Сьогодні сприятливий час для об’єднання розумних і порядних людей, для формування нової української еліти — патріотичної, компетентної, сильної, благочестивої. Якщо національна еліта об’єднається в ієрархічну систему — Україна впевнено пройде через «вушко голки» жахливого міжциклового переходу, започаткує для себе і для всього світу новий «Золотий вік».
Щоб на тому самому місці побудувати новий будинок — треба зруйнувати старий. Чим глибшою буде внутрішня дезінтеграція, тим більше можливостей створити принципово нову конструкцію. Але якщо вчасно не зупинитися, то можна втратити все. Тому потрібно зберегти «цеглинки», необхідні для нового дому — нової української нації: природу, родину, дітей, працездатні наукові і виробничі колективи тощо.
У китайській мові є ієрогліф, що символізує кризу. Він складається з двох частин: одна з них позначає небезпеку, друга — можливості. Небезпека, яку криза несе Україні, добре відома — це втрата державності та перетворення на колонію північного сусіда, екологічний смітник і сировинний придаток розвинутих країн, джерело дешевої робочої сили для сильніших націй. А які можливості для України відкриває ця криза? Щоб наблизитись до відповіді на це питання — спробуймо зазирнути у завтрашній день людства.
6.3. Цінності нового суспільства
Як ми вже казали, на думку багатьох дослідників, людство стоїть на порозі якісних змін, переживає період трансформації у суспільство нового типу [189]. Одні його називають «новим», «постіндустріальним» або «інформаційним», інші — суспільством 6-ї раси і т.п. Не зважаючи на різну термінологію та відмінності в методології досліджень, багато мислителів (напр. М.Бердяєв, С.Л.Франк, І.Ільїн, Д.Андрєєв, адепти вчення «Жива етика») приходять до подібних висновків щодо суттєвих якостей нового, досконалішого суспільства. Найперше, це високі етичні засади, моральність, любов, терпимість, різноманітність, розкриття можливостей людського мікрокосмосу, виявлення талантів і здібностей, цілісне, екологічне мислення, культ краси та чесної праці. Щодо суспільного устрою робиться наголос на ієрархічність, структурованість, визначальне значення високих якостей еліти та народних вождів [190],[191],[192].
Звернемо увагу, що наявність високих моральних засад і суспільної толерантності — далеко не випадковість, а захисний механізм, необхідний для виживання суспільства, яке досягнуло небаченої енергетичної потужності, здатної знищити все живе. Крім того, як показав Назаретян А.П., моральні рішення одночасно є і найефективнішими: «Розширення обріїв сучасної науки виявило й зовсім несподівану для традиційного мислення обставину: після досягнення деякого оптимального рівня інформації, що використовується в процесі випрацювання рішення, кваліфіковані прагматичні оцінки змикаються з моральними…Достатньо високий рівень інтелектуального розвитку перетворює мораль зі свого боку в критичний інструмент перевірки доцільності дій» [193]. Епідемія СНІДу є наочним підтвердженням того, що аморальність є неефективною (в даному випадку — смертельною).
Висновок про те, що обличчя нового суспільства визначатимуть найперше психічні процеси, збігається з прогнозами футурологів про домінування у майбутньому саме інформаційних процесів: «Для постіндустріального суспільства здатність створювати і нагромаджувати інформацію є важливішим фактором, ніж нагромаджувати капітал. В цьому суспільстві на зміну класовим суперечностям приходять суперечності між знаннями і некомпетентністю» [194]. «В кінці XX ст. цивілізація вступає в інформаційний період своєї історії. Народжується нове — постіндустріальне інформаційне — суспільство, в якому знання стає безпосередньою продуктивною силою» [195]. «Основу соціальної динаміки в інформаційному суспільстві складають не традиційні матеріальні, а інформаційні, інтелектуальні ресурси — знання, наука, організаційні фактори, інтелектуальні здібності людей, їхні ініціатива, творчість» [196].
Зрештою, до такого висновку приводить саме життя. Наприклад, в 1880 році інформаційна сфера в США охоплювала 5% працюючих, в 1980 — 45%, а за два роки (1985–1986) її частка зросла з 54% до 63%. Згідно з прогнозами, на початок XXІ ст. 80% сучасних професій перестануть існувати, і не більше 5% самодіяльного населення розвинутих країн буде зайняте безпосередньо в обробних галузях економіки [197].
Ще одним підтвердженням вищезгаданих тенденцій світового розвитку є фундаментальний аналіз духовних цінностей, необхідних для виживання людства у нову добу, який ще у 1980 р. зробив професор Богдан Гаврилишин [198]. На його думку, для способу мислення нового суспільства будуть необхідні: групово-кооперативні цінності (особа — частинка громади), пошуки єднання з природою (людина — частинка всесвіту), самодисципліна, свідоме самообмеження, почуття обов’язку, моральність, широке застосування людських талантів та здібностей, розсудливість та інтуїція [199].
Описані вище духовні цінності категорично необхідні для виживання людства. На думку Богдана Гаврилишина, розвинуті західні країни, в першу чергу США, будуть змушені трансформувати свою систему цінностей — по суті, випрацювати нову ментальність [200]. Не треба пояснювати, наскільки це складне завдання (якщо воно взагалі можливе). Звідси напрошується логічний висновок, що перевагу отримають нації з духовними цінностями, близькими цінностям нового суспільства.
6.4. Новий «Золотий вік»
Впадає в око, що характеристики нового суспільства, виведені з позицій і філософії, і теології, і економіки, добре відповідають древнім уявленням про «Золотий вік». І це не випадково, адже початок нового циклу завжди починається із «Золотого віку».
Ми вже казали, що на розвиток народів особливо впливають цикли тривалістю в сотні років. Аналіз розвитку європейської цивілізації (включаючи США і Японію) приводить до висновку, що зараз вона переживає 3-ю фазу, за якою має наступити 4-та — «Золотий вік». Таким чином, наступні десятиліття знаменуються переходом до подвійного «Золотого віку», оскільки починається не тільки 7980-річний цикл, який відповідає ієрархічному рівню системи «людство», але й цикл тривалістю близько 5 століть (за Чмиховим — 532 роки), який найбільше відповідає ієрархічному рівню, на якому знаходиться система «етносоціальний організм».
Творення нового суспільства, що відбувається у фазі «Золотого віку», завжди супроводжується синтезом і структуруванням у всіх сферах людського буття, включаючи науку і філософію. Процеси, які ми сьогодні спостерігаємо у цих сферах, справді говорять про наближення нового синтезу. Що це за синтез? Згідно з теорією циклічності, сучасна 4-а фаза має бути типологічно подібною до 4-ї фази на попередньому витку спіралі.
Якщо розглядаємо 532-річний цикл, то 4-та фаза попереднього циклу припадає на період Середньовіччя. Чи справді є якась суттєва схожість між тією епохою і нашим близьким майбутнім? Дуже подібно, що є: «На нинішньому етапі розвитку наукового знання посилюються прикмети нового крутого повороту. Ідеї, що нагадують в деяких суттєвих рисах антропоморфізм і телеологію Середньовіччя, знову починають пронизувати будівлю науки «згори донизу». Еволюційний світогляд відновлює в правах ієрархізацію вищих і нижчих форм руху, рівнів організації. Висунення проблеми людини в центр наукової картини світу, посилення уваги до специфічних особливостей кожного фізичного, фізіологічного акту і т.д. — всі ці численні ознаки в сукупності свідчать про типовий виток діалектичної спіралі. …Якщо заперечення однієї парадигми іншою — альтернативною — парадигмою обумовило перехід наукового знання із додисциплінарної в дисциплінарну стадію розвитку, то синтез, що сьогодні означився, уможливлює наступний перехід із дисциплінарної в постдисциплінарну стадію, проникнуту наскрізною ідеєю еволюціонізму» [201].