З цими словами незнайомий ще раз звернувся до нікельованого джерела Gesundheit, підвівсь з ослону і величним рухом запропонував Луї Манекену йти за ним.
3. НАУКОВЕ УҐРУНТОВАННЯ
П’яний місяць, хитнувшись у небі, перекинувся в перину хмар. П’яний пивний кухоль (на землі), намальований на віконнім шклі Нахтлокаля, вищербленим місяцем зайшов за спини двох подорожніх і потім виплив знову, шиючись і граючись на електричному світлі. Людина з важкою, немов чавунною, бородою обмацала пінний кухоль липкими тоскними очима, причмокнула, круто проковтнула слину – промайнула повз ресторан, пропливши в квадраті вікна, – тінню на екрані. Фабриціус Манекен пругкими, чутливими кроками поспішав за ним... Вітер – вечірній свіжий, – зустрічаючи їх, допитливо зазирав у лиця; скуйовдивши, тріпав клоччя сивого волосся незнайомого, вихоплював слова його нерівної, стислої, немов конденсованої мови, уривками відносив назад.
– Добродію, – захлинаючись швидкістю і вітром, говорив він, – ви не можете собі уявити, до чого я радий, що з перших слів зустрів з вашого боку повне розуміння. Ціню співчування. Так, так, пане – ви цілком правдиво зрозуміли мене! Саме так. Саме це я хотів сказати. Але слухайте далі. Отже, ми вже вирішили, що ідеї і мораль – кристалічно чисті, рафіновані, так би мовити, ідеї, – ось що необхідне в наші дні загального етичного занепаду. Патентовані ідеї і гарантованої якости мораль. Фабрикати зарекомендованих фірм. Продукти найпопулярніших марок. В цьому єдиний порятунок, єдиний вихід із тупику, в який знову уперто уперся світ.
Мільйони індивідуумів вийшли з своїх стійл. Це вносить розклад в загальний буденний хід історії. Це неприпустимо... В стійло! Назад в стійла! Це єдиний порятунок. Як? Ви запитуєте як? Ви говорите, що старі засоби не діють? Ви цілком справедливі, пане! Потрібні нові методи... І ось, вельмишановний друже, мій патентований Вершитель, мій механічний ідеолог «Z-42», що фабрикує безконкурентні і загальнодоступні істини, повинен прийти на допомогу людству. Ідеї, ідеї, друже мій, – погано прокип’ячені, нефільтровані ідеї, – ось де корінь лиха, вельмишановний друже мій.
Те, що вони – ідеї – перебували до цього часу в руках або, правдивіше, в мізках представників органічного ряду – необхідно визнати за абсолютно неприпустиме. Ці органічні мислителі – цілком безнадійна річ. Згадайте хоч історію з теологом, що в кінці сповідався перед богом за атеїзм! Суспільство не може довіряти такий великий скарб, як ідеї – вільнодумцям, що проповідують блюзнірське відношення до святого права власности і грубе невір’я. Механічний ідеолог, вірний, точний, легко контрольований, що фабрикує корисні для мас істини, – ось що нам необхідно. Мій ідеолог Z-42 і є таким механічним мислителем, автоматичним ідеологом, модерн-філософом, що працює за принципом шарикових підшипників і електромоторів в 1/4 кінської сили.
Одна четверта кінської сили – цього цілком досить для творення загальноприступних істин. Ідеї... Ідеї... Патентовані ідеї... Вельмишановний друже!
Чавуннобородий геній закашлявся, мабуть, захлинувся ідеями, що застряли в його пересохлім горлі, потім, затамовуючи кашель, продовжував:
– Мій патентований «ідеолог Z-42» складається, потрібно вам знати, із двох головних камер. Двох сфер діяння. Перша з них, камера «А» – генеративна. Це, так би мовити, конструкторська ідей. Друга, камера «Б» – передаточна. Ця – особливо важлива – надзвичайно важлива частина машини, на жаль, ще не закінчена мною.
За проектом, фабрикати першої камери (А) повинні переходити до другої камери (Б). Сприйняті особливими чутливими приладами, ідеї пересилаються проводом в споживчі установки шляхом електромагнітових хвиль. Всі масові місця, як фабрики, заводи, рудні, учбові заклади й інше, – повинні бути обладновані подібними установками: за допомогою спеціальних приладів утворюється постійне електромагнітне ідейне напруження, індуктивно зв’язане з центральними нервовими системами мас. Втворюється безупинне тиснення (підсвідоме і тим більш ефективне), – тиснення на психіку мас.
Це тиснення, – це ідейно-магнітне поле, ця невидима і непереможно діюча сітка ідей, – дозволяє керувати експериментованими, перевіряти їх стремління і уводити в їх мізки фабрикати камери «А» – «ідеолога Z-42». Повторюю: на превеликий мій жаль, цю частину машини ще не закінчено. Брак необхідних коштів.
Чавуннобородий геній знову закашлявся.
– Я намагаюсь відшукати кошти... Кінець-кінцем, скрізь зустрічаючи відмовлення, я вирішив приступити до демонстрації закінченої частини моєї машини, а саме камери «А» – генератора ідей – і таким чином набувати кошти, що необхідні для продовження праці.
З вашого дозволу, мій вельмишановний друже, – ви є черговим глядачем автоматичного мислителя Z-42!
Тут чавуннобородий геній замовк, загрузши в болото і тяжкий роздум. Коли він, нарешті, виліз з першого і другого, – подорожні були уже перед брамою вілли «Перманентної Дівочости».
– Входьте, друже, до мого бідного помешкання!
Він церемонно пропустив свойого гостя наперед і сам йшов позаду з виглядом знаючого собі ціну жирафа. Кожний новий крок неухильно наближав їх до мальовничої будівлі з чудернацькими окресленнями, що вимальовувалась з мороку. При бажанні ця будівля могла б носити наймення котеджу, або вілли, або палацу, але більш точного визначення, ніж «халупка», відшукати не було можливости.
Коли вони наблизились майже до будівлі, спереду промайнула якась таємнича тінь і, тяжко зітхнувши, заховалась за кущами бузини. Одразу ж десь жалібно пискнули двері, знову почулося важке, приглушене зітхання, і знову все стихло.
– Прошу вас, – геній енергійно підштовхнув свого гостя коліном. – Будь ласка. Так... Тепер сюди, ліворуч. Одну хвилину... Тут обережно. Це моделі здешевлених гільйотин... Зараз ми вже в вестибюлі... Так, не зачепіть, прошу вас, автоматичної шибениці. Я в цю мить дам світло. Ну ось – нарешті, ви у мене, мій вельмишановний друже! Прошу вас, ще одну хвилинку.
Незнайомий зосереджено прислухався.
– Бачите, – йдучи, я залишив свою машину за працею. Вона була зайнята своєю кардинальною працею, що зветься: «Пролегомени до затвердження іманентної присутности субстанційного «лібідо» неорганічним монадам і трансцендентний зв’язок феноменів, що втворює потенційну точку всесвіту, яка постулює моністичний метод пізнання речей, як компонентів, що неподільно увіходять складовими частинами в енергетичний комплекс ˝Я˝». Тепер, – геній знову прислухався, – тепер, немов, він закінчив свою працю і чекає на подальші замовлення.
Але, раніш ніж ми приступимо до огляду мого патентованого мислителя, я бажаю зробити ще декілька попередніх зауважень. Бачите, глибоко переконаний в тому, що ви з багатьох, цілком зрозумілих причин, повинні мати сумнів в можливості переведення в життя мого сміливого проекту. Я переконаний, що ви не вірите в можливість включення всієї маси ідейного матеріалу, всієї, так би мовити, суми мудрости в рамці машини. Передбачаючи ці ваші сумніви, я бажаю, ще до пророблення досліду, дати вам деякі теоретичні обґрунтування. Сядьте, прошу вас, ось у це удосконалене електричне крісло... (ні, ні, – не бійтесь – в даний момент воно не діє). І вислухайте мене. Перед мною стояло складне завдання, – так почав геній, після деякого, що відтіняло глибину його думок, мовчання. – Відповідальне завдання конструктивного оформлення моєї ідеї. Відверто визнаю, вельмишановний друже, це завдання із самого початку відчувалось мною, як надзвичайно важне. Але незабаром погляд, випадково кинутий на вуличного шарманщика, подібно до Ньютонового яблука, – допоміг мені розв’язати конструктивне завдання. Ось він, принцип, якому судилося прийти мені на допомогу.
І, приймаючи до уваги початковий товчок, а також те, що продукцією моєї майбутньої машини є ідея, я, – як і треба було чекати, – найменував цей принцип «принципом ідеалістичної шарманки». Тепер, вельмишановний друже, для більшої зрозумілости, дозвольте мені спробувати концепцію моєї думки виголосити в упрощеному, але наочному прикладі.