Так, у Яблунівці водились і водяться сини Марса, народ міцненький і важкенький, короткошиїй і червонолиций. Переважно руді, зуби — як пилки, гачкуваті носи, що мало не впинаються в підборіддя. їхня вдача — це два протилежні полюси. З Північного полюса вони, либонь, мстиві, злопам’ятні, нетерплячі та безсоромні... Звичайно, старший куди пошлють узяв од них із Південного полюса їхню відвертість, щирість, хоробрість і великодушність,

А самого грибка маслючка заокеанський рукогадальник Майкл Макговерн із властивою йому категоричністю причислив до клану рабів Меркурія. Як планетний тип людської натури, Хома невірний і лукавий бачився самовпевненому рукогадальнику і маленьким, як грибок маслючок, і хитрим: зробив Хома, та й вдома нема; і кмітливим: хоч би як він коли хворів, а вмре добре; і розумний: розумом надточує, де сила не бере; і проворний: бувало, лупить яйце по цілому на день; і тямковитий у ремеслах: не зробить того нікому, що самому не миле; і неперевершений старший куди пошлють: не живе сам для себе, бо не вродився сам для себе; і геніальний брехун та базіка: брехнею увесь світ перейде — й назад повернеться.

Ніде не знайдеш такого гостроокого й доскоцького, такого спритного й шустрого сина планети Меркурій, як Хома невірний і лукавий із подільської Яблунівки!

Далі рукогадальник Майкл Макговерн, упавши в ложний пафос красномовства, звеличував великий палець старшого куди гошлють. Мовляв, це перст у грибка маслючка свідчить про глибокий розум і залізну волю!.. Рукогадальник Майкл Макговерн радів, що в Хоми Хомовича нігтевий суглоб великого пальця не грудкуватий, як колобок, — із такою хіромантичною прикметою грибок маслючок по-звірячому поводився б не тільки з Мартохою чи Одаркою, а й з колгоспною худобою, не було б віроломнішого скотаря в «Барвінку». Якби суглоб розуму, навіть довгий, та трохи розплющився, то де й подівся б увесь геній чудотворця Хоми!.. Далі рукогадальник Майкл Макговерн міркував про значення горбочка в основі великого пальця старшого куди пошлють, який начебто виказує натуру багатолюбну, з невичерпними запасами почуттєвої любові, і якби розвинувся хоч трохи більше — був би Хома Хомович розбещений, розпущений, ненажерливий у любові.

Розглядаючи долоню яблунівського колгоспника, заморський хіромант казав, що лінія життя в нього бездоганна: рівна, різка, хоч і тонка, не дуже глибока, безперервна, без усяких знаків на ній, рожева... Далі Майкл Макговерн хвалив лінію розуму, що починалася в одній точці з лінією життя, — рівна й різка риса, довга, яка, на щастя, не закінчується зірочкою, бо якби закінчувалася зірочкою, то це, безперечно, свідчило б лише про одне: старший куди пошлють неодмінно збожеволіє!.. Третю важливу лінію, лінію серця, рукогадальник Майкл Макговерн бачив у грибка маслючка навіть не з двома гілочками, що свідчили б про успіх у житті й благополуччя, а з трьома, й ці три гілочки на лінії серця виказували його добре й чесне серце, розвинуте естетичне почуття, чесність, правдивість. Він любить підсолоджувати свої почуття, особливо ж погомоніти з молодичками.

Далі заморський хіромант переходив до лінії Сатурна в шановного Хоми Хомовича, вказуючи, що в яблунівського колгоспника лінія Сатурна починається не в проміжку між горбиком Венери й Місяця, не поблизу рівнини Марса, не на самому горбі Марса (це було б прикметою життя, сповненого жорстокої боротьби з долею, але боротьби переможної), а лінія Сатурна в грибка маслючка починається з горбика Місяця, себто з нижнього краю ребра долоні. А тому-то чудотворець Хома є неперевершеним фантазером, тому-то він завжди натхненний, завжди спізнає раптові осяяння великих і малих думок, йому завжди щастить навіть за тих ситуацій, із яких ніхто б не знайшов виходу. І як добре, вигукував Майкл Макговерн, що лінія Сатурна в грибка маслючка тягнеться до сонячного, себто безіменного пальця, — така особливість свідчить про його вроджений потяг до мистецтва!

Лінія щастя, тобто лінія сонячна, в Хоми була рівна, ясна, чиста, пряма, без сторонніх знаків і гілок, що йдуть униз. Починається вона від лінії життя і горбика Місяця, йдучи до пальця Сонця. Старший куди пошлють — дитя Меркурія! — тому-то й процвітає в колгоспі «Барвінок», утверджуючи труд як мистецтво, що в нього така виразна лінія щастя. Маючи лінію щастя, яка йде з горбика Місяця, грибок маслючок своєю буйною фантазією, звичайно, міг би сягнути вершин в оперному чи балетному мистецтві, в мистецтві еквілібристики чи ексцентрики, але хіба на яблунівському корівнику він подеколи не виступає як неперевершений ексцентрик, як видатний еквілібрист, як майстер оригінального жанру?!

Лінія печінки, або здоров’я, в грибка маслючка тягнеться, звісно, до мізинця, до пальця Меркурія. В Хоми ця лінія рівна, виразна, без обривів і знаків, значить, чоловік він міцного здоров’я, має добре травлення. І якби з такою лінією грибок маслючок за покликанням не вступив до колгоспу «Барвінок», то міг би домогтись видатних успіхів на терені ораторського мистецтва, а також зайнятись адвокатською практикою.

І — Кільце Венери!

Заморський рукогадальник Майкл Макговерн докладно змальовував специфіку розташування Кільця Венери на долоні в яблунівського колгоспника, як воно тягнеться крутою дугою від проміжка між вказівним і середнім пальцями до проміжка між безіменним та мізинцем. Древні хіроманти таку дугу називали поясом Венери, бачили за нею розбещеність і розгульність у почуттях, що ведуть до злочинів. Проте в грибка маслючка це рідкісне Кільце Венери свідчить про чудову будову тіла й незгасне здоров’я, яке, звісно, прагне виходу в тісному спілкуванні з жінками.

Скрупульозний педант Майкл Макговерн докладно розглядав кожну цятку на руці колгоспного трудівника, чотирикутник, трикутник, зірку, кружечок, острів, хрест, які щось означали й щось віщували. Помітивши на горбі Сатурна трикутник, він захоплено казав про схильність Хоми до магії і чаклування, до спіритизму, гіпнотизму, магнетизму. І як добре, втішався заокеанський рукогадальник, що на горбику під мізинцем у грибка маслючка нема хреста, бо він же — дитя Меркурія, а Меркурій, як відомо, бог злодіїв, і хрест на його бугрі неминуче спричинився б до злодійства...

В одному з прикінцевих абзаців рукогадальник Майкл Макговерн знову нагадував свій постулат: «Рука — це жест; жест — це видиме слово; слово — це душа; душа — це людина. Отже, вся душа людини в її руці». І, звісно, доля старшого куди пошлють — у його руці, написана чітко, тільки читай!..

Хома Хомович Прищепа краєм ока передивився цю статтю в журналі «Ньюсуїк», який йому принесли разом із районною газетою, й сказав Мартосі за сніданком:

— Отой Майкл виріс, та ума не виніс. Авжеж, маю вдосталь сонячної енергії, ще не переживаю енергетичної кризи, як ото вони переживають. Гм, доказує, що моя доля — в моїй руці... Авжеж, свою долю міцно тримаю в своїй руці, нікому не віддам!

— Бачиш, назвав тебе дитям Меркурія, — образилась рідна жінка Мартоха, погортавши той «Ньюсуїк». — Досі ж ти був Хомовичем, мав батька Хому, а цей рукогадальник бач, на що натякає! Та не було чеснішої жінки на всю Яблунівку, ніж твоя мати Явдоха! Де вона могла доп’ясти того Меркурія?!

Неспроста, звичайно, зоотехнік Невечеря дорікав чудотворцю Хомі, що той своїми зашкарублими мізками відстав від стрімкого поступу науково-технічної революції, яка вторгнулася на яблунівський корівник. Може, грибок маслючок і не відстав би, якби сам взяв активну участь у прогресивних змінах, якби вчасно пристав до гуртка таких технічних революціонерів, як доярка Христя Борозенна, фуражир Ілько Дзюнька, зоотехнік Трохим Невечеря. Але якби ж не отой золотоокий академік Йона Ісайович Корогли!