Вона голосно ахнула, привернувши увагу оточуючих. Голови з ретельно зібраним волоссям повернулися до них. Задля того, щоб врятувати репутацію, вона притиснула серветку до рота і вдала, що зайшлася кашлем. Краще нехай усі навколо вважають, що в неї туберкульоз, ніж дізнаються, що вона переживає низку оргазмів.

— Не хвилюйся, — заспокоїв Максвелл, — жодних серйозних ушкоджень. Силіконова оболонка дуже м’яка.

Щось викручувалося й боролося десь у глибині під шкірою.

— Обидві кульки — рідкоземельні магніти, — пояснив Макс. — Я не міг дати тобі обидва одночасно, бо вони надто сильно притягуються. — Він узяв ручку й приготувався робити нотатки. — Стародавні перуанські племена чичлачі називали їх «подружніми каменями», бо коли вони знаходили один одного, розділити їх було майже неможливо.

Поки він описував ці камені, чорна кулька притиснулася до передньої стінки прямої кишки. Червона кулька розмістилася біля задньої стінки її піхви. Ці камінці, навіть вкриті силіконом і розміщені у двох різних отворах її тіла, знайшли один одного. Тонка мускулиста стінка між двома її порожнинами зі всіма багатьма нервовими закінченнями не встояла перед двома сильними магнітами. Вони подразнювали найбільш чутливу точку між собою.

Смакуючи її реакцію, цей геній-зловтіха підізвав офіціанта.

— Їх розділяє лише твоя чутлива губка промежини. Ти безпорадна. Вони атакують усю твою ерогенну нервову систему.

Щоб не закричати вголос, Пенні прикусила пальчик із бездоганним манікюром. Її соски до краю збуджені, складалося враження, що її груди ось-ось вистрибнуть із чашечок бюстгальтера.

— Ти ще юна дівчинка, — продовжував Максвелл, прискіпливо спостерігаючи за її реакцією. — Якщо ти не в змозі приборкати весь потенціал жіночого тіла, це зрозуміло. — Він глузував із неї, змусивши витримати це випробування на очах у всіх відвідувачів. І поки поряд із ними вечеряла та воркувала якась парочка, на Пенні накочували оргазмічні хвилі сексуальної енергії.

До їхнього столика наблизився офіціант і спитав:

— Ви вже готові зробити замовлення, мадам?

Пенні відчула, ніби у тазі зіткнулися планети та закрутилися жорна. Стали здійматися велетенські хвилі, руйнуючи її розсудливість. Вона міцно схрестила ноги, марно намагаючись приборкати потужний «гейзер».

Максвелл замріяним голосом відповів офіціантові:

— Сьогодні ввечері дама залюбки поласує гарним шматком м’яса. — І, звертаючись до Пенні, додав: — Чи тобі більш до вподоби порція соковитого язика?

Навіть попри те, що Пенні усім тілом здригалася від спазмів пронизливого екстазу, вона відчула, як черевик Максвелла сковзнув поміж її ніг. Від щиколотки до коліна, аж доки його гладенький носок ткнувся в її промежину. Це нагадало їхню першу зустріч: коли вона розтягнулася на килимі й бачила відображення свого скуйовдженого обличчя у відполірованому черевику ручної роботи. Вона не могла розмовляти. Тремтячими руками вона торкнулася спідниці й відчула, що вона волога. Серветка на її колінах також була вогкою. Не звертаючи уваги на офіціанта, вона відштовхнула ногу Макса й спробувала підвестися. Тримаючись за сусідні стільці і турбуючи багатіїв, що їх займали, вона попленталася до вбиральні. Ноги її тремтіли, підкошуючись від спазмів задоволення. Коли Пенні вже майже дісталася двері, коліна зігнулися й вона впала. Дівчина була зовсім виснажена. Волосся впало на лице, останні кроки вона повзла, щоб сховатися у кахельному притулку. Затаївшись у кабінці, Пенні підібрала спідницю й засунула у піхву два пальці. Вона намацала рожеву кульку, але не могла її схопити. Силікон виявився надто слизьким.

Вигнувши спину, Пенні протиснула два пальці в анус, але марно намагалася знайти чорну кульку.

Голос за її спиною промовив:

— Сама ти їх не витягнеш. — Це була Алюет. Кінозірка пішла за нею до кабінки туалету. Вона стояла, спокійно оцінюючи еротичну дилему Пенні. — Минулого року, — визнала Алюет, — мене спіймали у цьому самому туалеті. Мене врятував помічник офіціанта. Сміливий хлопчик-підліток. Наче зміїну отруту, він висмоктав чорну кульку з мого анусу.

Пенні виставила лобок уперед і заблагала:

— Будь ласка, — голос більше нагадував шепіт.

Алюет оцінила оголену вульву й неголосно присвиснула:

— Ось чим ти привабила Максвелла, мишеня. Ще ніколи я не бачила такої прегарної «кицьки», як у тебе. — Вона облизала губи. — Такої чарівної.

З піхви Пенні крапало на підлогу, почали утворюватися калюжі.

— Дай собі волю, — порадила Алюет. — Лише завдяки значним потокам твоїх жіночих соків камінці-коханці можна зрушити з місця! — Алюет стала навколішки на кахельну підлогу, обхопила руками стегна Пенні. Кінозірка міцно притиснула губи до дівочої піхви, що ненастанно сочилася, та почала смоктати. Пенні нахилилася, осідлала прекрасне обличчя. Вона відчула, як пальці Алюет нишпорять у її прямій кишці.

Нарешті оргазмічна злива почала стихати. Алюет відірвала рот від промежини Пенні та сплюнула рожеву кулю в унітаз. Позбавившись партнерки, чорна кулька легко вислизнула з анусу й опинилася між пальцями акторки. Вона показала її Пенні, перш ніж жбурнути у воду. Обидві магніти зі страхаючою силою притиснулися один до одного, Алюет змила їх у каналізацію. Оглянувши зіпсований макіяж Пенні, вона промовила:

— Не дякуй мені, мишеня. Одного дня ти пошкодуєш, що не померла від задоволення. — Вона підійшла до дзеркала, почала поправляти власну змазану помаду й додала: — Для тебе все надто пізно. Невдовзі ти станеш однією з нас, його рабинею.

Коли вони не ласували смачною їжею поміж славетних людей, водій возив їх туди-сюди між пентхаусом Максвелла в Парижі та його палацом у долині Луари. Там вона блукала гучними палацовими залами, роздивляючись безцінні антикварні речі, які до Макса належали багатьом відомим людям. Відомість призводить до самотності. Поки вона прогулювалася садами біля палацу, за нею з дахів спостерігали охоронці з кулеметами, а приховані камери документували кожен її крок.

Пенні згризла суглоби пальців, щоб придушити здригання від екстазу. Вона гадала так: якщо зловживатиме передозуванням насолодою ще пару місяців, задоволення вистачить на решту життя. На мить вона замислювалася над більш глобальними проблемами, на кшталт долі жінок у Судані, але потім Макс таємно всовував у неї нові неймовірні винаходи, й розум її знов затьмарювався. Ейфорія стирала все. У неї не залишалося сил дратуватися через кар’єру юриста, що зайшла в глухий кут, або через злиденне майбутнє її сивіючих батьків у Небрасці. Або через глобальну зміну клімату. Вона повністю зосередилася на своєму тілі, на теперішньому моменті дивовижних відчуттів. Не існувало ні минулого, ані майбутнього, і Макс умів її тримати. Від його дотиків весь світ рушився. Нічого не існувало поза Парижем, поза його ліжком, поза її власним пульсуючим клітором.

Вона отримала все, що мало б, як їй говорили, зробити її щасливою: вбрання від «Гуччі», надзвичайний секс, відоме в кожному домі ім’я, але з кожним днем почувалася дедалі жалюгідніше. Не допомагала навіть думка, що всі навкруги вважають, ніби вона несамовита від щастя. Ніхто не бажав чути про проблеми розчарованої Попелюшки; вона мала жити довго та щасливо. Але це… Нічого з цього навіть віддалено не нагадувало ту велику місію, яку вона сподівалася віднайти.

Майже завзято вона почала відлік. Залишилося лише вісімдесят сім днів.

У своєму віці Пенні знала, що вона повинна жити широко, бути досяжною для людей, устрявати в халепи. Вона воліла напитися на одній із галасливих вечірок, які її подруга Монік, напевно, організовувала саме цієї миті. Вона б навіть задовольнилася членами «Сігми Чі» з бляшанками пива та хлопцями з братерства, що залякують своїми постійно збудженими членами дівчат.

У пентхаусі або в палаці, коли вони залишалися наодинці, Макс ніколи не бажав розмовляти. Він лише волів випробовувати на ній свої тантричні, чи як їх там… винаходи. Вона запевняла себе, що на нього щось постійно тисне. За місяць «Чарівна ти» з’явиться на ринку, тому все має бути бездоганно. Проте Пенні постійно намагалася вплинути на його настрій. Розповідала йому жарти. Хвалила його машини, волосся, одежу, а він лише знизував плечима від її лестощів.