–Авжеж, певен,– сказав Іа й пробурмотів сам до себе.– У декого з них ані крапельки глузду.

– А що скоїлося, Пуше? – спитав Крістофер Робін.

– Та бачиш, – сказав Пух, – скоїлося не скоїлося...– сказав Пух.– А справа в тім...– сказав Пух... – Ну, як би вам пояснити?..– сказав Пух.

І тут, мабуть, щось йому підказало, що він не дуже зрозуміло пояснює справу, тому він знову штурхнув ліктем Паця.

– Ну, як би вам пояснити,– квапливо сказав Паць.– Адже там тепліше,– додав він після глибоких роздумів.

– Де тепліше?

– По той бік гайка, де стоїть хатка Іа.

– Моя хатка? – спитав Іа-Іа. – Моя хата стояла тут.

– Ні,– впевнено сказав Паць,– вона по той бік гайка.

– Бо там тепліше,– додав Пух.

– Але я мушу знати...

– Ходімо й подивимось, – просто сказав Паць, запрошуючи всіх іти за ним.

– Не могло ж у тебе бути дві хати,– сказав Пух. – Та ще й так близько одна від одної.

Вони вийшли на галявину, і там стояла хатка Іа – гарна, мов лялечка.

– Ось твоя хатка,– сказав Паць.

– Усередині не гірша, ніж зовні,– гордо сказав Пух.

Іа зайшов до хатки, і... вийшов назад.

– Диво дивне,– сказав він.– Це моя хатка, і я сам збудував її там, де я казав. Мабуть, її сюди здуло вітром. Мабуть, вітер підняв її просто над гаєм і опустив тут. От вона й стоїть тепер тут, ціла-цілісінька. І місце тут навіть краще, ніж там.

– Значно краще, ніж там,– в один голос сказали Пух і Паць.

– Ось вам наочний приклад того, що можна зробити, коли не лінуватися,– сказав Іа-Іа. – Тобі ясно, Пуше? Тобі ясно, Пацику? По-перше, Кмітливість, а по-друге – Сумлінна Праця. Наслідок – перед вами. Ось як треба будувати хатку! – гордо закінчив Іа.

Всі попрощалися із щасливим господарем нової хатки, і Крістофер Робін зі своїми друзями – Пухом та Пацем пішли обідати. Дорогою друзі розповіли йому про Жахливу Помилку, якої вони допустилися. І коли Крістофер Робін досхочу насміявся, усі троє бадьоро заспівали Пухову Похідну Пісеньку для Снігової Погоди і співали її до самого дому, причому Паць, який досі ще був трохи не в голосі, лише тірлімбомбомкав.

– Ага, то тільки здається, що тірлімбомбомкати легко,– сказав Паць сам до себе,– але це зуміє не кожен. Ні, ні!..