Якщо розглядати це твердження Кастанеди як ширшу закономірність, то його можна трактувати й так: людство має 16-ти типну природу, але древні істинні знання про це були забуті; щоб пережити міжциклову кризу (хаос дезінтеграції) і перейти до нового планетарного циклу («в інший світ»), треба відновити ці знання (але вже на вищому рівні), повернутися обличчям до свого Творця і знову здобути цілісність — здійснити новий синтез, створити якісно нове суспільство. Можливо, таким чином Кастанеда дає нам натяк на спосіб переходу у третє тисячоліття.
2.6. Відповідність між квадрами і фазами розвитку
Всі 16 соціотипів об’єднуються в 4 стійкі групи по 4 соціотипи, які ми називаємо квадрами. Для квадри властива своя система цінностей, своя філософія, свій гумор, свої норми поведінки, свій т.з. «дух квадри».
Ви можете запитати: «Навіщо Бог створив людську психіку у вигляді 16-ти соціотипів і об’єднав їх у 4 квадри?». Справа в тому, що розвиток будь-якої людської спільноти потребує виконання найрізноманітніших функцій: потрібні теоретики і практики, поети і воїни, фантазери і прагматики тощо. Кожен з них — спеціаліст у своїй справі і робить її краще за інших. Так і 16 соціотипів — кожен бачить світ зі своєї точки зору і добре робить ті справи, до яких має природний хист.
Але щоб ці спеціалісти добре діяли — вони мають організуватися. Один із способів організації — це квадра: група психологічного комфорту, в якій найкраще і працюється, і відпочивається. Групування соціотипів за квадрами зображено нижче на схемі.
Але квадри — це не тільки чотири четвірки персонально сумісних типів. Система з 4-х квадр — це механізм, що прискорює розвиток соціальних систем. Пам’ятаючи з попереднього розділу про психологію чотирьох фаз, легко здогадатися, що кожна з них потребує від людей, які її «обслуговують», специфічних властивостей психіки. На першій фазі потрібні фантазери і теоретики, на другій — практики, що вміють діяти швидко і рішуче, на третій — скептики, що виразно бачать недоліки, а на четвертій — технологи, які знають, що таке досконалість. На основі такого поділу й формуються 4 квадри:
Система цінностей кожної з чотирьох квадр чітко відповідає психології певної фази розвитку:
квадра 1 (фаза 1): перспективні можливості, фізичний комфорт, радісна емоційність, теоретичні побудови, абстрактна логіка;
квадра 2 (фаза 2): конкретна логіка, вольові методи, жорсткий порядок, драматичні емоції;
квадра 3 (фаза 3): скептицизм, критичне мислення, підприємливість, гнучкість, динамізм, прагматизм;
квадра 4 (фаза 4): естетика і якість, чесна праця, людські здібності й таланти, моральність, любов.
Зрозуміло, що кожна квадра найефективніше діє тоді, коли приходить її час — розвиток суспільства входить у відповідну фазу. Це дозволяє краще зрозуміти, навіщо соціуму квадрова спеціалізація — завдяки їй на кожній фазі розвитку суспільства є свої «фазові спеціалісти», що робить соціум життєздатним.
Кожна з названих чотирьох фаз відповідає одному з чотирьох віків (одній з юг):
фаза 1 — «Срібний вік» (Трета-юга) — ширення вільнодумства, генерування нових ідей, революційність, заперечення традиційних цінностей, пріоритет особи над державою;
фаза 2 — «Мідний вік» (Двапара-юга) — спроба реалізації нових ідей, прагнення навести порядок, «закручування гайок», вольовий тиск, пріоритет держави над особою;
фаза 3 — «Залізний вік» (Калі-юга, «Калений») — розхитування основ суспільства, нестабільність, висока динаміка суспільних процесів, егоїзм, орієнтація на сьогоднішній день, руйнування нежиттєздатних систем, створення передумов для нового суспільства;
фаза 4 — «Золотий вік» (Сатья-юга, «Суттєвий») — стрибок на новий виток спіралі, формування нового суспільства, повернення до природи і до виконання космічних законів (дхарми), стабільність, гармонія, наближення до істини.
В езотеричній традиції прийнято починати відлік від «Золотого віку»: фаза 4 -> фаза 1 -> фаза 2 -> фаза 3 -> і т.д., а соціоніка починає з фази 1. Чи немає тут протиріччя? Аж ніяк! Справа в тому, що процесові розвитку притаманні тенденції як деградації, так і прогресу. При домінуванні тенденцій до деградації зручно починати відлік від 4-ї фази, а при домінуванні прогресивних тенденцій — від 1-ї фази. В людському суспільстві паралельно існують обидві тенденції, тому початок відліку здебільшого залежить лише від вибору точки зору. Справді, адже початок розкладу суспільства у «Срібний вік» можна розглядати і як початок творення нового суспільства: «що за своєю природою руйнівне — стає умовою творчої праці, а творча праця обертається накопиченням руйнівних ефектів» [40]. Тобто, на 1-й фазі поряд з процесами деградації старого суспільства одночасно починають діяти процеси створення нового. Найнебезпечнішим (кризовим) для існування системи є час 3-ї фази, коли стара організація вже зруйнована, а нова ще не створена. Цей період хаосу і смертельної небезпеки в християнській традиції прийнято називати апокаліпсисом.
Освальд Шпенглер у своїй видатній праці «Сутінки Європи» на основі аналізу величезної кількості історичного матеріалу прийшов до висновку про існування чіткої циклічності розвитку людської культури. Кожний цикл складається з чотирьох фаз, які автор умовно розглядає як чотири пори року (див. Таблиця 1. «Одночасні» епохи духовного життя [41]). Причому початок циклу починається з Весни, яка має виразні ознаки 4-ї фази («Золотого віку»), зокрема, до цього періоду Шпенглер відносить міфологію Вед і арійський героїчний епос. Закінченню циклу відповідає Зима, з цим періодом філософ пов’язує поширення матеріалізму та атеїзму.
Цілком відповідає Принципу чотирьох фаз і закономірність, виведена Липинським щодо змін суспільного устрою:
фаза 1 — «Срібний вік» — демократія;
фаза 2 — «Бронзовий вік» — охлократія;
фаза 3 — «Залізний вік» — швидка перехідна епоха;
фаза 4 — «Золотий вік» — класократія.
Класичними зразками цих трьох типів держав — класократії, демократії, охлократії — Липинський вважав відповідно Англію (4 квадра), Францію (1 квадра) та Росію (2 квадра).
До висновку про чотири фази історичного процесу прийшла й марксистсько-ленінська філософія:
«Золотий вік» — первісно-общинний лад;
«Срібний вік» — рабовласницький лад (він же й демократичний, згадаймо, напр., грецькі рабовласницькі демократії);
«Мідний вік» — феодальний лад;
«Залізний вік» — капіталістичний лад.
При цьому приблизно витримується і пропорція щодо тривалості даних суспільно-економічних формацій — 4:3:2:1. Характерно, що після «загальної кризи капіталізму» (закінчення циклу) передбачався революційний стрибок до нового «Золотого віку» — комунізму.
2.7. Квадри і базові перинатальні матриці
Особливої уваги заслуговують результати досліджень в галузі трансперсональної психології, описані відомим американським вченим, доктором медицини Станіславом Грофом [42]. Завдяки застосуванню психоделічних препаратів або нефармакологічних методів глибинної психотерапії досягались неординарні стани свідомості, в тому числі незвичайні переживання-спогади, пов’язані з власним розвитком в лоні матері та народженням. Цю сферу людського безсвідомого автор називає перинатальною. Проаналізувавши величезну кількість переживань перинатального рівня безсвідомого у різних людей, Станіслав Гроф помітив, що їх можна досить чітко розділити на чотири групи, т.з. «базові перинатальні матриці» (БПМ). Кожна з чотирьох БПМ відповідає одній з чотирьох фаз внутріутробного розвитку дитини:
фаза 1 (БПМ–І) — симбіотична єдність плоду з материнським організмом під час внутріматочного існування, безтурботний стан, коли умови для плоду майже ідеальні;