75] Так наступали боги на богів. Ахілл же тим часом 76] В натовп людський поривався, щоб стрінути десь Пріаміда 77] Гектора, кров'ю якого всіх більше він прагнув наситить 78] Войовника щитоносного, лютого бога Арея. 79] Феб-Аполлон, що на бій підбиває, направив Енея 80] Проти Пеліда, могутньої сили йому надихнувши. 81] Голосом схожий він став з Лікаоном, Пріамовим сином. 82] Постать прибравши його, Аполлон, син Зевса, промовив:

83] «Де ж це, Енею, пораднику Трої, ті давні погрози, 84] Що похвалявсь ти, вино з владарями троянськими пивши, 85] Стати до бою один на один із Ахіллом Пелідом?»

87] «Нащо тепер, Пріаміде, ти кличеш мене проти волі 88] З високодумним сином Пелеєвим збройно змагатись? 89] Проти Ахілла-бо я прудконогого нині не вперше 90] Виступлю, – він вже зігнав мене раз своїм ратищем гострим 91] З Іди, вчинивши на наших корів несподіваний напад 92] І зруйнувавши Лернес і Педас. Та послав порятунок 93] Зевс мені, сили мої укріпивши і бистрі коліна. 94] Тож від Афіни й Ахіллових рук я ледь-ледь не загинув: 95] Йшла-бо вона перед ним, і звитягу несла, й закликала 96] Мідяним списом лелегів усіх і троян побивати. 97] Тим-то мужа нема, що міг би з Ахіллом змагатись. 98] Завжди-бо хтось із богів біля нього й загибель одверне. 99] Прямо летять його стріли й списи й не раніше ослабнуть, 100] Ніж увіткнуться у тіло людське. Якби перед нами 101] Рівні можливості визначив бог у бою, то нелегко 102] Він переміг би, хоч хвалиться тим, що увесь він із міді».

104] «Чом би, герою, й тобі до богів вічносущих молитви 105] Не піднести? Породила-бо, кажуть, тебе Афродіта, 106] Зевсова донька, від нижчої ж той народився богині, 107] Ця-бо від Зевса народжена, та – лиш од старця морського. 108] З міддю блискучою прямо на нього іди і не бійся 109] Ані погрози його, ані пустопорожньої лайки».

110] Мовив це й силу велику вдихнув вожаєві народів. 111] Вийшов Еней із переднього ряду, весь сяючи міддю. 112] Та не укрилось, проте, від білораменної Гери, 113] Як син Анхіса крізь натовп тоді пробиравсь до Пеліда. 114] Скликавши разом богів, до них вона так промовляла: 115] «Поміркувати вам треба тепер, Посейдоне й Афіно, 116] В серці своїм, як скінчиться те все, що отут почалося. 117] Збройно виходить Еней, блискучою сяючи міддю, 118] Проти Пеліда, Фебом підбитий на це Аполлоном.

119] Зважмо-но краще, а може, назад нам його відтіснити 120] Звідси, або кому-небудь із нас в допомозі Ахіллу 121] Стати, великою силою сповнити й духу відваги 122] В груди вдихнути, щоб знав він, що з-поміж богів найсильніші 123] Люблять його, і тільки із них найнікчемніші й досі 124] Допомагають троянам на полі борні бойової. 125] Тим-то сюди ми з Олімпу зійшли й беремо всі участь 126] В битві оцій, щоб Ахілл не зазнав од троян будь-якого 127] Лиха сьогодні. Хай потім уже перетерпить, що Доля 128] Випряла з ниттю йому, коли мати його породила. 129] А як Ахілл од безсмертних богів про це сам не почує, 130] То налякатися може, як вийде на нього у битві 131] Хтось із богів: небезпечно-бо навіч із богом зустрітись». 132] В відповідь так Посейдон їй промовив, землі потрясатель:

133] «Геро, не гнівайся так нерозумно, тобі це не личить. 134] Зовсім того я не хочу, щоб в січі зіткнулись богове – 135] Ми та інші, – адже набагато за них ми сильніші. 136] Краще зійдім з бойового шляху та на пагорбі сядьмо 137] Осторонь, – хай про війну вже самі потурбуються люди. 138] А як Арей або Феб-Аполлон утрутяться у битву 139] Чи, Пеліона затримавши, битись йому перешкодять, 140] То поміж нами і звада тоді, й бойова колотнеча 141] Враз розпочнеться. Але, сподіваюсь, вони незабаром 142] Вернуться знов на Олімп до громади богів невмирущих, 143] Нашою проти їх волі рукою приборкані слушно».

144] Мовивши так, безсмертних повів ПЛейдон темнокудрий 145] До круговидого муру високого, що для Геракла 146] Богоподібного Трої сини і Паллада Афіна 147] Побудували, щоб міг од морського сховатись страхіття 148] В час, коли б гналось за ним з узбережжя воно по рівнині. 149] Там Посейдон та інші безсмертні боги посідали, 150] Хмарою плечі собі непрозірною щільно прикривши, 151] їх супротивники сіли над кручами Калліколони 152] З вами, осяйливий Фебе і городоборцю Арею. 153] Радячись так між собою, одні проти одних сиділи 154] Вічні боги, починати ж війну лиховійну ті й другі 155] Не поспішали, та Зевс із небесних висот спонукав їх.

156] Міддю уся засвітилась рівнина, бійцями і кіньми 157] Сповнена суспіль. Земля аж гула навкруги під ногами 158] Лав бойових. Два найкращі із воїнів найсміливіших 159] Поміж загонів, ворожих зійшлися, готові змагатись, – 160] Син Анхісів Еней і Ахілл Пеліон богосвітлий. 161] Син Анхісів з погрозливим поглядом виступив перший, 162] Важко шоломом киваючи; перед грудьми він округлий 163] Буйний мав щит, а рукою ще й списом стрясав мідногострим.

164] А Пеліон йому вийшов назустріч, подібний до лева 165] Хижого, що, із усіх позбігавшись околиць, селяни 166] Хочуть убити його; з погордою він ізпочатку 167] Мимо проходить; коли ж його хтось з юнаків войовничих 168] Списом зачепить, він пащу роззявить, наїжившись, ікла, 169] Піною вкриті, і серце відважне стискається в грудях; 170] Звільна хвостом по клубах обох себе він шмагає 171] І по боках, наганяючи хіті собі бойової; 172] Блиснувши люто очима, вперед він стрибає шалено, 173] Щоб розтерзати когось або тут же самому загинуть. 174] Сила Ахіллова так і дух спонукав його мужній 175] Проти Енея, відважного серцем, на бій виступати. 176] А як зійшлись вони близько, один проти одного йшовши, 177] Перший промовив тоді прудконогий Ахілл богосвітлий:

178] «Нащо, Енею, вперед із лав своїх ти так далеко 179] Вийшов? Чи дух твій зі мною змагатись тебе спонукає 180] В гордій надії, що владарем станеш троян конеборних, 181] Честю Пріамові рівним? Та хоч би мене і убив ти, 182] Влади за те не дасть тобі в руки Пріам староденний. 183] Є-бо у нього сини, та й сам він міцний і розважний. 184] Виділять, може, ділянку для тебе трояни, від інших 185] Кращу, із нивою й садом чудовим тобі на прожиток, 186] Як умертвиш мене? Та, сподіваюсь, це важко зробити. 187] Списом колись, пам'ятаю, вже змусив тебе я тікати. 188] А пригадай, як від стада корів, що ти пас одиноко, 189] Гнав я нещадно тебе на проворних ногах із Ідейських 190] Гір, і як ти від мене тоді утікав безоглядно? 191] Зрештою, втік ти в Лернес. За тобою й туди я погнався, 192] Місто усе зруйнував з допомогою Зевса й Афіни 193] І полонянок жінок, позбавивши днів їх свободи, 194] В бран загнав. Врятував тебе Зевс тоді й інші богове. 195] Нині ж, гадаю, вони не врятують тебе, як ти мрієш 196] Серцем. Раджу тобі я назад відійти і сховатись 197] Серед громади. Отож не виходь проти мене, щоб лиха 198] Гіршого ще не зазнати. Мудрий дурень по шкоді». 199] Відповідаючи, так Еней тоді мовив до нього: 200] «Не сподівайся, Пеліде, словами мене залякати, 201] Наче дитя нерозумне, і сам-бо я добре умію 202] І глузувати дошкульно, і гострим облаяти словом. 203] Знаємо рід один одного ми, батьків своїх знаєм, 204] Давніх переказів чувши багато від смертного люду. 205] Та ні моїх ти в лице, ні твоїх я ніколи не бачив. 206] Від бездоганного мужа Пелея ти, кажуть, походиш, 207] Мати твоя – пишнокоса Фетіда, народжена морем. 208] Я ж величаюся гордо відважного серцем Анхіса

209] Сином улюбленим, мати моя – сама Афродіта. 210] Нині одні або другі із них свого любого сина 211] Будуть оплакувать. Не по порожній розмові, гадаю, 212] В бій не вступивши, сьогодні розійдемось ми із тобою. 213] А як розвідати краще про рід наш бажаєш, щоб більше 214] Знати про нього, то добре мужам багатьом він відомий. 215] Першим славетного Зевс породив хмаровладний Дардана, 216] Що заснував Дарданію тоді, коли Троя священна 217] Ще не була на рівнині збудована, смертних оселя, 218] Й люд в передгір'ях селився багатоджерельної Іди. 219] Син народивсь у Дардана, володар мужів Еріхтоній, 220] Найбагатішим невдовзі він став серед смертного люду. 221] Коней три тисячі паслось у нього на луках заплавних, – 222] Гарних, рисистих кобил, лошатами жвавими гордих. 223] Навіть Борей їх прагнув жадливо на випасах буйних 224] І покривав, жеребця темногривого постать прибравши. 225] Ставши жеребними, ті дванадцять лошат породили. 226] Тож як гасали грайливо по нивах вони хлібодайних, 227] То, летючи над колоссям, ні зернятка не толочили. 228] А як гасали вони по хребтові широкого моря, 229] То пролітали над пінявим плеском морського прибою. 230] Троса родив Еріхтоній, над людом троянським владику, 231] В Троса ж самого родилося троє дітей бездоганних – 232] Іл, а за ним Ассарак та ще Ганімед богорівний, 233] ІІІп найвродливіший був між усього він смертного люду. 234] Задля краси його вкрадений вічними б^ він богами, 235] Щоб, живучи між безсмертних, у Зевса вино розливати. 236] Іл же сина родив, бездоганного Лаомедонта, 237] Лаомедонт же синів породив – Тіфона, й Пріама, 238] Лампа, і Клітія, й Гікетаона, Ареєву парость; 239] Капій був син Ассарака, а сам породив він Анхіса, 240] Я ж – син Анхісів, а Гектор – син богосвітлий Пріамів. 241] От із якого я роду і крові, що ними хвалюся. 242] Доблесті ж смертним мужам лише Зевс додає чи збавляє, 243] Як кому сам забажає: з усіх-бо він є найсильніший. 244] Тільки не час нам балакати, як дітлахам нерозумним, 245] Стоячи марно отут, посеред найлютішого бою. 246] Прикрощів ми один одному можемо дуже багато 247] Наговорить – їх ваги й корабель не підніме стовеслий. 248] Смертних язик є гнучкий і до розмаїтих придатний 249] Висловів – простір навколо широкий, де їм випасатись. 250] Як ти до когось промовиш, так і до тебе озвуться. 251] Тільки ж навіщо словами лайливими в зваді та в сварці 252] Лаятись нам один з одним, як чинять жінки галасливі 253] В сварці, що душу роз'ятрює, лютою пройняті злістю,