Донестися до тебе словом,

Уявленням і відлунням.

Залишити химерне тіло

На землі, що горить вугіллям.

Прориватись, як вовк з облоги,

В серценосну далекість грудьми,

Й там плекати з бурштину звільнену

Наших єдність найглибших кіл.

Перевести твою тривожність

У старенький незлий гербарій.

Поховати під палітуркою

Книги, старшої нас обох.

І запалити хрустально схожі

Виднокола, закриті хмарами,

За які ледве чутним гуркотом

Нас в дорогу покликав Бог.