– Але навіщо вам треба було підкладати такого самого з вигляду листа? – запитав я. – Чи не краще було б уже в перші відвідини схопити документа й піти собі?

– Д. – людина відчайдушна, він ні перед чим не зупиниться, – відказав Дюпен. – І в його будинку вистачить людей, йому відданих. Якби я наважився на такий непродуманий вчинок, як ви радите, мені звідти живому б не вийти, і мої любі парижани більше про мене і не почули б. Та я ще й інші мав міркування. Ви знаєте мої політичні погляди. У цій справі я діяв як прихильник потерпілої особи. Цілих вісімнадцять місяців міністр тримав її у своїх руках. А тепер – вона його триматиме, бо він же не знає, що листа в нього вже нема, і поводитиметься й далі так, як досі поводився. Таким чином він сам підкопує свою власну політичну кар'єру. Падіння його буде так само незагайне, як ганебне. Скільки не говорити про facilis descensus Averni,* все-таки вибиратися вгору (як казала Каталані* про спів) завжди легше, ніж сходити вниз. У даному разі я не відчуваю ані співчуття, ані жалю до того, кому судилося впасти. Він – справжнє страховисько, людина талановита, але абсолютно безпринципна. Мені тільки страшенно кортіло б знати, що саме він подумає, коли, діставши несподівану відсіч від «певної особи», як називає її префект, загляне до кошика й відкриє мого листа.

– Як? То ви ще й написали йому щось?

– Бачите, це було б не зовсім справедливо, ба навіть образливо, – лишити йому порожнього папірця. Одного разу в Відні Д. устругнув мені неприємну штуку, і я сказав йому, цілком незлобливо, що цього не забуду. Отож знаючи, що міністрові цікаво буде довідатися, хто саме перехитрував його, я змилостивився і залишив йому ключа до розгадки. Він добре знає мій почерк, тим-то я й написав посередині чистого аркуша:

... Un dessein si funeste,

S'il n'est digne d'Atree, est digne de Thyeste.*

Це з Кребійонового «Атрея».*

«Викрадений лист» є третьою новелою з трилогії Едґара По про детектива-аматора Оґюста Дюпена. Перша та друга частини трилогії – новели «Убивства на вулиці Морґ» і «Таємниця Марі Роже».

Nil sapientiae odiosius acumine nimio – Для мудрості нема огиднішого від мудрствування (латин.).

Сенека Луцій Анней (бл. 4 до н. є. – 65 н. є.) – римський філософ-стоїк, письменник, політичний діяч, вихователь Нерона. За його наказом наклав на себе руки.

Абернеті Джон (1764-1813) – англійський хірург, відомий брутальною відвертістю у ставленні до пацієнтів і примхливою поведінкою.

... приписуваної Ларошфуко, Лабрюйєрові, Макіавеллі й Кампанеллі. – Ларошфуко Франсуа (1613-1680) – французький письменник-мораліст. У «Мемуарах» і «Максимах» у відточеній формі висловив свої гострокритичні думки про аристократію, дав їй сатиричну оцінку. Лабрюйер Жан (1645-1697) – французький письменник-мораліст. Макіавеллі Нікколо (1469-1527) – італійський політичний мислитель, письменник. Вважав, що заради зміцнення держави влада може вдаватися до будь-яких засобів, зокрема й аморальних. Кампанелла Томмазо (1568-1639) – італійський філософ, поет, політичний діяч, автор ранньокомуністичної утопії «Місто сонця».

Шамфор Себастьєн (1741 -1794) – французький письменник, секретар якобінського клубу, наклав на себе руки в дні якобінського терору. Автор афоризмів «Максими і думки», які вийшли друком уже після його смерті.

Il y a à parier, que toute idée publique, toute convention reçue, est une sottise, car elle a convenu au plus grand nombre – Можна закластися, що всяка поширена ідея, всяка загальноприйнятна умовність є дурницею, оскільки вона припала до вподоби людському загалові (фр.).

... «аналіз» так само мало означає «алгебру», як, наприклад, латинське «ambitus» – «амбіцію», «religio» – «релігію» або «homines honesti» – «шанованих людей». – Ambitus – обходження; religio – сумлінність; homines honesti – чесні люди (латин.).

Брайант Джейкоб (1715-1804) – англійський письменник, автор книги «Нова система, або Аналіз античної міфології».

vis inertiae – сила інерції (латин.).

momentum – імпульс (латин.).

facilis descensus Averni – Легкість спуску в пекло (латин.). «Легкість спуску в пекло» – слова з «Енеїди» Вергілія.

Каталані Анджеліка (1780-1849) – італійська співачка, колоратурне сопрано, вражала слухачів широким діапазоном свого голосу.

... Un dessein si funeste, S'il n'est digne d'Atree, est digne de Thyeste – Одному – згубний, іншому – побідний, Цей план як не Атрея, то Фієста гідний (фр.).

«Атрей і Фієст» – трагедія французького драматурга Клода Проспера Жоліо Кребійона. В п'єсі йдеться про двох братів-ворогів. Цар Мікен Атрей помщається своєму братові Фієстові, вбиваючи його сина й пригощаючи його кров'ю вбитого, а Фієст спокушає братову дружину.