Вона взяла диктофон зі столу, перемотала. Натиснула «Пуск», почула:

— Не вдавай з себе дурнувату святенницю. — Пенні почувалася лицеміркою, але не бажала, щоб хтось почув цей безумний словоблуд, що злетів з її губ. Вона знову натиснула «Пуск». Цього разу почула крик.

Вона сподівалася, що Максвелл завдяки шуму води цього не почув.

Хтось кричав іншою мовою. Пенні її не розуміла, але здогадалася, що це французька. Це волала Алюет під дією рожевого шампанського та таємних інгредієнтів. Вона швидко перемотала вперед і натиснула «Пуск».

— Не відключайся, Пенні, — прозвучав запис.

Поки вона слухала ніби зачарована, пристрій у її руці різко задзвонив. Це був не лише диктофон, а й телефон! Пенні так злякалася, що мало не впустила телефон; натомість кинула його назад на стіл. Телефон продовжував дзвонити. Вона поглянула на того, хто телефонує. На екрані написано: «Особистий дзвінок».

Пенні зіскочила з ліжка. Постукала в двері ванної кімнати.

— Максе, твій телефон дзвонить! — Вона спробувала покрутити ручку; двері були замкнені. Вона чула, що душ увімкнений, а сам Макс щось наспівує — що саме, вона не розібрала. Ще кілька дзвінків — і цікавість узяла гору. Вона притиснула телефон до вуха й обізвалася:

— Алло!

Тиша.

Відчинилися двері ванної кімнати, вийшов Максвелл, обгорнувшись навколо талії рушником. З волосся капала вода. Побачивши, що вона тримає його телефон, він насупився, клацнув пальцями, жестом наказуючи їй покласти апарат.

— Алло! Корні? — спитав голос. Знайомий голос. Жіночий. — Максе! — виправдовувалася співрозмовниця. — Це не моя провина. Будь ласка, не карай мене.

Пенні передала телефон Максвеллу. Вона досі чула, як голос у трубці щось голосно, збуджено промовляє. Благає. Він притиснув її до вуха, прислухався. Нарешті він опустив погляд на підлогу. Чим більше говорила співрозмовниця, тим швидше невдоволений вираз обличчя перетворювався на замислений і стривожений.

— З цим не повинно бути проблем, — відповів він. — Жоден із діючих компонентів не підпадає під федеральні списки небезпечних речовин і тих, що контролює держава. — Він прислухався, похитав головою. — Тоді призначай нового головуючого УПМ[2]. Віддай цю посаду тому, хто спроможний прискорити випуск продукції.

Телефонувала хтось із тих, кого Пенні бачила по телевізору. Цей голос відразу викликав в уяві вибагливу зачіску з волосся до плечей. Синій костюм. Намисто з перлин. Жінку, яка говорить перед лісом із мікрофонів.

Продовжуючи розмовляти по телефону, але не зводячи очей з Пенні, Максвелл сказав:

— Зараз я саме закінчую випробування. У нас заплановано масове виробництво на літо. Наступного місяця ми вже будемо в півмільйона торговельних роздрібних точок. — Він повернувся до Пенні спиною, зробив крок у ванну. — Тобі відомо, що стоїть на карті. Не примушуй мене вдаватися до заходів, про які ти пошкодуєш. — Двері зачинилися. Можливо, щоб не було чутно бесіди, він знову увімкнув душ на повну.

Якщо Пенні не помилилася, голос жінки, що дзвонила, належав президентові США. Президентові Кларіссі Хінд.

Пенні розмірковувала, який іще новий винахід вони майже випробували.

Постійні сексуальні ігрища — такими словами можна описати їхні ночі і дні. У Макса завжди були напоготові якісь іграшки, якесь зілля, якесь дивовижне мастило, з яким він волів її ознайомити.

Він доводив її до такого розпалу, що у неї вигиналася спина й ноги не слухалися, а він м’яко піддражнював її словами:

— Ми майже закінчили. Тільки-но одне невеличке вивіряння. Тут ми повинні дотримуватися графіку…

Засунувши руку їй всередину, він прощупував, пояснюючи:

— Я шукаю твоє соромітне сплетіння. Воно має бути десь тут.

Іншим разом взагалі зненацька він вільною рукою розклав анатомічний атлас, наче дорожню карту, на ліжку біля неї. Максвелл був шульгою й продовжував тримати свої пальці всередині її піхви, ніби визначаючи там певне місце, наче в книзі. Ось воно де. Одна рука у неї в піхві, іншою він розгладжував зім’ятий папір, пальцем водив якимсь маршрутом, продовжуючи бурчати собі під носа:

— Ось твої nervi pelvici splanchnici — тазові збуджуючі нерви — гілкуються ось тут із nervi erigentes — нервами зведення… — Знайшовши те, що шукав, він протиснув щось їй глибоко всередину, тріумфально вигукуючи: — Пенні! Чи відомо тобі, що твоє куприкове сплетіння видається на два сантиметри? — Помацавши наосліп, додав: — Не хвилюйся. Скидається, що це у межах припустимих параметрів.

Надто часто він діставав якийсь прилад для задоволення, що випробував. Викладав у куточку нічного столика і трохи вигинав металічний або пластмасовий пристрій. Чи користався парою щипців або плоскогубців, які тримав у шухляді біля ліжка. Найгірше, що він гахкав інструментом щосили, раз, ще раз, псуючи вишукані меблі, аж доки досягав бажаного викривлення.

Коли таке траплялося, спальня нагадувала тоновані фотографії лабораторії Томаса Едісона в Менло-Парку. Або майстерню Генрі Форда. Зі свого боку, Пенні почувалася скоріше асистенткою в лабораторії, ніж подружкою-коханкою. На кшталт доктора Ватсона у Шерлока Холмса або Ігоря, помічника доктора Франкенштейна. Чи собаки Павлова. Коли Максвелл щось вигадував задля того, щоб вона билася у конвульсіях, її охоплювало нове задоволення. Незважаючи на її настрій, зростаюче відсторонення та обурення, Пенні майже очікувала, що він заволає:

— Еврика! Винайшов!

Максвелл зосереджувався на своєму завданні, мов швейцарський годинникар або нейрохірург. Нерідко наказував камердинеру або дворецькому підкотити столик зі стерильним інструментом до ліжка, щоб не відволікатися від нагальної процедури.

— Штангенциркуль! — рявкав він, простягаючи руку, й слуга напоготові вкладав інструмент йому в долоню. — Промокни скроню! — наказував Максвелл, і підлеглий миттєво складеною паперовою серветкою промокав бісеринки поту з лоба Максвелла.

Часом Максвелл ставав навколішки, возився між її ніг, затиснувши ліхтарик у зубах, з ювелірним збільшувальним склом в одному оці. На обличчі зосередженість.

— Я вибрав тебе, — пояснив Максвелл, — бо ти ніколи не діставала оргазму. Чоловіки таке відчувають. Ти залишалася сплячою красунею, допоки хтось тебе не розбудить. Ти типова представниця тих жінок, яким я намагаюся допомогти.

— Багато років, — промовляв Макс, — жінку було цілковито виключено від насолоди, яку могло дарувати їй тіло. — Він читав із роздрукованого папірця. Прес-реліз. — Я впевнений, як і багато медичних працівників, що величезний відсоток хронічних душевних та фізичних хвороб переслідує жінок, оскільки вони накопичують стрес, який можна легко та швидко виплеснути за допомогою правильних знарядь…

Навіть для наївних вух Пенні ця промова звучала, мов ряд евфемізмів. Зі слів Максвелла, таке враження і мало скластися. Адже продавався секс. Навіть ще більш полемічно: жінкам продавали засоби задля отримання ліпшого сексу, ніж вони будь-коли мали з чоловіком. Для деяких слухачів подібне оголошення пролунало б як пишномовна абракадабра, наче застаріла реклама спрею для жіночої інтимної гігієни. Але для інших, а саме для чоловіків, що прагнуть задовольняти лише власні сексуальні потреби, така промова знаменувала кінець світу.

Вони обидва сиділи на ліжку. Останнім часом вони завжди знаходилися у ліжку. Пенні була вдягнена лише у халат, і його натягувала тільки для того, щоб прийняти вишукану страву від мажордома.

— У цьому ж річ, — продовжував Максвелл, — ми намагаємося запропонувати лінію продуктів з персонального догляду «Чарівна ти»…

К. Лінус Максвелл готувався розширити межі своєї гігантської корпорації та капітально зайняти нішу порожніх піхв. Усі ці гелі та рідина кольору коштовних камінців на столику біля ліжка. Магічне спринцювання рожевим шампанським. Рідина, що розроблена для модулювання коефіцієнта тертя. І все це він пропонує самотній жінці-покупцю.