Я спитав, як же звали того деспота-узурпатора.

Наскілька граф міг пригадати, ім’я йому було – Тлум.

Не знавши, що його на це сказати, я заговорив голосніше й висловив жаль із приводу того, що єгиптяни не знали пари.

Невтуепохус тільки подивився на мене дуже вражено, але не зронив і слова. А мовчазний пан зате добряче штурхонув мене ліктем під ребро й прошипів, що я вже й так достатньо показав своє невігластво та що невже я такий дурень заплішений і не чував, що сучасний паровий двигун походить від винаходу Герона[19], який дійшов до нас завдяки Соломонові де Ко[20].

Стало зрозуміло, що нам загрожує цілковита поразка, але тут, на щастя, на поміч нам знов прийшов доктор Трулюлюліс, що встиг зібрати думки докупи й попросив єгиптянина з’ясувати, чи могли б його співвітчизники серйозно змагатися з сучасними людьми в такому щонайважливішому питанні, як одежа.

При цьому граф опустив очі, ковзнув поглядом по шлейках своїх панталонів, тоді взяв одну з фалд фрака, підніс до обличчя й розглядав якусь хвилину. Нарешті він випустив ту фалду, й рот його дуже повільно розтягся від вуха до вуха; однак я не пригадую, щоб він хоч щось на те відповів.

Тож. ми підбадьорились, і наш медик, із великою гідністю підступивши до мумії, зажадав, аби вона щиро, чесним словом аристократа визнала, чи вміли єгиптяни, хоч би в яку епоху, виготовляти “Проносне Трулюлюліса” чи “Брандретові пігулки”[21].

Із завмиранням серця чекали ми на відповідь – але марно! Відповіді все не було. Єгиптянин спалахнув маківкою і похнюпив голову. Ніколи й нічий тріумф не був такий цілковитий, але ж ніхто й ніколи не зносив поразки так ганебно. Сказати правду, це було понад мої сили – бачити приниження бідолашного Невтуепохуса. Я взяв капелюха, стримано вклонився мумії і пішов геть.

Прийшовши додому, я виявив, що вже звернуло на п’яту годину ранку, й негайно вклався спати. Зараз десята година ранку. Я не сплю від сьомої і весь цей час займався складанням цієї пам’ятної записки на благо моїй родині та всьому людству. Дружина моя – мегера. Та й взагалі, сказати правду, остогидло мені це життя і наш дев’ятнадцятий вік. Я переконаний, що все воно йде якось не так. До того ж мені дуже хочеться дізнатись, хто буде президентом у 2045 році. Тож я ось тільки поголюся й ковтну чашечку кави та й скочу до Трулюлюліса – хай-но забальзамує мене років на двісті.

© МОКРОВОЛЬСЬКИЙ О. М., переклад з англійської, 1992.