Варн знову взяв зi столу матерiали, довго розглядав їх, щось мурмочучи собi пiд нiс та роблячи обчислення на аркушi паперу.

- Потужнiсть можна оцiнити лише приблизно, - сказав урештi Варн. Багато параметрiв невiдомо. Та якщо це генератор контр-роторного типу i зроблений за останнiм словом технiки, з урахуванням усiх новинок, - а до росiян треба пiдходити саме з такою мiркою, - то вiн може виробляти понад мiльярд кiловат-годин на рiк. Це величезна цифра. Десять-одинадцять таких генераторiв еквiвалентнi гiгантськiй гiдростанцiї на Волзi.

Варновi слова вразили полковника. Вiн перезирнувся з Юском.

- А як по-вашому, професоре, - знову спитав Шклод, - навiщо росiяни збираються закинути цей генератор у космос?

- Закинути куди? - перепитав Варн. Йому здалося, що вiн не розчув.

- У космос, у космос. Я не обмовився В нас є вiдомостi, що росiяни зробили для цього спецiальну надпотужну ракету. Навiщо їм у космосi такий гiгантський генератор?

Професор Варн тiльки знизав плечима.

- Чому ви вирiшили, що вiн працюватиме в космосi? Менi здається, в описi чiтко сказано, - вiн взяв зi столу пояснювальну записку: - "... зустрiчне обертання статора забезпечується прямоточними реактивними двигунами..." Зважте, прямоточними. Такi двигуни можуть працювати лише в повiтряному середовищi, а не в порожнечi космiчного простору.

Шклод замислився:

- Ви маєте рацiю. Невже росiяни збираються вiдправити цей генератор на iншу планету, де є атмосфера? На Марс, примiром, або на Венеру... Згоден, у нас занадто мало даних, щоб вiдповiсти на це питання. Якi вiдомостi, ви вважаєте, необхiдно одержати, щоб розгадати таємницю генератора Васильєва?

Професор Варн вiдчув, що настала найвирiшальнiша мить у розмовi. Саме тепер консультант повинен дати чiтку вiдповiдь. Варн задумався, клацнув запальничкою, припалив згаслу сигару i повiльно заговорив, нi на хвильку не забуваючи про схований у столi магнiтофон.

- У матерiалах, якi менi було показано, бракує вiдповiдi на найiстотнiше питання: яку енергiю використовують росiяни для обертання свого генератора? Кажучи iнакше, на якому паливi працюють реактивнi двигуни генератора. Якщо вiдповiдь буде одержано, то вирiшити решту питань одразу стане легше. Гадати й висувати гiпотези марна рiч...

Очевидно, коли вiн пiде, полковник викличе iншого консультанта i поставить йому тi ж запитання. Вiн, Варн, сказав усе, що мiг сказати за таких умов. Нехай iншi говорять бiльше, коли хочуть...

Варн вийшов на вулицю, не перестаючи думати про генератор.

Професор Васильєв... Це прiзвище вiн зустрiчав у лiтературi. Навiщо це росiяни надумали закидати на Марс такий генератор, яких ще не випробовували на Землi? Дивна конструкцiя з реактивними двигунами... Незрозумiло. Та разом з тим вони створили її, отже, в нiй є якийсь глузд. Росiяни надто сильнi в технiцi, щоб помилятись... А можливо, вони зовсiм i не думають закидати генератора на Марс?

I раптом у Варна блиснула думка, що примусила його звернути в найближчий скверик i сiсти на лавку. Серце його шалено калатало. Думки стали короткi й хаотичнi, але в них ясно звучало слово - iоносфера... I раптово все стало на свої мiсця. I величезний розмiр генератора, i прямоточнi реактивнi двигуни, i гостро вiдточенi штирi на кiнцях його осi - все це було просто i генiально втiлено в цiлу конструкцiю.

Варн не мiг заспокоїтись. Можливо, це не так? Може, вiн помиляється? Якби в тих йолопiв з розвiдуправлiння був розрiз бодай одного прямоточного реактивного двигуна генератора, все стало б на свої мiсця. Росiяни справдi талановитий народ, вони роблять просто чудеса...

Варн притулився потилицею до холоднуватої спинки лавки. Що ж робити? Вернутись до розвiдуправлiння i сказати, що вiн зрозумiв принцип винаходу професора Васильєва? Викласти їм чергову гiпотезу? Нi в якому разi! З нього досить однiєї помилки. Хай докопуються до iстини самi!

Професор Варн витер пiт з чола i озирнувся по боках. Потiм пiдвiвся з лавки, поправив окуляри i рiшуче попростував до бiржi, щоб продати всi свої акцiї вугiльних i нафтових компанiй та купити якнайбiльше акцiй електрокомпанiй.

**

*

За мiсяць у шкiрянiй тецi Шклода назбиралось декiлька розшифрованих радiограм. З них можна було бiльш-менш точно уявити мiсце й час випробовувань генератора, проте в Шклода не було головного - програми випробовувань. Очевидно, росiяни спецiально вибрали цей малонаселений i важкодоступний для стороннiх осiб район. Треба було па щось зважуватись...

Звук зумера вивiв Шклода iз задуми. Принесли свiжу пошту. Поспiхом переглянувши документи, Шклод вибрав з них маленьку шифрограму: "Самохiднi баржi вийшли на мiсце сьогоднi. Вантажний пароплав "Єрмак" з Васильєвим i його спiвробiтниками вiдпливає завтра"... Далi зволiкати було не можна.

**

*

Командир пiдводного човна "Трепанг" вiдiрвався вiд окуляра перископа i викликав у рубку майора Юска. На рейдi самохiднi баржi й пароплав. Ми в районi операцiї.

Двигуни виключено. Човен лiг у дрейф. Юск припав до окуляра перископа, призначеного спостерiгати за горизонтом. Частина перископа, що висувалася з води, була замаскована всерединi надувного чучела баклана. Зрiдка гумовий баклан змахував крильми i закидав назад голову, нiби ковтав рибу.

[Image14.tif]

Навколо не видно жодного вiйськового судна. Район випробовувань не охоронявся. Його лише оконтурили буями з сигнальними прапорцями. їм здорово щастило...

Чотири доби на самохiдних баржах йшла безперервна робота. Люди, мов мурахи, сновигали по них цiлiсiнький день. З баржi в воду спускали великi склянi кулi, з'єднанi металевими тросами. На кожнiй було закрiплено величезну металеву антену з вiничком дротiв на кiнцi. Кулi, плюхнувшись з баржi в воду, одразу ж спливали, велично погойдуючись на хвилях. їх розмiщували в суворому порядку на однаковiй вiдстанi одну вiд одної. Здавалося, запас скляних куль на баржах безмежний. За кiлька дiб на морi вирiс цiлий лiс антен з вiничками на кiнцях...

На березi коло самої води виднiлась невисока будiвля. До неї сходились високовольтнi кабелi вiд скляних куль, що плавали в морi. Вiд будiвлi в глиб острова тяглася на щоглах-опорах коротка лiнiя електропередачi. Вона закiнчувалась бiля дивної споруди заввишки як п'ятиповерховий будинок. У Юска склалося враження, що цей дiм спецiально збудований для проведення експерименту.

Увечерi на п'ятий день одна самохiдна баржа знялася з мiсця i мало не впритул пiдiйшла до пiдводного човна. Коли б не електроннi прилади нiчного бачення, з'єднанi з перископом, у темрявi, що настала, неможливо було б розгледiти жодного предмета. Але на екранах високочутливих приладiв баржу було видно дуже добре. Вона знаходилась так близько, що за невеликого збiльшення можна було розрiзнити навiть вирази облич людей, якi перебували на борту. Юск не повiрив власним очам, коли побачив на баржi силует великої зенiтної ракети i обриси пускового при строю. Вiн зробив декiлька знiмкiв з екрана електронного приладу нiчного бачення.

- Гляньте-но сюди, майоре! - покликав Юска командир пiдводного човна; вiн стояв бiля окуляра зенiтного перископа, що призначався до огляду верхньої пiвсфери. - Бiля обрiю нова зiрка!

Над островом слiпучо-бiлим свiтлом горiла яскрава цятка. Вона блищала сильнiше за Венеру. Загадкова зiрка швидко перемiщувалась. Юск зрозумiв, що це генератор професора Васильєва. Вже тут, на пiдводному човнi, вiн одержав шифровану радiограму, в якiй повiдомлялося, що запуск гiгантської ракети вiдбувся успiшно.

- Супутник? - запитав командир.

- Юск скривився. Вiн не любив цiкавих.

- Нi! Не ставте зайвих запитань! Скоро почнуть...

Через чверть години генератор завмер прямо над районом випробовувань, точно в зенiтi. На палубi баржi, вирiзьблюючись на тлi нiчного неба, мов гiгантський гостро заструганий олiвець, стояла готова до запуску ракета.

- Нiчого не розумiю, - шепотiв Юск, не вiдводячи очей вiд перископа, навiщо їм потрiбна ракета? Невже вони хочуть збити свiй власний генератор?