Ось дуже симпатична латинська фраза, та ще й рідкісна (годі вже бути більш recherche або лаконічним у латині, що така вже поширена) — ignoratio elenchi.[9] «Він піддався ignoratio elenchi» — тобто слова ваші зрозумів, а думки не второпав. Він, як бачите, йолоп. До того нещасного ви звертаєтесь, коли подавились, — от він і не може второпати, про що ви там говорите. Киньте йому в зуби ignoratio elenchi — і він стертий на порох. Якщо ж насмілиться огризнутися, процитуйте з Лукана* — ось воно, — що «мова — це anemonae verborum», слова-анемони. Бо ж анемон, як вам відомо, — показний, але без запаху. Коли ж він почне виступати, вдарте insomnia Jovis, візіями Юпітера, що ними Сілій Італік називає величні та піднесені думки. Це буде переконливо й поцілить йому в саме серце — тільки падай і вмирай. Ви пишете, ласкава пані?

З грецької треба взяти щось милозвучне — наприклад, з Демосфена: «Ανεζο φεοων χαι παλιν μαχσεται». Ось досить стерпний переклад у героїко-пародійному стилі:

Бо хто тікає — биться йде,

Чого не зробить, як умре.

У блеквудській статті нема нічого показнішого за пасаж давньогрецькою мовою. Глибина — вже в самих літерах. Зверніть лиш увагу, мадам, який хитрющий вигляд у Епсілона! Фі — то вже точно мало б бути єпископом! А Омікрон — чи бачив хто удатнішого? А гляньте на Тау... Одне слово, грецька мова в сенсаційній статті не має собі рівних. А в нашому випадку вона більш ніж доцільна. Лайніться на всі заставки — і той нікчемний, замшілий пень, що ніяк не міг утямити людську мову про курячу кісточку, враз усе змакітрить — навіть не сумнівайтеся!

Оце й усі настанови, які я отримала від містера Блеквуда по суті справи. На мою думку, їх було цілком достатньо. Тепер я вже була готова написати справжню блеквудську статтю і сповнилась рішучості взятися до неї без зволікань. На прощання містер Блеквуд висловив побажання придбати майбутню статтю, але оскільки добродій міг запропонувати не більше п'ятдесяти гіней за аркуш, я подумки прикинула, що, ніж віддавати її за безцінь, то хай уже краще наша асоціація з неї скористає. Та попри таку скнарість містер Блеквуд був надзвичайно люб'язним в інших питаннях і повівся зі мною вельми ґречно. Його прощальні слова запали мені в саме серце і я завжди з вдячністю пам'ятатиму їх.

— Люба моя міс Зенобіє! — вигукнув він зі сльозами на очах. — Чи не міг би я ще хоч трохи допомогти вам у таких похвальних починаннях? Що б ще такого придумати, га? Так мені думається, що утопитись вам навряд чи поталанить, ані повіситись, та й кісткою не вдавитесь, ані собак... стривайте, стривайте! Слухайте, у нас надворі є парочка дуже симпатичних бульдогів — вищий клас! Справжні звірюги, будьте певні — саме те, що вам треба, зжеруть вас зі всіма auriculas та іншим за п'ять хвилин, як не менше (засікаю час). Але почуття які — подумайте лишень! Гей! Гей! Гей, ви, Томе, Пітере! Діку, негіднику! Ану, випустіть отих...

Але оскільки я страшенно поспішала й не мала вже ні хвилини часу, то, попри все небажання, мусила розпрощатись і мерщій піти, — щоправда, трохи поспішно, що явно суперечило правилам чемного поводження.

Тепер моїм головним завданням було невідкладно влізти в якусь халепу, як мені наполегливо радив містер Блеквуд. З цією метою я більшу половину дня проблукала по Едінбурґу в пошуках відчайдушних пригод, що відповідали б силі моїх почуттів і були б гідними тієї помпезної статті, яку я збиралася писати. Впродовж усієї екскурсії мене ні на крок не полишали негр Помпей і болонка Діана, яку я привезла з Філадельфії. Лише надвечір я успішно завершила своє натхненне починання, коли власне й сталася одна важлива подія, суть якої я виклала у своїй наступній блеквудській статті.

Сатиричну новелу Едґара Аллана По “The Psyche Zenobia“ («Псіхея Зенобія») вперше було опубліковано 1838 року в листопадовому номері журналу “American Museum” (Балтімор, штат Меріленд). А 1840 року її надрукували під заголовком “How to Write a Blackwood Article” («Як писати Блеквудську статтю») у авторській збірці Едґара По «Гротески та арабески». Новела «Як писати Блеквудську статтю» пов’язана з іншою новелою По — «Трагічне становище»: в обох творах є спільний персонаж — літераторка Псіхея Зенобія, від імені якої і ведеться оповідь в цій дилогії. «Трагічне становище» є продовженням «Блеквудської статті». Тож в названих публікаціях (журналі і збірці) вони друкувалися разом (друга новела перший раз була опублікована під назвою «Коса часу», а для публікації у «Гротесках та арабесках» По змінив назву на «Трагічне становище»).

Псіхея Зенобія — Прообразом Психи Сноб в оповіданні По вважається американська письменниця Маргарет Фуллер (1810-1850), яку письменник і цінував, і критикував.

... Зенобія була королевою — Зенобія (III ст.), володарка Пальміри (266-272), гарна, розумна і владна жінка.

Манімані — У оригіналі Moneypenny. Перекладач Юрій Лісняк у своєму перекладі новели «Трагічне становище» дав цьому персонажу прізвище Грошолупп.

... мій батько був «грек» — тобто, в жаргонному розумінні слова, «пройдисвіт».

Бруем Генрі (1778-1868) — англійський політичний діяч і журналіст, один з засновників «Асоціації розповсюдження корисних справ».

«Блеквуд» — «Блеквудз меґезин», журнал шотландських консерваторів, заснований 1817 р. видавцем Вільямом Блеквудом; у журналі друкували свої твори відомі англомовні письменники.

«Живий мрець» — анонімне оповідання з журналу «Фрейзерз меґезин» (1834).

«Сповідь наркомана» — йдеться про автобіографічний твір Томаса де Квінсі (1785-1859) «Сповідь англійського курця опіуму»...

... автором був Кольрідж... — У англійського поета-романтика Самюеля Тейлора Кольріджа (1772-1834), представника «Озерної школи», є незавершений твір «Кубла хан», написаний, за словами самого автора, під дією опіуму.

«Дослідник мимоволі» — стаття з «Блеквудз меґезин» за 1837 рік.

«Щоденник покійного лікаря» — твір, що друкувався окремими розділами в «Блеквудз меґезин» у 1830-1837 pp.

«Чоловік у дзвоні» — стаття з «Блеквудз меґезин» за 1821 рік.

Правда химерніша за вигадку... — рядок з роману у віршах «Дон Жуан» Байрона.

Іонічна і елейська школи — давньогрецькі філософські течії: перша — ранньоматеріалістична, стихійно діалектична, друга — обстоювала незмінність та єдність буття, виступаючи проти ідей іонійців.

... про Архітаса, Горгія та Алкмеона — Архітас (бл. 428-347 до н. є.) — давньогрецький учений, філософ, сучасник і друг Платона. Горгій (бл. 483-375 до н. є.) — давньогрецький філософ і промовець, фігурує в діалозі Платона «Горгій». Алкмеон (VI ст. до н. є.) — давньогрецький філософ і лікар.

«Kritik der reinem Vernunft», «Metaphysische Anfangsgriinde der Naturwissenschaft» — «Критика чистого розуму», «Метафізичні основи природознавства» — твори німецького філософа Іммануїла Канта (1724-1804).