– Авжеж, вірити всьому не треба.

– Отож я й кажу, що вірити не треба... А ти втямив чи не втямив?

– І втямив, і не втямив.

– А я думав, що ти або втямив, або не втямив.

– Правда ж, із хороби розумний Хома Прищепа?

– Із хороби розумний.

– А я, навпаки, думаю, що він із хороби розумний. Погомонять і розійдуться, й костури їхні грушеві дзьобатимуть землю, як голуби.

І як уже нині не зрадіти, що така широка слава по мені зостанеться в Яблунівці, на рідній землі? Кланяюся ж тобі в пояс, Яблунівко, за своє безсмертя, бо зажити його можна тільки на батьківщині, на рідній землі. І вдруге земний уклін тобі, Яблунівко!

І втретє – доземний, низький уклін!

Роман «Позичений чоловік» є першою книгою «химерної» трилогії Євгена Гуцала. Про подальші пригоди Хоми Прищепи та інших мешканців Яблунівки йдеться в другій та третій книгах трилогії: романах «Приватне життя феномена» і «Парад планет».

Текст та ілюстрації відскановано з видання «Євген Гуцало. Позичений чоловік. Приватне життя феномена», Київ, «Радянський письменник», 1982. Правка тексту (виправлення помилок, що виникли при розпізнаванні програмою сканованого тексту) робилася згідно з виданням «Євген Гуцало. Твори в п’яти томах. Том третій», Київ, «Дніпро», 1997. Обкладинки – з усіх видань роману: «Євген Гуцало. Позичений чоловік, або ж Хома невірний і лукавий», Київ, «Дніпро», 1981; «Євген Гуцало. Позичений чоловік. Приватне життя феномена», Київ, «Радянський письменник», 1982; «Євген Гуцало. Твори у 5 томах. Том 3», Київ, «Дніпро», 1997; «Євген Гуцало. Позичений чоловік», Київ, «Знання», 2012.