– Та я знаю, – гірко сказав радник, і далі вискубуючи волосину за волосиною з вусів, які вже тепер не здавались ні пишними, ні селянськими, а так, віхтиками, якими й попелу з печі не виметеш. – Мабуть, ти й справді не дисидент. А оті агенти з ЦРУ запевняли мене, що позичений чоловік – це дисидент, внутрішній емігрант у яблунівському колгоспі «Барвінок». Знову свідома дезінформація! Знаєш, Хомо, оте ЦРУ схоже на сліпця, що взяв дзеркало, хоч може на свою вроду подивитись і в воду, правда? Свідома дезінформація, а жере ця імперія більше п’ятнадцяти мільярдів на рік, отакий колосальний бюджет!

– Еге, жеруть, аж тріскають, – згодився Хома, – й ніхто їм ложкою очей не поре.

– Так, у них душа кривая – усе приймає, – журився радник.

– Що ж вони, ваші агенти, набрехали на мене? – допитувався грибок маслючок. І вилаявся: – А щоб у сирицю вбились оті, що змовляють змови проти Фіделя Кастро, а щоб не було ні добра, ні житла отим, що вбили Альєнде в Чілі, а бодай туди не дійшли й звідтіль не прийшли оті, що наклепали вам, пане раднику, на мене.

– Таки наклепали, на превеликий жаль, – зітхнув радник і, знявши солом’яний бриль, кинув у одчаї за могутній стовбур секвойї. – Наклепали, що ти дисидент, внутрішній емігрант у колгоспі «Барвінок». А дисидент, Хомо, – це інакомислячий, ось! Це той, що інакше мислить, ніж усі, про Яблунівку та про колгосп «Барвінок».

– Та щоб на вас причина вдарила, пане раднику! – розгнівався Хома. – 3 якої б це причини я став мислити інакше, ніж усі Яблунівці та правління колгоспу «Барвінок»? Я мислю разом із усіма, в ногу, так би мовити. Записуйте до інакомислячих когось іншого, а не мене, старшого куди пошлють. Значить, хотіли прийняти мене, як дисидента, пошанувати як інакомислячого? Е-е, я зразу нюхом учув – не так тут щось, не ради Хоми тут зібралась отака світова бражка, а заради зрадника. Красно дякую, пане раднику, й бувайте здорові, бо мені пора додому. А за наїдками та напоями не жалійте, гості все поїдять... Еге, пора додому! Надивився всякої всячини, матиму що розказувати вдома. А тільки все ваше, пане раднику, для нашого колгоспу «Барвінок» не годиться, ви живіть за своїми звичаями, а Яблунівці житимуть за своїми.

– Яка ганебна, яка фатальна помилка ЦРУ! – шепотів радник, доскубуючи останні волосинки з вусів і вже остаточно перестаючи бути схожим на добродушного хлібороба. – А я ж і сорочку-вишиванку зодягнув, і широкі козацькі штани, й поясом шовковим підперезався... Дружина страв наготувала... Діти розучили танець гопак... Я розучив кілька щедрівок і колядок...

І, знетямлений помилкою агентів ЦРУ, а відтак і своєю помилкою, радник заспівав під секвойєю тремтячим голосом, у якому, здавалося, ось-ось забринять сльози:

– По горі, по горі пави ходили,

Пави ходили, пір я губили.

Красная панна пір’я збирала.

Пір’я збирала, в рукавець клала.

З рукавця брала, віночок плела.

При одній свічці умивалася,

А при другій – утиралася...

Грибок маслючок, зачарований щедрівкою, підхопив, і далі вони співали вдвох – радник і Хома:

– А убравшись, до церкви ішла,

До церкви ішла, як зоря зійшла.

Здибають її пани королі,

її здибають, її питають:

– Чи ти царівна, чи королівна?

– Ні я царівна, ні королівна,

Батькова дочка, як паняночка.

– Марно розучував, – зітхнув уже зовсім безвусий радник, бо поки вони удвох доспівували щедрівку, вискубав останню волосинку. – Та й прислів’я яблунівські марно засвоював, відмовляючись від зустрічей то з головою Міжнародного суду, то з представниками Економічної і Соціальної Ради при ООН, то з радниками посольств чи повноважними міністрами...

– Бувайте здорові, пане раднику, хай вашому батькові жито родить!

І, гордий та незалежний, навіть не подавши радникові руку на прощання, Хома почимчикував геть. В одній руці ніс вудку, а в другій саджалку з наловленою рибою, бо ж не викидати добро. Безвусий радник, розгублено дивлячись услід грибку маслючку, здавалося, ось-ось почне скидати з себе сорочку-вишиванку та широкі козацькі штани. Море гостей, що зібрались на моріжку перед літньою резиденцією, невміло вдавали, наче не помітили інциденту поміж радником президента і старшим куди пошлють, гомоніли хто про що: й про те, що знову підскочила ціна золота за унцію, й про те, що подорожчав барель нафти, й про Бріджіт Бардо, яка розлучилася з черговим коханцем. Авжеж, базікали про все, тільки не про Хому, хоч найдужче їм зараз кортіло почесати язики про непоступливого й принципового старшого куди пошлють.

І коли той нарешті зник за деревами, пригноблений радник прошепотів:

– Не вдалось, то й хай: сім років мак не родив і голоду не було!

РОЗДІЛ П'ЯТДЕСЯТ ШОСТИЙ,

де йдеться про реорганізацію ЦРУ, до якої спричинилась фатальна помилка з грибком маслючком, а також висловлюється певність, що ворожа резидентура так ніколи й не довідається, що на мислі в Мартохи

Створене для міжнародного шпигунства й підривної діяльності по всій земній кулі, ЦРУ за кілька десятків років прославилось шантажами, убивствами, державними переворотами. Будучи слухняним знаряддям військово-промислового комплексу, «лицарі плаща й кинджала» задушили не один національно-визвольний рух. І раптом – такий провал! І раптом – явна дезінформація, яка поставила радника президента не просто в незручне становище, а й може мати драматичні наслідки в передвиборній кампанії, до котрої він приступив, прагнучи залишитися у Білому домі.

Пам'ятаєте, ходили чутки про Хому, начебто його кандидатура фігурує серед тих, кому буде доручено стати першою сніговою людиною, що добровільно потрапила до рук учених? А також чутка про те, начебто в близькому майбутньому грибок маслючок полетить у космос? Можливо, ці чутки дійшли до ЦРУ перекрученими до невпізнання, й на основі цих перекручених чуток «лицарі плаща й кинджала» вирішили, що Хома – дисидент, внутрішній емігрант у колгоспі «Барвінок», а тому-то йому видано візу для в’їзду на американську територію! Саме ці неправдиві дані й потрапили до радника, котрий надумав організувати таку грандіозну зустріч із старшим куди пошлють, видаючи себе за поборника прав людини, а Хому – за упослідженого й гнаного. Еге ж, за того, хто б’ється, як риба об лід, у колгоспі «Барвінок», у кого не було добра зроду, не буде й до гробу, хто робить, а голий ходить.

І раптом – такий провал Центрального розвідувального управління з Хомою! Невдача з Хомою виявилась, мабуть, тією останньою краплею, що переповнила терпіння радника. Після цього було видано декрет про термінову реорганізацію Центрального розвідувального управління.

В Яблунівці кажуть: на бідного Хому і дерево пада. Але після того декрету можна казати, що через бідного Хому таке дерево, як ЦРУ, не впало, проте загойдалось. Знай наших! Знай нашого грибка маслючка, позиченого чоловіка, старшого куди пошлють!

Закипіла реорганізація. Можливо, в результаті цієї реорганізації роботу політичної розвідки буде налагоджено краще, й радник не гніватиметься, що йому не доповідатимуть більше про визрівання революційної обстановки в тій чи іншій країні земної кулі, як свого часу не доповіли про Іран. Авжеж, можливо, доповідатимуть – і що така революційна буря назріває в Сальвадорі чи Гватемалі, в Парагваї чи Чілі, в Намібії чи ПАР. Можливо, в результаті реорганізації агенти ЦРУ так тонко працюватимуть в Саудівській Аравії, що в Вашінгтоні знатимуть про кожен чох короля, про кожне зітхання королеви, про кожну витівку спадкоємного принца Фахда. Можливо, в результаті реорганізації ЦРУ офіційний Вашінгтон знатиме також, що сниться англійській королеві, чи будь-кому з кавалерів ордена Підв’язки, чи старшим синам кавалерів ордена Британської імперії першого і другого ступенів.


Перейти на страницу:
Изменить размер шрифта: