Провина.

Провина та розплата.

Особливо якщо Кессі Райт помре, їй зрозуміло, що цей фільм стане останнім у своєму роді. Його продажі триватимуть вічно. Навіть якщо його оголосять поза законом, торгівля копіями продовжиться в Інтернеті. Стількома копіями, що єдиний нащадок міз Райт буде багатим. Її єдина дитина.

Ренґлер говорить: «І це не кажучи про гроші з її страхування життя».

Це ще один об’єкт дослідження, за яким вона консультувала міз Райт: страхувальники у своїх полісах переважно не зазначають у ряду винятків смерть, спричинену травмами під час групової оргії. Поки що ні. Поки три провідні страхові компанії не полиняли майже на шість мільойнів доларів, які вони матимуть виплатити єдиній дитині Кессі Райт у зв’язку з її смертю від емболії. Ні, міз Райт не хоче зустрічатися зі своєю дитиною. Для неї ці стосунки так само важливі, так само ідеалізовані та неможливі, якими мали б здаватися її дитині. Вона б чекала, що цей молодий чоловік виявиться незрівнянним, розумним та обдарованим — усе, щоб компенсувати зроблені нею помилки. Весь цей порочний, нещасливий безлад її життя.

Вона б чекала, що цей молодий чоловік любитиме її так сильно, як — вона сама це знає — любити неможливо.

На іншому кінці кімнати очікування актор номер 72 тримає свої троянди. Голова його закинута, зелені очі дивляться, як Кессі Райт запихає кілька прохолодних мільйонів діамантами глибоко до своєї голеної піхви.

«Ні, — каже ренґлер, — міз Райт хотіла залишити своїй дитині спадок, але хотіла, щоб суд вирішив усе за допомогою аналізу ДНК…»

Ренґлер підіймає свою планшетку, закриваючи нею пів мого обличчя, одне моє око, та питає: «Ви бачите цим оком?»

Я кажу: «так».

Вона пересуває планшетку, звільняючи це око та закриваючи інше, і питає: «А як щодо цього?»

І я киваю: «так». Я бачу ними обома.

«Добре», — каже ренґлер. Перша ознака передозування «Віагрою» — сліпота на одному оці. Будучи напівсліпим, втрачаєш глибинний зір. Вона роззирається навкруг кімнати очікування, оглядаючи юрму чоловіків, що посмикують напівнабряклі ерекції в своїх трусах, і каже: «Може, саме через це більшість із вас зазначили десять дюймів[22] у своїх анкетах…»

Я питаю: «А як же батько? Хіба він не отримає частину спадку міз Райт?»

Ренґлер хитає головою. «Родина міз Райт, — каже вона, — вони відмовилися від неї багато років тому».

Ні, я мав на увазі батька дитини.

«Його? — вирячається на мене ренґлер з роззявленим ротом, поводячи головою з боку в бік. — Цього схибнутого трахаля, який вкинув її в увесь цей мерзотний бізнес? Цей ходячий шматок гівна, який підсипав демерол[23] у її «Драмбуї», тоді встановив камери й трахнув її в усіх можливих позах?» Закотивши очі, ренґлер каже: «Ви це знали? Він відправив поштою анонімну копію того першого фільма її батькам».

Ось чому, коли вона приїхала додому вагітною, вони витурили її.

Ренґлер видає короткий смішок. Вона каже: «З чого б це їй залишати йому якісь гроші?»

Та ні, кажу я. Насправді я мав на увазі: «Хто?»

Хто ж був той чоловік, батько загадкової дитини, яка ось-ось розбагатіє?

«Схибнутий трахаль?» — питає ренґлер.

Я киваю.

І що б ви думали, вона підіймає руку, щоб через всю кімнату ткнути своєю кульковою ручкою просто в Бренча Бакарді.

Валерія Мессаліна, нащадок кесаря Августа, народилася через двадцять років після смерті Христа та виросла при дворі імператора Калігули, який — просто заради жарту — змусив її вийти заміж за її троюрідного брата Клавдія, бовдура, старшого за неї на тридцять років. На час їхнього весілля Мессаліні було 18, а її нареченому 48. Через три роки Калігулу вбили, а Клавдій зійшов на трон.

З того часу, як Мессаліна стала імператрицею, згідно з істориком Тацитом, вона трахала гладіаторів, танцівників, солдатів, а хто відмовлявся — тих вона страчувала за державну зраду. Раб чи сенатор, одружений чи холостий, якщо Мессаліна вирішила, що ти жеребчик, — будь ласкавий, лягай у ліжко.

Це до питання про «виконавчу тривожність».

Побоюючись набити оскомину жеребцями, звабливцями та красунчиками, Мессаліна прославилася своїми пошуками найпотворнішого чоловіка в імперії. Трах із ним — ніби свого роду сексуальний щербет.

У той час найвідомішою проституткою Риму була дехто Сцилла, й Мессаліна кинула їй виклик позмагатися, хто з них зможе переспати з більшою кількістю чоловіків за одну ніч. Тацит свідчить, що Сцилла зупинилася після 25-го партнера, а Мессаліна продовжила та перемогла з великим відривом.

Історик Ювенал пише, що Мессаліна часто відвідувала міські нетрі та покрадьки пробиралася до борделів, де вона працювала під іменем Ліциска, посипаючи свої монарші соски золотим пилом та торгуючи доступом до своєї аристократичної вагіни, яка дала життя Британніку, ймовірному майбутньому імператору. Там вона подовгу працювала після того, як її колеги вкладалися до сну.

У віці двадцяти восьми років Мессаліна зв’язалася з Гаєм Сілієм та планувала з ним замах на чоловіка, одначе її задум став відомий Клавдію, і він наказав її стратити. Мессаліна відмовилася накласти на себе руки, хоча власна мати благала її здійснити самогубство, адже це був для неї єдиний гідний шлях піти з життя. Римські солдати силою пробилися до її палацу, знайшли її в саду, де вона чекала, та вбили на місці.

Усе це я розказала міз Райт, коли ми сиділи в моєму помешканні, їли поп-корн та дивилися, як Аннабель Чонг протрахує собі шлях до слави крізь натовп у 251-го спермоляпа. Групами по п’ятеро. Десять хвилин на кожну групу. Ковдромази. Вафлепуди. Як декорації — білі рифлені колони та плюскотливі фонтани, історичне відтворення парі між Мессаліною та Сциллою. Фальшивий мармур та римські статуї. «Найбільша груповуха світу». Студентка Тендерних студій в Університеті Південної Каліфорнії, з середнім балом успішності 3,7[24], Чонг створила цей фільм як данину Валерії Мессаліні.

Щира правда.

Найбільш продаваний порнофільм усіх часів: урок із феміністичної історії, даремно витрачений на незліченних запеклих дрочерів.

Дивлячись, я спитала: чим усе це відрізняється від Олімпійських ігор?

Я спитала: чому б жінці не користуватися своїм тілом так, як їй заманеться?

Я спитала: чому ми досі ведемо ту саму війну, через цілих дві тисячі років?

Ми обидві їмо поп-корн. Без масла. Без солі. П’ємо дієтичну содову. Наше оголошення про кастинг уже друкується в кількох газетах, з'явилося в стрічці новин на кількох сайтах. Рукоблуди та дрючкотери вже дзвонять, щоб потрапити до акторського складу. Наші обличчя намащені масками з авокадо, які звужують пори та посилюють вироблення колагену. Волосся прочісане з вазеліном та закутане в тюрбани з рушників. Миска з поп-корном стоїть між нами на моєму дивані. Ми обидві вбрані в підперезані пасками махрові банні халати, і міз Райт каже: «Така любителька покомандувати, як Мессаліна… вона б мала не дати убити себе».

Через якісь там кілька років після її страти імператор Клавдій заткнув собі пір’їну в горлянку. Року Христового 54-го Клавдій обжирався на бенкеті, намагався виблювати, щоб мати змогу їсти далі, і подавився насмерть тією пір'їною[25].

Слухаючи це, дивлячись, як трахають Аннабель Чонг, міз Райт сама першою заговорила про страхування життя. Змусила мене пообіцяти, що я досліджу страхові поліси. Змусила мене дати хреста, що в разі, коли щось піде не так, я знайду її втрачену дитину та передам їй страхові виплати плюс усі роялті від продажу відео.

Вона все ще говорила, як їй хочеться зробити свою дитину багатою, коли я полізла рукою між подушки свого дивана. Мацаючи поміж зернятками поп-корну, «старими дівами»[26] та дрібними грішми, я нарешті торкаюся глянцюватого паперу.