Він тримає гітару, як інші тримають в цей час автомат.

І пірнає в безладний мурашник – підземний фронт.

Бій по струнах – незримий, не кожному чутний набат.

Крик про те, що жадає експансії вічний сон.

Несуть колії важке марево із запилених ліхтарів.

Неіснуючі гілки тунелів крадуть залишки їх кольорів.

А він трохи багаття живого стягає сюди звідусіль.

Добрих пролісків світла упевнений колекціонер.

Вірить в те, що і маленька радість твоя

                                                 варта таких зусиль.

І найкоштовніший твій годинник ще не завмер.

Кожен має свій зір, свій набір кольорів та дно.

Дощі вигадані, щоб крізь землю проростало зерно.