Гіперборія — це сакральна назва цивілізації Північного Надчорномор’я, відомої також як Трипільська або Арійська цивілізація. Її народження відбулося після Великого потопу (Циркумпонтійської катастрофи), звідси арійська традиція літочислення від 5508 року до н.е. — від народження «нового світу». Це літочислення офіційно проіснувало в Україні до 1720 року. Формування цивілізації Гіперборії супроводжувалося формуванням раси вищого рівня — т.зв. Арійської раси. У другій половині 6 тис. до н.е. вона пережила демографічний вибух і розселилася на величезні обшири Євразії, започаткувавши феномен індоєвропейської мовно-культурної спільноти.

Сьогодні Україна переживає черговий Великий Перехід, який має привести до формування цивілізації вищого рівня — Вишньої Борії і народження нової раси, представників якої ми називаємо «новими аріями».

Встановлено, що такого роду цивілізаційні переходи описуються 19-річним Метоновим циклом («циклом оновлення свідомості»). Розуміння структури цього циклу дозволило прорахувати пасіонарний спалах «Оранжевої революції» за рік до його початку — відповідне обґрунтування на основі трьох незалежних підходів було викладено в моїй статті «Жнива Господні починаються в 2004 році», опублікованій «Народним Оглядачем» у листопаді 2003 року і пізніше передрукованій «Переходом–ІV» (№12) та газетою «Слово Просвіти» за 17 червня 2004 р.

ІV. Миротворець, знавець Міри, відновлювач Ладу

Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть. Ісус Хрестос

Перехідний період має завершитися в районі 2015 року. До цього часу Україна має здійснити Великий Перехід і пройти повну трансформацію, яка увінчається формуванням української нації нового циклу і народженням нової раси. Вона матиме єдину національну православну Церкву — Брахманат, що традиційно поєднуватиме функції віри, науки і мистецтва. Духовною основою нової української громади буде 30-тисячолітній культурний потік: Примордіальна (первинна) традиція, Арійська (відична) традиція і вчення гала-галілеянина Ісуса Хреста, очищене від куколю ворожих спотворень та фальсифікацій. Формою державної організації буде Гетьманат на чолі з Гетьманом, який обиратиметься всенародно на визначений термін і зосереджуватиме у своїх руках функції законодавчої, виконавчої та судової влади. За плоди своєї діяльності він відповідатиме перед українським народом своїм майном, своєю свободою і своїм життям. Народ буде згуртованим, просвіченим і озброєним.

Це буде поверненням до природного порядку і відновленням Українського Миру. Йдеться саме про відновлення, оскільки Український Мир виникав і раніше як результат попередніх цивілізаційно-расових Переходів.

Пояснимо, що слово «мир» має той самий корінь, що і слово «міра». Мир — це дотримання міри, тобто правильних, божественних пропорцій. Це не суцільний спокій, а динамічний стан гармонійного розвитку з елементами неминучої боротьби і вольового подолання суперечностей. Звідси українські імена Володимир — «володар міри» і Мирослав — «знавець міри».

Українці — це народ-миротворець, творець Миру, знавець Міри, незнищимий планетарний відновлювач Божих пропорцій. У його колективній підсвідомості дрімає пам’ять про дерзновенне творення нашими предками Миру Борії 25-го тис. до н.е. і Миру Гіперборії 6-го тис. до н.е.

Так вже було.

Так буде й цього разу — якщо ми захочемо.

Мир Вишньої Борії — Pax HyBorіa.

Хай Буде!

Ігор Каганець

Весна 2005 (7513)

Глава 1

1.1. Циклічність в езотеричній традиції

Свідчення про циклічність розвитку нашого світу знаходимо в різноманітних джерелах, витоки яких сягають багатьох тисячоліть до н.е. і губляться у мороці минулого. Наприклад, ідея повторюваності ситуацій, які супроводжують протистояння хаосу з боку організованої світобудови, посідає важливе місце в космогонічних побудовах «Рігведи», згідно з якими світ не є створеним один раз і назавжди. Всесвіт у своєму існуванні проходить гігантські за своєю тривалістю цикли, кожний з яких включає виникнення, становлення, деградацію і загибель світів.

Сприйняття життя як чергування однотипних циклів ґрунтується на уявленні про 4 фази (юги, віки) розвитку всередині кожного циклу. Характеристики, дані різними вченими цим фазам, попри відмінності в термінології, дивовижно одностайні щодо їхніх якостей та тривалості. Описи 4-х фаз знаходимо в клинописах Дворіччя 3–2 тис. до н.е., в «Магабхараті», у Гесіода, Геродота, Платона, Йогананди та інших знавців глибинних знань, тобто знавців суті явищ.

Фаза Сатья-юга — «Суттєвий», «Золотий вік» людства — наповнена різноманітними досконалостями. В цей період для суспільного устрою властива чітка внутрішня структура, в т.ч. поділ на касти (варни, стани). Кожна каста дотримується своїх обов’язків, люди доброчинні та чесні, правителі мудрі й справедливі. В цей період дхарма (відповідність земного устрою системі космічних принципів) виконується у повному об’ємі.

Для наступної фази — Трета-юги («Срібний вік») — властиві поширення вільнодумства, розхитування основ моралі, звичаїв і традицій, але при цьому дхарма ще виконується на три чверті.

Коли приходить черга Двапара-юги («Мідний вік») — дхарма виконується наполовину (на дві чверті), звичаї стають все грубіші та жорстокіші, суспільний порядок здебільшого тримається на силі, а не на свідомому переконанні.

У фазі Калі-юги («Калений», «Шалений», «Залізний вік») суспільство опановують аморальність і беззаконня, дхарма виконується лише на одну чверть, всі суспільні стани змішуються і навіть традиційна сім’я зникає, люди забувають про свої обов’язки щодо ближніх і дбають лише про власні потреби. Егоїзм і занедбання Божих заповідей приводить до руйнування суспільства, що супроводжується порушенням звичайного порядку речей: посухами, землетрусами, нещадно палючим сонцем, ураганами, пожежами, зливами, епідеміями тощо.

Емануель Сведенборг так пояснює назви цих чотирьох фаз (віків): «Золото означає небесне благо, в якому жило найдревніше покоління людей; срібло — духовне благо, в якому жило наступне покоління; а мідь — благо природне, в якому знаходилось наступне потомство; що ж стосується заліза, за іменем якого був названий останній вік, то воно означає істину жорстку, без блага» ^[1].

Згідно з езотеричною традицією, тривалість цих чотирьох фаз описується співвідношенням 4:3:2:1, тобто найдовшим і найстабільнішим є «Золотий вік», а найкоротшим (зате найбурхливішим, «шаленим») — «Залізний вік». Легко помітити, що тривалість кожної фази тим менша, чим менша міра дотримання дхарми (за Сведенборгом — відповідності між небом і землею): 4/4, 3/4, 2/4, 1/4.

Після «Залізного віку», який завершує попередній цикл, настає «Золотий вік» нового циклу. Таким чином, шалена Калі-юга є перехідним етапом на новий оберт спіралі розвитку — до досконалішого суспільства. Цей перехід звичайно супроводжується гострою кризою. За своєю суттю слово «криза» є синонімом таких понять, як «суд», «рішення», «встановлення відмінностей», «розрізнення». Як зазначає визначний езотерик і посвячений Рене Генон, «фаза, яку звичайно вважають критичною в найширшому смислі, безпосередньо передує завершенню всього процесу, незалежно від того, приведе він до позитивних чи негативних наслідків. Тому на даній фазі відбувається підготовка до винесення остаточного «рішення», зваження всіх «за» і «проти», визначення того, які результати є позитивними, а які негативними, і, нарешті, остаточне вияснення того, в яку ж сторону схиляться терези. …Це нагадує нам розділення «обраних» і «проклятих» на дві групи, котрим віднині суджено незмінно залишатись такими й надалі» ^[2].

Згідно з переконанням Рене Генона, сьогодні ми наближаємось «до кінця перехідної епохи, до кінця даного історичного циклу, який, за всіми вченнями традиції, що розглядають цей предмет, має відповідати кінцю циклу космічного. Подібні події неодноразово відбувались у минулому і, без жодних сумнівів, відбуватимуться в майбутньому. Їхня вага і серйозність залежатимуть від того, чи відбуваються вони в кінці більш-менш тривалих періодів і зачіпають вони все людство в цілому або одну з його частин, ту чи іншу расу, той чи інший народ. Судячи з теперішнього стану нашого світу, грядуща трансформація буде тотальною…» ^[3]. «…Згідно зі всіма вказівками традиційних доктрин, ми вступили в останню, завершальну стадію Калі-юги, в найтемніший період цього «темного віку», в епоху дисолюції, з якої можна вийти тільки через страшний катаклізм. При такому стані речей ми потребуємо не просто часткового виправлення ситуації, але повного і радикального її оновлення» ^[4]. «Нам не можна легковажити подібною ситуацією. Слід розглядати її такою, якою вона є, без оптимізму, але й без песимізму, тому що, як ми вже казали вище, кінець старого світу буде одночасно початком нового» ^[5]. При цьому Рене Генон звертає увагу, що перехід від одного циклу до другого може відбуватись тільки в повній темряві — це закон перехідного періоду.