Обчислювачевi Мiнусу довелось бити вiдступ. Але поки обчислювач Плюс святкував перемогу i в колi друзiв пiднiмав келих першосортного мастила, його опонент мiняв тактику суперечки. I от на прес-конференцiу журналу "Етюд" обчислювач Мiнус заспiвав свосу:
- Полемiчнi засоби мого вельмишановного опонента бiльш личили б невихованому пiдлогонатирачевi, який бурчить у черзi бiля акумуляторноу електроколонки. Але я, як це й годиться непiдробному обчислювачевi, перекину наш дiалог iз сфери мiстичноу теорiу у зрозумiлу для всiх сферу конкретних чисел. З чого я виходжу? У короткому дiапазонi чисел вiд 10^0 до 10^10 ми вживасмо цiлi числа практично, бо вони ще пiддаються математичнiй уявi всебiчно розвиненого робота. Але вже важко уявити собi величини у дiапазонi вiд 10^10 до 10^100, який ми можемо умовно назвати середнiм, або астрономiчним. До цiсу величноу когорти чисел належить число атомiв у Всесвiтi 10^79 та число мiкросекунд, що минули вiдтодi, як наша планета з космiчного курища та газу перетворилася на тверду, геометричне правильну кулю - 10^23! Але с ж числа набагато бiльшi. Отже, дозвольте запитати деяких безнадiйних неукiв: який мас бути обсяг черепа, щоб умiстити усi знання, що в розмаутих посднаннях практично дають безмежну кiлькiсть комбiнацiй? Мозок, який деякi нездари намагаються увiпхнути у недосконалу систему "людина", не влiз би навiть у кулю завбiльшки з наше свiтило!
Це була творча поразка обчислювача Плюса, бо цьому замаху на його iдеу слiд було дати вiдсiч. А чим мiг вiдповiсти Плюс, коли з термокамери його лабораторiу виходили лише грайливi макаки та вередливi павiани? Тiльки один раз йому пощастило створити могутнього пiтекантропа. Але цей лютий дурисвiт ще не встиг охолонути, як вже розтрощив двох лаборантiв i, озбросний уламками, кинувся на свого творця обчислювача Плюса. Вiн ганявся за ним по всiх вертикалях та горизонталях Академiу обчислювальних наук Кiбери, аж поки схопився за електричний дрiт.
Словом, обчислювача Плюса погрожували розгвинтити на запчастини. У цю трагiчну для прогресивноу думки мить i прикiберилася моя коЬобка.
Тепер ви розумiсте, чому на Кiберi почався фестиваль радостi? Усi поступовнi роботи святкували свою несподiвану перемогу i весело блимали рiзноколiрними лампочками. Скрiзь порозвiшували яскравi китицi, як святами у нас на Хрещатику. Вчена рада Академiу обчислювальних наук опублiкувала спецiальну вiдозву до всiх роботiв i всiх допомiжних машин, що самопрограмувалися.
Я не цитуватиму уу дослiвно, бо ви й самi добре обiзнанi з лiтературним стилем вiдозв, а передам тiльки головне.
Ось коротко змiст вiдозви.
Вчена рада зазначила, що роботи Землi порiвняно з роботами Кiбери ведуть перед, розв'язали проблему мiжзоряного плавання i здобули принципову перемогу над живою природою. Яскравий i переконливий доказ цього - прибуття на Кiберу високоорганiзованих людей, що називаються капiтаном Небрехою та штурманом Азимутом. Особливо цiкавим з наукового погляду екземпляром с капiтан Небреха, ланка мiж роботом та людиною. Так, одна нога Небрехи виготовлена на бiологiчнiй основi, а друга - на металевiй, що дуже рiднить його з роботами. Хай живе порозумiння i дружба мiж двома цивiлiзацiями роботiв - Землi i Кiбери!
Бачили б ви, з яким вiдчасм блимав своуми лiхтарями обчислювач Мiнус, коли читав цю вiдозву. Адже наш прилiт зiпсував йому весь трiумф.
Але поки я з Азимутом безтурботно мандрував планетою роботiв, обчислювач Мiнус отямився i на спiльнiй прес-конференцiу газети "Дебют" та журналу "Етюд" виступив з черговою офiцiйною заявою. Вiн доводив, нiби роботи Землi надiслали нас роботам Кiбери у подарунок, щоб кiберяни не марнували часу та коштiв на пошуки правильноу бiологiчноу мозауки. Вiн закликав роботiв схопити самостiйно мислячих людей (тобто мене й Азимута) i розiбрати, щоб зрозумiти структуру живоу клiтини та нервову схему. Якщо ж дослiдникiв спiткас прикра невдача, роботи Землi люб'язно надiшлють своум братам по запчастинах ще кiлька примiрникiв.
Тисяча астероудiв i один бiлий карлик, я тодi вiд душi побажав, щоб отих роботiв самих порозбирало!
Спасибi обчислювачевi Плюсу, вiн рiшуче повстав на наш захист i цiлком слушно назвав обчислювача Мiнуса диким невiгласом.
I все ж, попри героучнi зусилля нашого друга Плюса, багато членiв вченоу ради схилялося на пропозицiю Мiнуса, бо роботи по натурi своуй дослiдники, а зрозумiти незнайому, машинерiю було надто спокусливо.
Тодi я, користуючись своум визнаним авторитетом перехiдноу ланки мiж людиною i роботом, ознайомив читачiв через газету "Дебют", що на Землi не роботи майструють людей, а люди майструють роботiв. Отже, перш нiж мене з .^зймутом розiбрати, ще слiд розiбратися, хто кого мусить розбирати. Але мою щиру оповiстку взяли за незграбну i нахабну спробу перешкодити обмiну знаннями мiж високорозвиненими цивiлiзацiями роботiв. I авторитет не врятував!
Коли нас ввели до зали засiдань Вченоу ради Академiу обчислювальних наук, я побачив, що тут приготовано вже всi прилади для жаскоу екзекуцiу, яку обчислювачi охрестили гуманним словом "експеримент". Я машинально вислухав вирок. Над нами змилувалися - вирiшили розiбрати на молекули, а потiм знову зiбрати.
Я гарячкове шукав порятунку, коли обчислювач Максимум, неодмiнний голова ради, проскрипiв погано змащеним голосом:
- Як бачите, ми вiдхилили неприсмну для вас пропозицiю обчислювача Мiнуса i ухвалили нову постанову.
Цi слова на все життя запали в мою пам'ять, бо саме пiсля них штурман Азимут надумався жартувати. Вiн меланхолiйно мовив:
- Точнiсiнько такий випадок стався з одним водiсм автомобiля. Вiн побачив на спiдометрi цифру 15951 i вигукнув: "Що злiва направо, що справа налiво - одне й те ж! Другоу такоу нагоди не скоро дочекасшся!"
Отут нас i врятувала моя природна спостережливiсть.
Я помiтив, що пiсля Азимутових слiв обчислювач Максимум раптом одiрвав погляд од порядку денного, секретарi вiдсунули стенограми, в обчислювача Мiнуса випали з рук антитези. Всi тихо i задумливо почали блимати лампами, наче ух заворожили. Азимут, ошелешений цiсю несподiваною поведiнкою роботiв, про всяк випадок позадкував до дверей.
Нараз обчислювач Максимум радiсно вигукнув :