Але повернемось до тресту «Туман». Невідомо, якими шляхами ватажкові шпигунської зграї Шункеріке вдалось дізнатися не тільки про винахід Факнера, а й про долю майора СС Арнольда Вайсенфельса. В портфелі майора серед інших паперів був рапорт на ім'я Гіммлера, де згадувалося про ящики з таємними документами. Відзначалося також, що на випадок невдачі вони будуть затоплені в озері Букура. Шункеріке вирішив заволодіти тими документами, але тут трапилось ще й таке: приблизно в той саме час інша зграя шпигунів теж дізналась про винахід Факнера та долю майора СС Вайсенфельса і стала проявляти до цієї справи такий самий інтерес, як і трест «Туман». Очевидно, вони про те дізналися з того ж джерела, що й трест «Туман». Мабуть, хтось із вищих чинів гестапо продав ту таємницю відразу двом покупцям. Обидві шпигунські банди почали діяти одночасно. Кожна з них відправила в нашу країну свого посланця для зв'язку з відповідними агентами. Тільки трест «Туман» не знав, що його посланець є агент ще й другої організації, а ті не відали, що їхній агент їде також і від тресту «Туман». Отже, той емісар зв'язався зразу з двома агентами. Як посланець тресту «Туман» — з Аспасією, а від іншої зграї — з Вернером Стейнборном, він же Ківу Бораш.

Інструкції обох організацій були однакові: знайти Рейхарда Клауснера, захопити портфель, витягти з озера ящики й переправити їх за кордон. Правда, до приїзду емісара ні Аспасія, ні Вернер Стейнборн не займались активною діяльністю. Після краху гітлерівської Німеччини вони втратили зв'язок із своїми хазяїнами. Кожному з резидентів окремо емісар натякнув, що не тільки він зацікавлений ящиками в озері Букура. Виникла конкуренція між Аспасією і Вернером Стейнборном. Хитра Аспасія вислідила емісара й дізналась, що конкурент Вернер Стейнборн. Вона вирішила його випередити. Від емісара Аспасія довідалась, що Вернер теж хоче заволодіти тими |ящиками. Давній досвід випробуваної шпигунки допоміг їй зрозуміти, що необхідно знайти собі спільників. Якщо вірити словам Фіуреску, Аспасія мала далекосяжну мету — заплутати Вернера в своєму павутинні, але зробила хибний крок. Вона металась туди й сюди доти, поки Вернер не запропонував їй самій працювати на нього. Звідси й починається плутанина, яку мені так і не вдалося до кінця розплутати. Вернер Стейнборн доручив Аспасії вистежити таємничого «Гриба», котрий нібито теж знайомий з документами. Даючи це доручення, Вернер сподівався, що Аспасія сама себе викриє, але помилився. Нарешті, йому якимось чином пощастило дізнатись, що Аспасія його просто обдурює, і він її знищив, скинувши в провалля. Вбивство Аспасії ще більше заплутало справу. Ми докладали всіх зусиль, щоб натрапити на її слід, а також шукали таємничого «Гриба».

Мені здавалося, що існує прямий зв'язок між Вернером Стейнборном, він же професор Неделку, та Аспасією, бо коли капітан Богдан показав мені фотографію її трупа, я не повірив, що то вона, а вважав убиту за Катіну — доньку Аспасії, хоча на власні очі бачив у рідному місті пам'ятник на могилі Катіни. Як ви знаєте, Аспасія дістала наказ від Шункеріке, колишнього свого чоловіка, дістати з озера Букура затоплені ящики. Їй одній те було не під силу. Серед різних паперів у портфелі Вайсенфельса вона знайшла список агентів-двійників, зоставлених гестапо. Там були прізвища Фіуреску й Марчела Коруза. Не гаючись Аспасія залучила їх до тієї справи. Тоді шпигунам залишилось дістати водолазний костюм і знайти водолаза. Повідомили про те Шункеріке. Той пообіцяв переправити водолазний костюм в одному з ящиків, котрі отримувала з-за кордону із запасними частинами текстильна фабрика. План був простий. Під час перевезення по залізниці ще по той бік кордону один з ящиків із запасними частинами мав бути замінений на ящик з водолазним костюмом. Невідомо чому, але така заміна не вдалась. Ось тому і в ящику, що його взяв Марчел Коруз від Нає Войку, виявились запасні частини… Не маючи водолазного костюма, шпигуни змушені були відпустити вкраденого ними водолаза Шутелку.

Після вбивства Аспасії обов'язки резидента взяв на себе Фіуреску, маючи підручними Марчела Коруза й Міку. Міці відвели роль агента-вербувальника. Вернер Стейнборн не знищував Аспасії доти, доки не вивідав про її спільників. Не знаючи, в якому саме з озер затоплені ящики, Вернер намагався вивідати таємницю від когось із зграї Фіуреску. Познайомився з Мікою. Йому швидко вдалося завоювати її довір'я й симпатію. Через неї він дізнався про плани Фіуреску та його намір завербувати мене в свою зграю двома способами. По-перше, Фіуреску мав намір запропонувати мені гроші, бо я завжди натякав на своє скрутне становище, а по-друге, шантажувати за допомогою мого «дядечка» з Федеративної Республіки Німеччини. Фіуреску мріяв через мене переправити за кордон усі папери, що стосувалися винаходу Аксела Факнера, а також діставати різні документи з архіву міністерства. Про задуми Фіуреску дізнався через Міку Вернер Стейнборн і скористався ними. За допомогою Міки він довідався також про дату мого виїзду за кордон і вмонтував під замок моєї валізи мікроплівку, адресовану своєму шефу, котру витяг із схованки Йоган Ольсон — агент тієї ж банди, що й Вернер. Не знаючи про існування двох шпигунських організацій, я мимоволі зробив послугу Шункеріке, розповідаючи йому про Йогана Ольсона. Тільки приїхавши із-за кордону і довідавшись про існування двох шпигунських груп, зрозумів, чому Шункеріке так настирливо розпитував про Йогана Ольсона та Маллу, яких я назвав його людьми. Він хотів дізнатися, чи нема в нього конкурента.

Повернувшись на батьківщину, я привіз інструкції для обох резидентів. Для Фіуреску — від Шункеріке, замасковану в авторучці, й для Вернера — у вигляді мікроплівки, захованої Йоганом Ольсоном у замок валізи. Хоч. я ще не знав про наявність двох резидентів, мене збентежило, що Міка поспішила забрати мікроплівку.

Тепер кілька слів про події в час моєї відсутності. Пустивши в хід всю хитрість і лукавство, Міка вивідала у свого дядька Фіуреску назву озера, де були затоплені ящики, й поспішила видати таємницю своєму коханцю Вернеру. Дізнавшись про те, що треба, Вернер відразу охолов до неї. Міка це відчула. А побачивши Вернера з іншою жінкою, вирішила йому помститись — призналася дядькові про свою «зраду». На доказ щирого каяття викрала й передала Фіуреску мікроплівку, адресовану Вернеру. Ви собі можете уявити лють Фіуреску, коли той довідався, що назва озера стала відома його супротивнику — Вернеру. Спершу Фіуреску хотів його негайно знищити, підіславши Марчела Коруза, але на заваді стала Міка, яка заявила дядькові, що любить Вернера й не хоче його смерті. Фіуреску став уважно стежити за Вернером і зрозумів, що той наполегливо готується до експедиції на озеро. Тоді в нього виникла думка вихопити каштани з вогню чужими руками. І от Фіуреску з Корузом відправилися назирці за Вернером у гори, щоб знищити противників і захопити ящики. Але ми зруйнували всі їхні плани. Після арешту злочинців «справу тітки Аспасії» можна вважати завершеною.

Ще хочу сказати про пансіон Лотте Данкнер. Ні вона, ні Фреді не мають жодного відношення до «справи тітки Аспасії». То звичайні злочинці. Справу на них передано в органи міліції. Чи будуть у когось запитання? — спитав майор, ковтнувши води.

Чому покінчили з собою дантист Пауліан та Корнелія Мелінте? Чи був між ними якийсь зв'язок? — спитали із залу.

— Обоє вони наклали на себе руки з різних причин. Лівіу Пауліан до повстання 23 серпня 1944 року теж був шпигуном. Його прізвище також значилося в списку, знайденому в портфелі майора Вайсенфельса. Після повстання Пауліан притаївся тихо. Фіуреску, бажаючи розширити свою шпигунську сітку, спробував залучити й Пауліана шляхом шантажу через Марчела Коруза. Однак у житті колишнього шпигуна відбулися значні зміни. Його донька вийшла заміж за інженера, народила дітей. Він усвідомлював, чим скінчиться все для нього, для всієї сім'ї, коли органи безпеки викриють шпигунів. Тому він вирішив за краще відправитись на той світ. Ні дружина, ні донька так і не дізналися про справжню причину самогубства.