[234] Пивоварська А. Дім на горі. Розмова з Валерієм Шевчуком // Сучасність, 3/92, с.58.

[235] «Керманич» — той, хто стоїть за кермом, тобто сам активно працює на відповідальній ділянці, а не посилає інших.

[236] Від «юза» — «цепь, оковы».

[237] Чаадаев П.Я. Статьи и письма. Москва, Современник, 1989 — 623 с., с.43–46.

[238] Не випадково в російській мові «неделя» (що походить від «не-делать») означає сім днів, в той час як українське «неділя» — один день тижня.

[239] І сьогодні поняття «пахать» дуже далеке від священнодійства, воно широко використовується в переносному значенні для характеристики важкої, невдячної і непрестижної роботи.

[240] Зауважимо, що культ сонячного Бога Ора шанувався усіми арійськими племенами і народами, про що свідчать його сліди у мовах арійської групи. Так, у грецькій мові «аре» означає «молитва», «оро» в латинській — «молити», «оракл» в англійській — «пророцтво» і т.д.

[241] Братко-Кутинський О.А. Феномен України (цей уривок подано зі скороченнями).

[242] Грінченко Б.Д. Словарь української мови, К., 1909, т.ІV, с.283.

[243] Грінченко Б.Д. Словарь української мови, К., 1909, т.ІV, с.284.

[244] Українські слова «троїцький» та «триєдиний» і досі мають однаковий зміст і перекладаються на російську мову одним словом — «троічний». Див. Російсько-український словник, Київ, 1970, т.3, с.481.

[245] Половина слів російської мови взята з церковнослов’янської мови, поширюваної разом з християнським ученням (див. дослідження Шахматова та інших мовознавців).

[246] Це фіксують російські словники. Див., наприклад, Ожегов С.И., Словарь русского языка, — М., 1953, с.750.

[247] Термін «трезубец», для позначення знаку, чисто російський мовотвір. В інших мовах вживаються терміни: тріалія, трідент, тріденс, трішула, трістула і т.д. В українській мові цей знак зветься «Тризуб» або «Трійця».

[248] А саме у словах, що виникли свого часу як переносне значення священного слова «Трійця» («трійця людей», «трійця свічок» і т.п.). Див. Українсько-російський словник, — К., 1963, т.VІ, с.102.

[249] «Ба» — кіммерійське «дитя»; Сів-ба — дитя Сіви.

[250] Соціотип етико-інтуїтивний інтроверт виявлятиметься на рівні системи «людство» загалом; на рівні окремих народів будуть й інші соціотипи.

[251] «Могилянську та наступну після неї добу справедливо називають «золотим віком» української культури, українського відродження» (Климов В. «Петро Могила та українське чернецтво — фундатори першого відродження» // «Урядовий кур’єр», 25.01.1994).

[252] Генон Р. Кризис современного мира. — М.: Арктогея, 1991. — 160 с., с.105.

[253] Генон Р. Кризис современного мира. — М.: Арктогея, 1991. — 160 с., с.106.

[254] Успенский П.Д. Новая модель вселенной: Пер. с англ. — СПб: Издательство Чернышева, 1993. — 560 с., с.526.

[255] Бердяев Н.А. Философия неравенства. — М.: ИМА-пресс, 1990. — 288 с., с.124–125.

[256] Бердяев Н.А. Философия неравенства. — М.: ИМА-пресс, 1990. — 288 с., с.130, 136.

[257] Домбровський А. Декрет про встановлення в Україні регентства (проект) // Український час, 2/93, с.56.

[258] Радіонов Віктор. Ідейно-теоретичні засади українського національного консерватизму // Український час, 2(12)/93.

[259] Шморгун Олександр. Україна: шлях відродження (економіка, політика, культура). — Київ, 1994. — 208 с., с.63.

[260] Симкин Г.Н. В высшей школе учителя Куна // Человек, 5/92, с.33, 38.

[261] Про муки, які переживає душа, коли потрапляє на невідповідний психічний рівень (як вищий, так і нижчий), детально писав і Сведенборг (Цит. твір, с.34).

[262] Сковорода Г. Вірші, пісні, байки, діалоги, притчі, прозові переклади, листи. — Київ: Наукова думка, 1983. — 544 с.

[263] Братко-Кутинський О.А. Сім чудес України // «Вечірній Київ», 9.04.93.

[264] Чмихов М.О. Україна від минулого до майбутнього, с.34.

[265] Чмихов М.О. Україна від минулого до майбутнього, с.35.

[266] Янів Володимир. Нариси до історії української етнопсихології. — Мюнхен: Український вільний університет, 1993 — 217 с., с.58.

[267] Налимов В.В. В поисках иных смыслов. — М.: Издательская группа «Прогресс». — 1993. — 280 с., с.233.

[268] Липа Ю.І. Призначення України. Львів, Просвіта, 1992 — 270 с.,с.164.

[269] Радіонов Віктор. Ідейно-теоретичні засади українського національного консерватизму // Український час, 2(12)/93.

[270] Приходько Григорій. Політичні візії. — Львів, 1994. — 45 с., с.16, 18.

[271] Братко-Кутинський О.А. Феномен України (цей уривок подано зі скороченнями).

[272] Київ існував задовго перед тим, як на світі з’явилися греки і, тим більше, варяги.

[273] Куратовский Ю. Неповторимое чудо нашей истории: Дон, 12/1987, с.114.

[274] Докучаєв В.В. Російський чорнозем: Київ-Харків, 1952, с.416.

[275] Як зазначає Рене Генон, «існують достовірні свідчення того, що Примордіальна традиція (система істинних знань — І.К.) нинішнього циклу прийшла з гіперборейських регіонів» (с.29). Гіперборейцями грецька міфологія називала людей білої (арійської) раси. Легендарний творець арійської релігії — Рама — виступає з лісів древньої Скитії (Див. Эдуард Шюре. Великие посвященные. Очерк эзотеризма религий. Москва: Книга Принтшоп, 1990. — 419 с., с.22–31).