_Геннадiй_ (роззирається у кiмнатi, пiдходить до телефону, набирає номер). Прокуратура? Менi Гаркушу... Андрiй? Це - Геннадiй. Я на квартирi у Дениса... Так. Як чого?.. Вони всi тут будуть... Вбивця теж... Можливо, i нова його жертва... Ну гаразд, гаразд... Обiцяю... Слово честi! (Кладе трубку).

Дзвiнок у передпокої. Геннадiй натискає кнопку на дошцi. Входить _Еврика_ з пляшкою в руках.

_Еврика_ (вглядаючись у незнайомого). Де господар?

_Геннадiй._ Вийшов.

_Еврика._ А ви хто будете?

_Геннадiй._ Ну, як вам сказати... Сусiда Веприкiв, однокашник.

_Еврика._ Не чув про таких.

_Геннадiй._ Це було давно, на старiй квартирi.

_Еврика._ Так де все-таки Денис?

_Геннадiй._ Побiг за тюлькою для якогось, сказав, мурла.

_Еврика._ Слiд було б розбити цю пляшку об його голову. (Ставить пляшку на стiл). Щороку виловлюють тисячi тонн тюльки. А цей нездара не може запастися ста грамами.

Чути дзвiнок у передпокої. Геннадiй натискає на кнопку. Входить _Магнiтофон._ У нього в однiй руцi магнiтофон, який вiн вмикає на порозi (чути урочистий марш), у другiй - загорнута в газету пляшка.

_Магнiтофон._ Привiт! (Вимикає магнiтофон, розгортає газету i ставить пляшку на стiл). А де Денис, на кухнi?

_Еврика._ Зараз прийде.

_Магнiтофон._ Ну що ж, послухаємо поки що Харiсона. (Знову вмикає магнiтофон, влаштовується у крiслi, заплющує очi i слухає музику).

Дзвiнок у передпокої. Геннадiй натискає на кнопку. Вбiгає _Денис._

_Денис._ Ух! Ви вже тут? (Кладе на стiл кульочок з тюлькою). Познайомилися? Це - Ген, можна сказати - друг дитинства. Оригiнал! Один з тих, котрi їздять за пiснями не в Москву, а до Сибiру... (До Геннадiя). А це - мої теперiшнi друзi. Еврика - енциклопедист, але iнодi - скептик i пан Магнiтофон - жертва музики... Так хотiв створити свiй оркестр, що цiєю справою довелося займатися i карному розшуку... Хлопцi правильнi. Познайомишся - сам розберешся.

_Магнiтофон._ Реклама - ворог людини. Краще тримай презент. (Кидає Денису запальничку).

_Еврика_ (пiдходить до Дениса, бере в нього запальничку). Не наша... Мейд iн... Газова. Фiрмова рiч. (Запалює. До Магнiтофона). З якого неба впала?

_Магнiтофон._ Заспокойся. Твоїй монополiї не загрожує. Брат з гастролей привiз.

_Еврика_ (повертаючи запальничку). Тему вичерпано... А вiд мене, Денисе, маєш iталiйську краватку. Вiдриваю з м'ясом. (Витягає з кишенi величезну модну краватку). Носи до гроба.

_Магнiтофон._ З нею нi в який гроб не влiзеш.

_Денис._ Давай. У господарствi одинокої людини усе згодиться.

_Геннадiй_ (до Дениса). А де твоя бабуся Нюра?

_Денис_ (сумно). Минулого року... Старенька була... Тепер живу один.

_Геннадiй_ (береться за рiзьблений стiлець, що стоїть у кутку, розглядає його). Яка краса! (Хоче сiсти).

_Денис._ Слухай, не бери ти його (киває на стiлець), вiн нещасливий.

_Геннадiй._ Чому?

_Денис._ У суботу на ньому сидiв хлопець, з якого потiм зробили вiдбивну.

_Геннадiй_ (витягає стiлець на середину кiмнати). Хто зробив?

_Денис._ Стiлець - я...

_Геннадiй._ А "вiдбивну"?

_Денис._ Усi i нiхто.

_Геннадiй_ (сiдає на стiлець). Зручний.

_Денис._ Той теж так сказав... Хоч йому не все тут подобалося.

_Магнiтофон._ Особливо - ми.

_Еврика_ (до Магнiтофона). А Оля?

_Магнiтофон._ Хiба Оля? Швидше - Лада...

_Еврика._ Можливо... Лада - це одвiчне яблуко незгоди. Через неї завжди неприємностi, от цiєї суботи на танцмайданчику теж...

Чути дзвiнок у передпокої. Денис натискає на кнопку. У прочинених дверях з'являється пiднятий на палицю череп. З-за дверей лунає голос _Лади:_ "Хелло!" З'являється Лада - струнка, красива дiвчина. Вона модно, навiть вишукано зодягнена. На головi - пишна попеляста перука.

_Лада_ (помiчає незнайомого. До Геннадiя). Мене звуть Ладою. А це (пiднiмає череп) Пепiчек. Колись - душевна людина.

_Геннадiй._ Де ви його взяли?

_Лада_ (поглядаючи на Еврику). Вiн зрадив мене, i це все, що вiд нього залишилося... Тепер з нього, мабуть, можна зробити тiльки бра... А знаєте, це iдея!..

_Еврика_ (бере череп з рук Лади). Бiдний Пепiчек!

_Магнiтофон_ (до Лади). Краса i жорстокiсть - гримуча сумiш.

_Еврика_ (до Геннадiя). Обережно! Лада завжди при зброї.

_Магнiтофон_ (до Геннадiя). Ризикуєте стати її жертвою.

Еврика повертає череп Ладi.

_Геннадiй._ I ви зможете спокiйно засинати при свiтлi такого нiчника, Ладо?

_Лада_ (до черепа, показуючи на Геннадiя). Не бiйся, Пепiчек, дядя не кусається.

_Геннадiй_ (усмiхаючись). Майже дотепно.

_Лада._ А взагалi, менi набридла ця пластмасова iграшка (Денису), i я дарую її тобi, Денисе. (Ставить череп на святковий стiл). Рости великий i не зраджуй.

_Денис_ (розводить руками). Лада у своєму амплуа. Не може без фокусiв!

_Магнiтофон_ (до черепа). Лисий... (до Лади). Ладо, твiй парик буде йому до лиця.

_Лада._ Вiн i менi до лиця. (Виймає з сумочки люстерко). У цих тролейбусах жахлива штовханина. I нiчого розумнiшого досi не придумали, крiм "наймайте таксi!" А де дiвчата? Моя Тетянка, Олька?

_Денис._ Таня обiцяла навiть ранiше прийти, допомогти... I немає. Тут iще одна дiвчина, можливо, прийде... Майя...

_Лада_ (не вiдриваючись вiд люстерка). Майя? Хто така?

_Денис._ Мила людина.

_Лада._ Дивись! Тетянка ревнива...

Дзвiнок у передпокої.

_Денис_ (натискаючи на кнопку). Не з тiєї опери. Майя рiзьбярством цiкавиться. Ясно?!

Вбiгає захеканий _Санько-Чорний._

_Санько-Чорний._ Салют! (Роззирається). А родича мого ще не було? Ми з Бiлим розминулися.

_Денис_ (до Геннадiя). Двоюрiднi брати. Обоє Саньки, тiльки один бiлявий, а другий чорнявий. Ми їх так i звемо - Чорний та Бiлий, щоб не плутати.

_Санько-Чорний_ (виймає з кишенi пляшку i ставить її на стiл. Вона закоркована кукурудзяним качаном). Ось!

_Магнiтофон._ Знову вигнали з роботи?

_Санько-Чорний._ По-перше, це теж майже коньяк. "Три буряки". По-друге, не з роботи, а з апарата. А по-третє, я i не думаю влаштовуватися нi на яку роботу. (Витягує з другої кишенi гумовi соски, нанизанi на нитку, як намисто). Новонародженому! (Вiшає їх Денисовi на шию). Щоб смоктав горiлку тiльки через соску... А пелюшки, мабуть, Бiлий принесе!.. (Пiдходить до столу, щось смакує. До Дениса). Вмираю - їсти хочу.

_Еврика._ Тут горлянка пересохла, i то терпимо. Вiдiйди!

_Лада._ Не роби з їди культу.

_Денис._ Уже небагато залишилося...


Перейти на страницу:
Изменить размер шрифта: