- Ну, якщо ти не хочеш нічого робити і мати дохід, то відкрий свою компанію і зроби так, щоб твоя компанія працювала на тебе, а ти міг жити на дивіденди, наприклад.

- Ідея хороша, тільки працювати потрібно. Щоб побудувати самодостатню компанію з лояльними працівниками піде не один рік, а це втрачений час.

- Тоді давай свою версію реальності. Яким вишуканим макаром ти плануєш обійти етап працювати, щоб бути в дамках?

- Мінімум витрат, максимум заробітку. 20 % докладених зусиль приносять 80% доходу. Не рентабельні проекти, важко затратні, в яких повинні приймати участь багато людей не розглядати.

- І даний план знову передбачає, що ти працюєш. Ідея хороша, але знову запитаю тебе, що ти хочеш в перспективі 5 років, 10 років?

- Заробити гроші і жити на відсотки. В компанії завжди потрібно працювати. Як тільки ти відходиш починаються проблеми.

- Коли ми націлені виключно на прибуток, ми психологічно ставимо себе і свій бізнес в певні рамки. Ми не бачимо інші можливості, просто розглядаючи ринок, як дійну корову і підсвідомо вже готуємося до конфліктного співпроживання з споживачем, який вже винен нам гроші. Ми відповідно заточуємо під це бізнес-процеси, кадрову політику. Як результат якесь там більш-менш існування, або згортання діяльності пошуком винних усіх довкола. Є інші підприємці, які мислять категоріями цінностей, тобто він хоче, щоб його клієнт користуючись його продуктом відчував, що й він при його створенні. Врешті це тіж самі прагматичні кроки, які ведуть до таких зрозумілих для бізнесу речей, як прибуток, доля ринку, але ведуть вишукано і цікаво. Його бізнес стає не помпою для викачування грошей із ринку, а ігровим полем, де можна усім отримати задоволення від гри. Зрештою це допомагає принести нову цінність, нове модель стосунків. Це означає гнучкість, харизму, яка притягує іновації. Прибуток не зявляється сам по собі, у бізнесі повинен бути магніт, який його притягує. І цим магнітом є іновації. Те, про що вчора ще й подумати ніхто не міг, сьогодні є частиною нашої реальності. Іновації - це завжди шанс сформувати новий ринок, або нову екосистему. Світ змінюється хочемо ми того чи ні. І нам вирішувати хочемо ми бути статистами чи драйверами змін.

- Я вкурив твою думку і можна уже піду спати? - прозвучало досить саркастично.

- Звісно, все для тебе, а то відсутність сну і здорового харчування не сприяє оптимістичному відношенні до життя. - він клацнув пальцями в мій напрямок .

- О, саме то. - повернувся, підхопив чорне лихо, яке радісно муркнуло і потягнув з собою в кімнату.

- Збанкрутував, оклигав і почав нову справу. - задумливо потерла я носа. - Спробувала, не вийшо, спробую ще, може ліпше буде. - пробурмотіла я і теж пішла радувати організм здоровим сном.

На вихідні ми були дома, за вікном знову мело і бажання кудись виходити в мене не було ніякого, а Матвій зранку зїздив в спортзал і тепер теж окопався в своїй кімнаті.

-Щось я не зрозумію, я тільки те й роблю, що прибираю. І от питання, хто ж смітить? - за обідом сказала я Матвієві.

- Полтергейст? - любязно вставив репліку Матвій.

- Я про більш реальніших персонажів говорила.

- Барабашка?

- Малоймовірно. - Відрубала я.

- Домовий?

- Ти ще покутнія і лазника згадай?

- Що за нові назви?- нахмурився він.

- Зі словянської міфології, божок-домовий. Покутній оберігає святий кут у хаті, щоб у ньому не посилилися злі духи, відводить грозу, вберігає від пожежі. До речі, серед словян шанувався, йому вклонялися. І за повірям вважалося, що у кожної людини при народжені має бути свій покутник. За повірям лазник дуже полюбляє пахучі зілля і допомагає матерям коли ті купають немовлят. Дуже любить чистоту і його дратують сторонні запахи. З господарів, які лягли спати не помившись він кепкує і робить їм дрібні неприємності.

- Звідки знаєш?

- Я різносторонньо розвинута особистість. Ну, так от якщо у нас трішки не наладиться порядок в домі то гарантовано розпочнуться злидні, моровиці і нічниці.

- Що таке нічниці? - а з ним не все втрачено, принаймні не знає, задає запитання.

- Нічниці - це нічні демони у словян. Схожі на птахів, кажанів, або хробаків, примари, рідше - жінки з довгим волоссям у чорному одягу. Нічницями стають після смерті жінки-відьми, що не мали дітей. До речі до сих пір люди несвідомо продовжують дотримуватися певних традицій. Так, як наприклад, матері після заходу сонця остерігаються після заходу сонця залишати на дворі пелюшки, виходити з дому та виносити дитину. Не купають дітей у воді, що стояла ніч на дворі. Нічниці нападають головним чином на дітей і не дають їм спати. Проникають у будинок через вікно або двері і бють дитину.

- Ти мені навіщо цей жах розповідаєш наніч? Як я тепер спати буду в очікуванні нічниці?

- А є ще Русалки, Баба-Яга, Кощій, Сивка-Бурка, Ясний сокіл і так далі.

- А звідки бралися Русалки?

- Згідно з віруваннями ними ставали дівчата утоплениці, а також ті, що були заручені, але померли перед шлюбом.

- Ти щойно розбила прекрасний образ Арієль оцими своїми утопленицями, я думав вона була дочкою Тритона. - в жартівливому тоні продовжив він. А я на мить замилувалася його посмішкою. З його погляду зникло напруження, яке я там завжди бачила, там просто сяяли смішинки і виглядали здається чортенята. І мені це сподобалося. Це було несподівано. Я розгубилася. І щось пробурмотівши про те, що хочу відпочити, злиняла в свою кімнату.

От, начебто я і сиджу дома, а до вихідних днів все одно з великою любов’ю відношусь. Сплю довше, дозволяю не сходити собі на спорт, сходити на щось цікаве, побалувати себе смачненьким, просто зайнятись лінощами, з останнім виходить ще погано, але нічого навчаюсь, як потрібно відпочивати. Продовжую читати, це дуже давня звичка, має бути бізнес література, щось для особистого розвитку, художня література, правда урізноманітнила книжками про вагітність і виховання дітей, почали навіть зявлятися думки, що невірно веду себе з Матвієм, все таки дітей потрібно хвалити. Отримую неабияке задоволення від відвідування книгарень, дуже радію, що на прилавках, зявилося багато нової української книжки, або якісних книжок з українським перекладом, це така насолода ця виплекана, витончена українська мова. Взагалі принципи мого життя досить прості, спорт, здорове харчування, здоровий сон, постійний розвиток. На заздрощі, жовч, зневагу, виколупування мозгу, виїдання печінки у мене часу не залишається. Та й навіщо? Світ постійно змінюється і вже вчорашні твої заслуги, сьогодні можуть бути не актувальні. Доводиться увесь час вчитися. Інтелект - сміливий, він прагне до розвитку. І ми конкуруємо лише з власною уявою. Тому, давай дитинко вставай, тебе чекає , ах вже наближається обід. Точно обід, я ж хотіла індичку запекти, пів вечора вчора маринувала і нове рагу забабахати. З ліжка я підірвалася з думкою, а от же правильно кажуть , що головне хороша ідея і є вже сенс підняти п’яту точку з м’якенького ліжечка. В при піднятому настрою злітала в ванну, душ і спортивні штани з майкою, все треба подумати про якийсь гардероб. В цілому на пугало схожа, але таке миле…Собі поставила чай, індичку в духовку, поки все готувалося і мій чай охолодав. Зайнялася рагу.

Все зробила правильно, по рецепту, але рагу їсти було не можливо. Треба визнавати свої невдачі і рагу я викинула.

-Що ти робиш? - і на цьому епічному моменті мене застукав Матвій.

- Воно було не їстівне. Наступного разу сробую ще раз може буде ліпше.

- І ти що їжу викидаєш? - з сумнівом повів він носом. На кухні вирували запаморочливі запахи індички.

- Навіщо їсти те, що не смачне? - задала я риторичне питання. - Не все, що я готую ще можна їсти. Але я самовдосконалююсь. - він дивився на мене з таким збентеженим виразом обличчя. - У тебе такий вираз обличчя немов би ти збираєшся закатати сімейний скандал?

- Нічого я не збираюсь закатувати. А що так пахне?