Сьогодні вночі наш «Садко» зніметься з якоря.
І скоро — рідний берег! Зустріч, якої ми так довго чекали.
З тих пір, як судно вийшло в плавання, здається, минула вічність. І погляд мій мимоволі звернений у душу: чи все я зробив сповна, зайве не змарнував часу, не розтринькав, на вітер не пустив сили? Чи не осоромив рідного краю, людей, які простелили мені дорогу в широкий світ?
Так, хоч зрідка, мабуть, повинен запитувати себе кожен.
Навіть той, хто вважає, що він уже схопив бога чи цапа за бороду.
Мис Піцунда, 1982–1984 p.p.