1, 8, 27, 64, 125, 216, 343, 512, 729, 1000, 1331, 1728, 2197, 2744, 3375, 4096, 4913… тощо.

І від цього мені стало трохи спокійніше. Але іспит тривав 2 години, а 20 хвилин уже пройшли, тож мені довелося дуже швидко працювати і мені забракло часу, аби перевірити свої відповіді належним чином.

Того ж вечора, одразу після того, як я повернувся додому, приїхав Батько, і я закричав, але Мати сказала, що не дозволить мене скривдити, тож я вийшов у сад, ліг на землю й став дивитися на зорі, намагаючись уявити себе незначним. А коли Батько вийшов із дому, то дуже довго на мене дивився, а потім він вдарив кулаком паркан, і в ньому лишилася дірка, після чого Батько пішов.

Тої ночі я трохи поспав, оскільки складав свій іспит із математики рівня «А». А на вечерю я поїв трохи шпинатового супу.

Наступного дня я виконував Завдання 2, а Отець Пітерс читав «Ціну апостольства» Дітриха Бонгоффера, але цього разу він не курив сигарети, а Шивон наказала мені сходити в туалет перед іспитом, а тоді посидіти на самоті, подихати й порахувати.

Того вечора я грався на комп’ютері в «Одинадцяту годину», коли перед будинком зупинилося таксі. У таксі сидів містер Шиєрс, він вийшов й кинув на моріжок велику картонну коробку з речами, які належали Матері. Там були рейтузи, фен для волосся, шампунь «Л’Ореаль», пачка мюслі й дві книжки: «ДІАНА: її справжня історія» Ендрю Мортона та «Суперники» Джиллі Купер, а також моя фотографія у срібній рамці. Скло в рамці розбилося, коли фотографія впала на землю.

Тоді він дістав із кишені ключі, сів у свою машину та поїхав геть, а Мати вибігла з будинку, а потім на вулицю й закричала:

— І навіть не думай повертатися, лайно ти таке!

Коли машина від’їжджала, Мати кинула пачку мюслі й влучила в багажник, а місіс Шиєрс визирала з вікна, коли Мати це робила.

Наступного дня я виконував Завдання 3, а Отець Пітерс читав газету «Дейлі мейл» і встиг викурити три сигарети.

Ось яка задача мені сподобалася найбільше

Доведіть, що:

«Трикутник зі сторонами, які можна виразити формулами n² + 1, n² – 1 та 2n (де n > 1), є прямокутним».

Доведіть від супротивного, що обернене твердження невірне.

І я збирався розписати відповідь на це питання, тільки Шивон сказала, що це буде не дуже цікаво, але я стверджував, що це цікаво. А вона сказала, що людям не захочеться читати в книжках розв’язання математичних задач і що я можу навести відповідь у Додатку, а це додатковий розділ у кінці книжки, який люди можуть прочитати, якщо схочуть. Тож я так і зробив.

Тоді біль у грудях став не такий сильний, і мені було легше дихати. Але мені й досі було зле, оскільки я не знав, чи добре склав іспит, не знав, чи дозволить екзаменаційна комісія розглядати мою роботу після того, як місіс Ґасконь сказала їм, що я не складатиму іспит.

Краще знати про те, що станеться щось хороше: сонячне затемнення або те, що ти отримаєш на Різдво мікроскоп. І погано, коли ти знаєш, що станеться щось погане: поїздка до стоматолога або у Францію. Але мені здається, що найгірше — це коли ти взагалі не знаєш, що станеться — хороше чи погане.

Того вечора Батько приїхав додому, а я сидів на дивані, дивився «Університетські змагання» й саме відповідав на питання про науку. Він зупинився в дверях вітальні й сказав:

— Тільки не кричи, Крістофере, гаразд? Я тебе не скривджу.

За ним стояла Мати, тож я не закричав.

Тоді він підійшов трохи ближче й став переді мною навколішки, наче перед собакою, якому ти хочеш показати, що ти не Агресор, і сказав:

— Я хотів спитати, як пройшов твій іспит.

Але я нічого не відповів.

— Розкажи йому, Крістофере, — попросила Мати.

Але я все одно мовчав.

— Крістофере, будь ласка, — сказала Мати.

— Я не знаю, чи правильно відповів на всі питання, оскільки я був дуже втомлений і майже не їв, тож не міг нормально думати, — відповів я.

Тоді Батько кивнув і трохи помовчав, а потім сказав:

— Дякую.

— За що? — спитав я.

— Ну… просто дякую, — сказав він. — Я тобою дуже пишаюся, Крістофере. Дуже пишаюся. Я впевнений, що ти дуже добре склав іспит.

Потім він пішов, а я додивився «Університетські змагання».

Наступного тижня Батько сказав Матері, що їй треба виїжджати з будинку, але вона не могла цього зробити, оскільки в неї не було грошей, аби платити за оренду квартири. А я спитав, чи заарештують Батька й чи не посадять у тюрму за вбивство Веллінгтона, оскільки якщо б він сів у тюрму, то ми змогли б жити в його будинку. Та Мати сказала, що поліція заарештує Батька тільки в тому разі, якщо місіс Шиєрс висуне звинувачення, тобто скаже поліції, що вона хоче, аби його заарештували, тому що поліція не арештовує людей за незначні злочини, якщо тільки не попросити про це, а Мати сказала, що вбивство собаки було незначним злочином.

Але потім усе було добре, оскільки Мати знайшла роботу на касі в садівничому центрі, а лікар призначив їй пігулки, які треба приймати щоранку, аби не почуватися такою сумною, тільки від них у Матері інколи паморочилося в голові й вона падала, якщо різко підводилася. Тож ми переїхали в кімнату у великому будинку, складеному з червоної цегли. І ліжко стояло на кухні, і мені це не подобалося, оскільки вона була маленька, коридор було пофарбовано в коричневий колір, а туалетом і ванною користувалися інші люди, і Матері доводилося чистити їх перед тим, як вони були потрібні мені, інакше я відмовлявся ними користуватися, а інколи я пісяв у штани, оскільки в туалеті були інші люди. А в коридорі за дверима кімнати пахло підливою та хлоркою, яку використовують для прибирання шкільних туалетів. У кімнаті пахло шкарпетками й хвойним освіжувачем повітря.

Мені не подобалося чекати на результати свого іспиту з математики рівня «А». І коли я намагався думати про майбутнє, то не міг нічого чітко зрозуміти, і від цього в мене починалася паніка. Тож Шивон сказала, що мені не слід думати про майбутнє. Вона сказала:

— Просто думай про сьогодення. Думай про події, які з тобою відбулися. Особливо про хороші події.

І однією з хороших подій було те, що Мати купила мені дерев’яну головоломку, яка мала ось такий вигляд:

Треба було від’єднати верхню частину головоломки від нижньої, і це було дуже важко.

А ще одна хороша подія відбулася, коли я допомагав Матері фарбувати її кімнату в «Білий з пшеничним відтінком», тільки я вимазав фарбою волосся, а вона захотіла її змити й почала втирати мені в голову шампунь, коли я приймав ванну, але я не дозволив, тож протягом 5 днів на моєму волоссі була фарба, і тоді я відрізав пасмо ножицями.

Проте відбулося більше поганих подій, ніж хороших.

Наприклад, Мати не поверталася з роботи до 5:30 вечора, тож мені доводилося перебувати в будинку Батька з 3:49 дня до 5:30 вечора, оскільки мені не дозволялося бути на самоті й Мати сказала, що в мене немає вибору, тож я підпирав двері ліжком на той випадок, якщо Батько спробує увійти. Інколи він намагався поговорити зі мною крізь двері, але я йому не відповідав. А інколи я чув, як він довго й тихо сидить на підлозі біля дверей.

А ще одна погана подія була така, що Тобі помер, оскільки йому було 2 роки й 7 місяців, а це дуже похилий вік у щурів, і я сказав, що хочу його поховати, але в Матері не було саду, тож я поховав його у великому пластиковому горщику з землею, на кшталт того, у який саджають рослини. І я сказав, що хочу завести ще одного щура, але Мати сказала, що ми не можемо собі цього дозволити, оскільки кімната була надто маленька.

І я розгадав головоломку, бо зрозумів, що всередині неї є дві засувки у вигляді двох металевих стрижнів у каналах, ось таких:

Для того щоби розгадати головоломку, треба було нахилити її так, аби обидва стрижні ковзнули в кінці каналів і не перетинали площину між двома частинами головоломки, а тоді її можна було роз’єднати.