Вже й повернути хотiв, коли раптом мене нiби громом ударило. Аж потилиця спiтнiла. Дивлюся на маленьку непоказну об'явку, надряпану хiмiчним олiвцем на аркушi з учнiвського зошита, i власним очам не йму вiри.
Що це? Сон, галюцинацiя, марево?
"ШУКАЮ СУПУТНИКА (НЕ ШТУЧНОГО, А ЗВИЧАЙНУ ДВОНОГУ IСТОТУ) ДЛЯ НАВКОЛОГАЛАКТИЧНОГО РЕЙСУ. ЗАЦIКАВЛЕНIЙ ОСОБI СЛIД ПIДНЯТИСЯ ЛIФТОМ НА ДВАНАДЦЯТИЙ ПОВЕРХ ГОТЕЛЮ "КОМЕТА". СТУПИТИ ТРИ КРОКИ ВПЕРЕД, ПОВЕРНУТИ ЛIВОРУЧ I ВIДРАХУВАТИ ВЗДОВЖ КОРИДОРА П'ЯТДЕСЯТ ОДИН КРОК, ПОВЕРНУТИ ПРАВОРУЧ, ВIДМIРЯТИ ЩЕ ЧОТИРИ КРОКИ I ОПИНИТИСЯ ПЕРЕД ДВЕРИМА З НОМЕРОМ 326. ТОДI ЧЕМНО ПОСТУКАТИ I, ЯКЩО БУДЕ ДОЗВIЛ, ЗАЙТИ ТА ЗАПИТАТИ КАПIТАНА НЕВРЕХУ. ТIЛЬКИ ТОЧНЕ ВИКОНАННЯ ЦIрт НЕСКЛАДНОт ШСТРУКЦIт ВРЯТУр ЗАЦIКАВЛЕНУ ОСОБУ ВIД МАРНИХ БЛУКАНЬ ПО ГОТЕЛЮ, ЩО ЯВЛЯр СОБОЮ НОВIТНIЙ ЛАБIРИНТ.
Капiтан Н-ха".
О небо! Якби мене тiсу митi прошило електричним струмом, я швидше прийшов би до тями. Написати таку безглузду об'яву! Наче знайти треба не людину, а спорядити експедицiю на пошуки старовинного пiратського скарбу!
"А втiм, що тут, зрештою, дивного? - гамуючи розбурханi почуття, подумав я. - З усього видно, що автор об'яви достеменно знас собi справжню цiну".
Та як не намагався заспокоутися, а деяких сумнiвiв, однак, не позбувся.
А що, коли об'яву повiсив незграбний жартiвник, що вирiшив поглузувати з бiдолашних випускникiв школи космонавтiв? I взагалi, що за один капiтан Небреха? Хто чув про нього? Це ж смiшно, щоб досвiдченому мiжзоряному мандрiвниковi звичайнiсiнький готель видався лабiринтом? Як вiн тодi орiснтусться в безмежних просторах Всесвiту?
Отак подумав i вирiшив: перш нiж бiгти до цього дивака, варто розпитати про нього старих командорiв. Можливо, вони щось чули про цього зарозумiлого витiвника i дадуть менi добру пораду.
Я озирнувся i злодiйкувато зiрвав про всяк випадок об'яву з дошки "Мiськдовiдки". Щоб, бува, мене хтось не випередив, поки я бiгатиму до знайомих. Що не кажiть, а йшлося про навкологалактичний рейсi А я з iсторiу знав, що на таку важку подорож ще не наважувався жоден з космiчних вовкiв.
Ото заховав подалi об'яву i швиденько попрямував до капiтана Козира. Цього року вiн у нас у школi читав факультативний курс. У такий спосiб уславлений капiтан Козир заробляв грошi на капiтальний ремонт "гантелi" (так вiн величав свiй зорелiт), якого вельми покалiчив на досi не впорядкованих кiльцях Сатурна.
2. РЕКОМЕНДАЦIт КАПIТАНА КОЗИРА
Капiтан Козир, на безрозмiрному бушлатi якого (на велетенський рiст капiтана важко було знайти робу за розмiром) сяяла зiрка ордена командорiв, зустрiв мене iз зворушливою гостиннiстю.
- Ага! Юнь ще не забувас старих капiтанiв! - заревiв вiн таким густим басом, що заростi хлорели в дiжках похилилися, а скло у вiкнах задеренчало. - Це присмно. Дуже присмно! Прошу сiдати i розповiдати, яка щаслива орбiта вивела вас на траверс мосу халабуди. Гей, Малюче, ще два коктейлi з молока i пасти! Ад екземплюм! [ad exemplum (лат.) - за зразком]
Знаменитий робот Малюк дивився на громоподiбного капiтана Козира закоханими лiхтарями, що йому анiтрохи не заважало iз спритнiстю досвiдченого бармена збивати добiрнi коктейлi. Оцю животворну сумiш капiтан смоктав крiзь товстенний нейлоновий шланг, який менш героучнi натури використовують хiба що пiд час небезпечних протипожежних робiт.
У присутностi цiсу вiдомоу на всiх космiчних трасах людини мене з новою силою огорнули сумнiви. Зараз смiховинна об'ява здавалася менi не варта нiякоу уваги.
- Я слухаю вас, мiй юний друже! - привiтно вибухнув капiтан на повних регiстрах свого неможливого голосу.
- Оце прийшов за порадою, - непевно мовив я.
- На консультацiю! - виправив мене капiтан Козир. - Так називають бесiди з викладачами у вашiй космiчнiй школi?
- Точнiсiнько так! - запевнив я. - Я й кажу: оце iду Хрещатиком i раптом бачу об'яву, про яку досi не можу скласти нiякоу путньоу думки. Не знаю навiть, чи це жарт, чи просто нiсенiтниця...
Я витяг з кишенi аркуш, розгорнув його i подав капiтановi.
- Тисяча москiтних метеоритiв! - загримiв вiн i аж пiдскочив з мiсця. Я поспiхом роззявив рота, щоб не оглухнути, як пiд час артилерiйськоу канонади. - Пiзнаю руку мого друга капiтана Небрехи! Екс ункве леонем! [ex unque Leonem (лат.) - по кiгтю лева, тобто, видно птаха по польоту]. Але звернiть увагу, з якою винятковою скромнiстю капiтан Небреха готус нову карколомну експедицiю. Навiть менi не подзвонив!
- То ви знасте його? - вихопилось у мене.
- Ще б пак! Це один з найуславленiших мiжзоряних вовкiв, якi тiльки ганялися за кометами! Гордiсть корпусу командорiв! Невже ви не чули про нього?
- Анiчогiсiнько, - похнюпивсь я.
Вiд такого ганебного визнання аж у доброзичливого робота Малюка зеленi лiхтарi раптом спалахнули зловiсним червоним кольором.
- Фобос i Деймос! [Фобос i Деймос - супутники Марса, у перекладi з грецькоу - Страх i Жах] - скрикнув капiтан Козир. - Чого тiльки вас у школi навчають? А тим часом, молодий чоловiче, комукому, а вам, випускниковi, слiд було б знати, що не хтось iнший, а саме капiтан Небреха у далекому сузiр'у Волосся Веронiки вiдкрив чудернацьку планету, яка являла собою голову живоу iстоти!
Я понуро мовчав, мов нещасливий школяр на екзаменi, якому дiстався бiлет з моторошним номером тринадцять.
От що значить - сачкувати з лекцiй на пляж...
На мос щастя, капiтан Козир захоплено поринув у спогади.
- Атож, це була повчальна, але дуже небезпечна подорожi Небреха тодi трохи не наклав головою! Тiльки-но вiн почав гальмувати, садовлячи ракету на нiс планети, як вона чхнула, i безпорадну коробку капiтана вiдкинуло, наче комаху. Бачте, яке лихо - у планети на той час була нежить. Та Небреха не з тих слабкодухих туристiв, якi одразу задкують перед непоборними труднощами. Вiн таки дослiдив планету-голову i вивiдав усi уу найпотасмнiшi думки.
- Яким чином? - насмiлився запитати я.
- А дуже просто, - врочисто прогримiв капiтан Козир. - Вiн влетiв планетi в одне вухо, а вилетiв в iнше. На мiй погляд, це генiальний вхiд i вихiд!
- Неймовiрно...
- Але факт! I вкарбуйте собi, юначе, славетний капiтан Небреха не тiльки невтомний мiжгалактичний практик, а й один з найвидатнiших теоретикiв. Це вiн, перший у Всесвiтi, висунув запаморочливу гiпотезу, вiд якоу буквально голова йде обертом. Вiн дiйшов до твердих висновкiв, що планетнi системи - це атоми, а галактики - молекули незбагненне великого макросвiту. Бiльше того, вiн серйозно вважас, що безмежне скупчення зiрок - це просто жарини у неймовiрно великiй люльцi. А щоб усiм довести цю очевидну iстину, капiтан Небреха шляхом цiкавих дослiдiв вивчив прихованi фiзичнi процеси у розжареному попелi власноу люльки i вивiв струнку та непохитну математичну формулу. Не маю сумнiву, що нинi уу вивчали б у всiх вищих учбових закладах, якби викладачi та студенти спроможнi були уу запам'ятати.