Радісні вигуки заглушили командира.

— Чи не занадто сильно? — несхвально сказав Мут Анг.

— Ні, — сміливо заперечила Афра Деві, — завжди захоплюєшся збігом думок у цілого ряду людей. У цьому запорука їх вірності і почуття товариської опори… особливо якщо підходиш із різних боків науки.

— Ви маєте на увазі біологію й соціальні дисципліни? — спитав Яс Тін, що досі мовчав, за звичкою влаштувавшись в зручному кутку канапи.

— Так! Найяскравішим у всій соціальній історії земного людства було неухильне зростання взаєморозуміння з ростом культури і широти пізнань. Що вищою ставала культура, то легше було різним народам і расам безкласового суспільства зрозуміти одне одного, то яскравіше світили всім спільні цілі облаштування життя, необхідність об’єднання спочатку кількох країн, а затим і всієї планети, всього людства. Зараз, при тому рівні розвитку, котрого досягнуто на Землі і, без сумніву, тими, хто йде нам назустріч… — Афра замовкла.

— Це так, — згодився Мут Анг, — дві різні планети, що досягли космосу, легше домовляться, аніж два дикі народи однієї планети.

— Але як же щодо неминучості війни навіть у космосі, в якій були впевнені наші предки з досить високим рівнем культури? — спитав Карі Рам.

— Де вона, та знаменита книга, обіцяна вами, — згадав Тей Ерон, — про два космічні кораблі, які при першій же зустрічі хотіли знищити один одного?

Командир знову попрямував у свою кімнату. Цього разу йому нічого не завадило. Мут Анг повернувся з маленькою восьмипроменевою зірочкою мікрофільму і вклав її у читаючу машину. Фантазія стародавнього американського автора цікавила всіх зорельотчиків.

Оповідання, що називалося «Перший контакт», у драматичних тонах описувало зустріч земного зорельота з чужим у Крабовидній туманності, на відстані понад тисячу парсеків від Сонця. Командир земного зорельота віддав наказ приготувати усі зоряні карти, матеріали спостережень і обчислень курсу до миттєвого знищення, а також спрямувати на чужий корабель усі гармати для руйнування метеоритів. Затим земні люди стали вирішувати щонайвідповідальнішу проблему: мають вони право спробувати вступити в перемовини з чужим зорельотом чи повинні негайно атакувати й знищити його? Сенс великої тривоги людей Землі полягав у побоюванні, що чужі розгадають шлях земного корабля і як завойовники з’являться на Землю.

Дикі думки командира приймалися екіпажем корабля за незаперечні істини. Зустріч двох незалежно виниклих цивілізацій, на думку командира, повинна неминуче вести до підкорення одної і перемоги тої, яка володіє більш сильною зброєю. Зустріч у космосі означала або торгівлю, або війну — нічого іншого не спало на думку авторові.

Невдовзі з’ясувалося, що чужі дуже схожі на земних людей, хоча бачать тільки в інфрачервоному світлі, а перемовляються радіохвилями; все ж люди відразу розгадали мову чужих і зрозуміли їх думки. У командира чужого корабля були такі ж убогі соціальні пізнання, як у людей Землі. Він сушив голову над завданням, як вийти з рокованого становища живим і не знищити земний корабель.

Довгождана чудова випадковість — перша зустріч представників людств — загрожувала обернутися страшною бідою. Кораблі висіли у просторі на відстані біля семисот миль один від одного, і зорельоти вже майже два тижні вели перемовини через робота — сферичний човен.

Обидва командири запевняли один одного в миролюбстві і тут-таки твердили, що не можуть нічому вірити. Становище було б безвихідним, коли б не головний герой повісті — молодий астрофізик. Сховавши під одяг бомби страшної вибухової сили, він разом із командиром з’явився в гості на чужий зореліт. Вони поклали ультиматум: помінятися кораблями. Частина екіпажу чорного зорельота мала перейти на земний, а частина землян — на чужий, попередньо знешкодивши всі свої гармати для руйнування метеоритів, навчитися управлінню різними системами, перевезти все майно. А доти обидва герої з бомбами повинні були залишатися на чужому зорельоті, щоб у випадку якогось підступу миттєво зірвати корабель. Командир чужого зорельота прийняв ультиматум. Розмін кораблів та їх знешкодження минули щасливо. Чорний зореліт з людьми, а земний корабель з чужими поспіхом віддалилися від місця зустрічі, сховавшись у слабкому світінні газу туманності.

…Гул голосів наповнив бібліотеку. Ще під час читання то один, то другий з молодих астрольотчиків виявляв ознаки нетерплячки, незгоди, згораючи від бажання заперечити. Тепер вони заходилися говорити, заледве уникаючи найбільшої неввічливості, якою вважалася спроба перебити співбесідника. Всі зверталися до командира, неначе він став відповідальним за стародавню повість, витягнену ним із забуття.

Більшість казало про повну невідповідність часу дії і психології героїв. Якщо зореліт зміг віддалитися від Землі на відстань чотирьох тисяч світлових років усього за три місяці шляху, то час дії повісті мав був бути навіть пізнішим від сучасного. Ніхто ще не досяг таких глибин космосу. Проте думки і дії людей Землі в повісті нічим не відрізняються від прийнятих у час капіталізму, багато віків тому! Чимало й суто технічних помилок, на кшталт неможливо швидкої зупинки кораблів чи спілкування чужих мислячих істот між собою радіохвилями. Якщо їх планета, як указувалося в оповіді, мала атмосферу майже такої самої щільності, що й земна, то неминучим був розвиток слуху, подібного до людського. Це вимагало незрівнянно меншої витрати енергії, аніж виробництво радіохвиль чи спілкування біострумами. Неймовірне також і швидке розшифрування мови чужих, настільки точне, що могло бути закодоване в перекладну машину…

Тей Ерон відзначив убоге уявлення про космос у повісті, тим дивовижніше, що великий учений Ціолковський за кілька десятків років до того, як була написана оповідь, попереджав людство, що космос влаштований значно складніше, аніж ми очікуємо. Всупереч мислителям-діалектикам деякі вчені вважали, що вони знаходяться майже біля меж пізнання.

Минули віки, безліч відкриттів безмежно ускладнили наше уявлення про взаємозалежності явищ і тим самим неначе віддалили й сповільнили пізнання космосу. Разом із тим наука знайшла величезну кількість обхідних шляхів для вирішення складних проблем і технічних завдань. Прикладом подібних обходів було створення пульсаційних космічних кораблів, що пересувалися начебто поза звичними законами руху. Саме в цьому подоланні оманливих глухих кутів математичної логіки і полягала могутність майбутнього. Проте автор «Першого контакту» навіть не відчув неосяжності пізнання, схованої за простими формулюваннями великих діалектиків його часу.

— Ніхто не звернув уваги ще на одну обставину, — раптом заговорив мовчазний Яс Тін. — Оповідь написана англійською мовою. Всі імена, прізвиська та гумористичні вирази залишені англійськими. Це не даремно! Я лінгвіст-любитель і вивчав процес становлення першої світової мови. Англійська мова — одна з найбільш поширених у минулому. Письменник відобразив немов у дзеркалі безглузду віру в непорушність — вірніше, безмежну довготривалість, суспільних форм. Сповільнений розвиток античного рабовласницького світу чи епохи феодалізму, вимушене довготерпіння стародавніх народів були помилково прийняті за стабільність взагалі всіх форм суспільних відносин: мов, релігій і, врешті, останнього стихійного суспільства, капіталістичного. Небезпечна суспільна нерівновага кінця капіталізму вважалася незмінною. Англійська мова вже тоді була архаїчним пережитком, тому що в ній було фактично дві мови — письмова та фонетична, і вона повністю не придатна для перекладних машин. Дивовижно, як автор не зрозумів, що мова змінюється то сильніше й скоріше, що швидше йде зміна людських відносин і уявлень про світ!

Напівзабута стародавня мова санскрит виявилася побудованою найбільш логічно і тому стала основою мови-посередника для перекладних машин. Минуло трохи часу, і з мови-посередника сформувалася перша світова мова нашої планети, яка відтоді ще зазнала багато змін. Західні мови виявилися недовговічними. Ще менше прожили взяті від релігійних переказів, із зовсім чужих і давно мертвих мов імена людей.