від різкого переходу з темряви очі мружаться. За декілька секунд стає краще. Я підходжу до ліжка в очікуванні реакції жінки, що прокинулась, її здивування, лементу від вигляду «померлої дівчини». Жодної реакції не має. Жінка міцно спить. Закляття подіяло, знову, як минулого разу також безпомилково. Кидаю погляд на спальню. Сірі невиразні стіни. Невеличкий туалетний столик. Поряд дерев’яна шухляда з темно-бордовим торшером. І знайома чорно-біла фотографія чоловіка, дуже гарного статного. Чоловіку не більше 25–26 років. Чорне волосся обережно зачесане на бік. Чорняві вуса, що роблять його схожим на якогось гусара. В довгому білому смокінгу. Цей кавалер дуже гарний.

Спускаюсь східцями на перший поверх. Поки що, я не поспішаю увійти в образ пані Кемс. Важкі думки поглинають мене. Я безпомилково знаходжу кухню. Вмикаю світло та сідаю за величезний дерев’яний стіл. Біла фарба якого нанесена нерівними шарами. Вона вказує ступінь байдужості до речей в цьому будинку. Ніхто в будинку не доглядає за належним станом меблів. Оглядаючись, помічаю в якому жахливому стані знаходиться кухня. Засохлі квіти (здається герані) у білих величезних горщиках. Холодильник моделі 50-х років. Його гуркіт може налякати кого завгодно. Павутина у верхньому кутку над шафою, та деяким кухонним приладдям. Старенький віник, майже облисілий. Погано вимиті тарілки. Я можу перерахувати дуже довго занепад будинку. Починаючи кухнею закінчуючи рештою кімнат. Невеличке закляття приводить до ладу кухню. З полиць зникає пиляка. Павутина також зникає. Ще одне закляття дозволяє повернути до життя засохлі герані. Наступне закляття розставляє речі по порядку. Можливо невеличке «генеральне прибирання» в будинку компенсує пані Кемс тимчасовий сон.

Провівши в кухні хвилин 15, і закінчивши з роздумами, я приготувала собі невеличкий сніданок. В одній з шухляд була кава. Чомусь так захотілось випити чашку кави і відволіктись від решти думок. Поки кава вариться на плиті, я продовжую розмірковувати. В маєтку необхідно з’явитись під новим образом. Поява пані Кемс в моєму будинку буде виглядати безглуздо. Дуже безглуздо. Ми з старенькою не знаходились в близьких стосунках. Я навіть не впевнена чи помітила вона мене тоді в кав’ярні.

Я знайшла особу на яку буду схожа найближчі декілька годин. Сесилія Хансте — помічниця Теда Барнерсома. Відповідальнішої жінки важко зустріти. Вона користується досить значною довірою ріелтора, займається оформленням паперів, організацією найбільш важливих зустрічей. Ця жінка ще та пронира. Скоріше всього, бажає стати в майбутньому, як сам Тед. Піти по його стопам. Її 36 років. І вона жодним чином не замислюється над створенням родини. Чоловік, діти — обуза для неї, адже вони поглинають дорогоцінний час. Не скажу, що жінка надто сильно захоплена купівлею-продажем будинків, чи пошуком залишків аристократичних цінностей. Ця жінка полюбляє відчувати себе необхідною, знаходитись в постійному вирі справ, взаємодіяти з іншими людьми для досягнення найвигідніших договорів. В цьому відношенні їй пощастило з Тедом. Він має досить широке коло знайомих. Більшість з яких впливові люди. З усіма ними містер Барнерсом поводить себе дуже спокійно, без особливих застережень. Бізнес — це справа не для боязких людей, і необхідно почуватись впевнено в будь-якій ситуації.

Сесилія захопилась цим чоловіком. Не в фізичному плані. Для неї ріелтор став своєрідним кумиром. Якщо чесно, то кумир мабуть неправильне висловлювання. Скоріше наставником, не тільки тим на кого хочеться бути схожим. Сам Тед не проти дати декілька уроків ведення справ. Сесилія виправдала його довіру. Не скажу, що він надто серйозно ставився до цієї особи, на початку їх знайомства. Згодом вона отримала свій кредит довіри. ЇЇ відданість справі вражає. Тож, якщо хтось побачить Сесилію в маєтку не здивується. Помічниця Теда — найкращого друга Майкла Треаса — нинішнього власника маєтку, просто так не буде вештатись по чужій власності.

Приміряючи образ Сесилії, починаю відразу дратуватись. Зір у жінки поганенький. Доведеться носити окуляри, я ж маю гарний зір та для достовірності необхідно зважати на подібний аксесуар гардеробу. Міс Хансте одягнута в класичному стилі. Висока, худорлява білявка, що надає перевагу практичним речам. Закляття дало змогу відразу зануритись у світ усіляких розрахунків, договорів, матеріальних цінностей. Світ з її точки зору нагадував постійний потік речей від одного власника до іншого. Ріелтор допомагає і навіть скеровує цей потік речей. Чи не магія це? — промайнула в мене думка.