— Я почала заохочувати, мої очі сяяли від очікування, коли вони діставали свої м’ясисті пеніси. Я знала, що кожний відкриває можливості для експерименту та вдосконалення моєї сексуальної майстерності, яка розвивалася. — Вона заплющила очі, мрійливо пригадуючи. — Поміж моїх огидних вчителів були й жінки, які тримали мене за голову, зціпивши пальці, щоб я не вирвалася, притискали до себе, поки я ледь не задихалася. — В її голосі не було страждань. Біля входу в печеру лютилася біла імла. А всередині на невеличкому вогнищі кипіло настояне вариво. Баба помішала напій у казанку й промовила: — То було в дитинстві, відтоді минуло багато років. Коли моя сила росла, сила моїх старіючих учителів почала слабнути. На той час я вже поневолила їх своєю еротичною майстерністю, оскільки стала цінним сховищем чуттєвих технік. Вони більше ніде не могли знайти задоволення. Я навчилася у них всього, чого вони тямили мене навчити. Вони купували мені золото та коштовності — речі, яких я не потребувала. Врешті-решт, водночас через помсту та милість я доводила кожного колишнього свого ґвалтівника до такого неймовірного екстазу, що вони помирали.

Баба, продовжуючи сповідь, встала, почала міряти кроками промоклу печеру.

— Я дістала такої слави експерта з сексу, що учні, старі та юні, жінки та чоловіки, почали визнавати мене за свого провідника. — Ще коли Баба була молодою чаклункою сексу, біля неї юрмилися послідовники, які жадали дізнатися таємниці, що вона акумулювала, її справжній скарб, отриманий через численні ночі наруги та болю. — Щоб бажаючих стало менше, я усамітнилася в цій печері. Сюди могли дістатися лише найміцніші та наймолодші. Усі слабкі, старі помирали під час мандрівки, їхніми кістьми майже вимощена дорога до моїх дверей. — Вона засміялася.

— Шерпи ніколи не наблизяться до мене чи мого житла, — продовжувала Баба. — Шерпи вірять, що я вбиваю своїх майбутніх коханців. Але ті, хто помер, загинули від власних рук…

Лише найздоровіші кандидати дістаються печери. Серед скелетів немає жодного каліки. Інваліда. Ось черепи вродливих жінок зі здоровими красивими зубами. Вони прийшли, шукаючи власного задоволення. Лише Макс приїхав задля того, щоб дарувати задоволення іншим. Але тільки-но дізнався силу того, хто дарує таке задоволення, миттю спокусився скористатися цим задля власної мети!

Вона кивнула на скелети та глухим голосом продовжувала:

— Вони змарнували себе й померли. — Голод та виснаження залишили від них саму шкіру та кістки, й невдовзі юні учні виглядали ще старішими, ніж їхня славетна вчителька. А потім Баба поверталася зі щоденного полювання та знаходила їх померлими.

Коли Баба зчитувала історії з клубових кісток померлих учнів, вона, напевно, шукала кістку для нової справи. Нічого не пропадало задарма, вона використовувала голосові зв’язки, сухожилля та висохлі нутрощі для зв’язування частин разом. Таким чином молоді вродливі коханці приносили їй більше задоволення, коли помирали. Інколи до появи біля входу в печеру нового учня вона вигадувала нове приладдя для отримання насолоди.

Пенні жахнулася.

— Ви їх використовуєте, ці кістки?

Уся продукція «Чарівної ти» базувалася на винаходах Баби. Одне вигнуте приладдя вочевидь зроблено з ребра. Судячи з діаметру ще однієї іграшки, вона була зі стегнової кістки.

Баба вказувала на переплетіння ліктьової кістки та сухожилля й продовжувала:

— Одного разу Максвелл намагався мене цим вбити! Він настільки оволодів майстерністю, що в мене стався напад через екстаз, настільки неймовірний, що я мало не померла!

Вона описала, як Максвелл підштовхнув її до участі в сексуальних дуелях. Він ставав оголений — пихатий молодий самець, — широко розставивши ноги. Він притискав свій ерегований член донизу, до коліна, а потім відпускав. Пеніс підскакував догори й шмагав її по тугому животу. З пустотливим блиском в очах він похитував стегнами, через що його чоловіча гідність погойдувалася з боку в бік, та вабив:

— Ну ж бо, стара, насаджуй свою «кицьку». Отримай задоволення від цього шматка м’яса, який ти так добре натренувала!

Пенні поцікавилася:

— І як ви протистояли?

Жінка всміхнулася спогадам та відповіла:

— Зброя, яку він використовував, вилетіла з мого тіла й розтрощилася вщент. Мов корка з пляшки. І та ж сама сила кинула мене назад, я вдарилася головою об стіну печери. Коли прийшла до тями, Макс уже пішов. Він утік, забравши багато моїх сексуальних приладів.

— Але як вам вдалося звільнитися? — наполягала Пенні.

Баба урочисто торкнулася себе.

— Я змінила одне задоволення на інше. Я пригадала, якою красунею була моя мати, як я її обожнювала. І закричала.

Пенні ахнула.

— Через піхву?

Баба ледь не кричала:

— Дитинко, ти можеш виштовхувати енергію з будь-якого отвору свого тіла!

Пенні ковтнула варива та розмірковувала над цією думкою.

— Це, — промовила секс-чаклунка, витягаючи щось зі своєї вологої середини, — це все, що залишилося в мене від мами. — Вона тримала коричнювату, схожу на поліроване дерево чи нелакований олівець річ, та повільно її витягувала. Коли витягла повністю — наче хтось сьорбнув. — Це найдовший її палець, — хрипким голосом пояснила Баба. — Я відрізала в неї палець, коли дикі тварини зжерли решту. — Вона простягнула палець Пенні, щоб та подивилася. Палець лощився від вологи, його поверхня була вся в зморшках. На покритому струпами кінці знебарвлений ніготь. З іншого, ширшого кінця стирчала пожовтіла роздроблена кістка. Палець на дотик здавався теплим і живим, з важким ароматом природних соків Баби. Навіть у тьмяному світлі печери він здавався прекрасним.

Пенні зважила реліквію на долоні. Засмутившись, пригадала свою оголену матір, яка розкинулася на ліжку, намагаючись вирватися з еротичних пут на горищі в Небрасці. Щось тараторячи в нестерпній сексуальній агонії, вона корчилася на простирадлах, немов збуджена дика тварина. Пенні охопив відчай.

Коли Пенні захотіла повернути скарб, Баба не простягнула за ним руку. Натомість вигнула спину та виставила вперед свій старезний лобок. Відчувши бажання секс-майстрині, Пенні плюнула на палець, щоб зволожити його, а потім ткнула його вузлуватим кінцем у самісінький центр білого як сніг волосся. Коли вона сміливо засунула його на місце, стара задихалася від задоволення.

— Саме це я й маю вселити в тебе, — клялася стара. — Я врятувалася завдяки тому, що спрямовувала зневагу Макса назад, на її джерело. Коли я прийшла до тями, він пішов, диявол, а разом з ним зникло багато моїх улюблених іграшок. — Те, що Макс поцупити не зміг, відтворив із пам’яті — наприклад, настоянки з трав для його бісівських клізм і бальзамів. — Так само, як куля рикошетом відбивається від скелі. Так само, як луна відображується від стіни каньйону. Ти повинна спрямовувати його енергію в інше русло.

Одного з останніх виснажливих днів у печері Пенні поставила вбік свій чай та почала нишпорити поміж кісток та непотрібних яєчних шкарлупок, що вкривали всю кам’яну підлогу. Баба пішла у пошуках їжі, а Пенні було потрібно виправити страшенну помилку. Вона порилася у смітті й знайшла те, що шукала: свій мобільний телефон. Значок на екрані свідчив про те, що батарея ще має заряд. Вона набрала нью-йоркський номер, що зберігався у пам’яті телефону.

Після першого ж гудка відповів чоловічий голос.

— Брендо! — він схрип через місяці ридань.

Пенні сумно відповіла.

— Ні. — І співчутливо пояснила: — Ми познайомилися кілька тижнів тому…

— У Центральному парку, — підтвердив він. Бідолаха був зовсім розчавлений. Його наречена досі перебувала серед мільйонів жінок, які усамітнилися від суспільства.

Пенні змушена була нагадати собі, навіщо взагалі зателефонувала. Вона хотіла попросити вибачення та взяти на себе хоча б часткову відповідальність за нищівні наслідки «Чарівної ти». Й пообіцяти, що зробить усе від неї залежне, щоб подолати цю кризу. Вона воліла запевнити цього стражденного покинутого нареченого, що майже готова вступити в бій із Корнеліусом Лінусом Максвеллом. Невдовзі вона стане повноправною секс-чаклункою, достатньо могутньою, щоб протистояти та розкрити змову Максвелла щодо нанороботів. Вона хотіла, щоб її слова співчуття огорнули бідолаху заспокійливим коконом. Але у вирішальний момент їй забракло сміливості. Натомість вона спитала: