Де вона?

Згаяні дні, нездійсненні надії.

Ми не самі. Ми, немов добродії,

Бачимо світ через свою лише призму,

Кожного тижня - самотні репризи.

Осінь настала, кроки важкі,

Падає листя, холодні дощі.

Я не просила багато у літа,

Я не наглію також восени.

Де ж вона? Та неймовірна легка,

Та, що шукана серцем, кохана,

Рідна, далека та тільки твоя

Душа...

Вересень 2015