(Допомагає Автоліку підвестися)
Автолік
Ой мій добрий пане, ой! Помалу, благаю вас!
Блазень
Бідолашний ти мій!
Автолік
О пане, помалу, добрий мій пане! Я боюся, що мені викручено руку.
Блазень
Погляньмо! Ти можеш її піднести?
Автолік
Помалу, мій добрий пане.
(Витягує в нього гаманець)
Пане мій добрий, помалу! О, як ви мені милосердно допомогли!
Блазень
Тобі потрібні гроші? Я можу тобі дати трохи.
Автолік
Ні, дорогий мій, найдорожчий пане, ні, благаю вас. Мій родич живе за три чверті милі звідси, я піду до нього. Він дасть мені і грошей, і всього, що мені заманеться. Не пропонуйте мені грошей, заклинаю вас: ви раните мені серце.
Блазень
А як виглядав той чолов’яга, що так вас зобидив?
Автолік
Цей чолов’яга йшов дорогою з візочком, колись я знав його, він служив у принца. Не знаю, за що саме його прогнали з палацу, але, напевно, за одну з його чеснот.
Блазень
За одну з вад, хочете ви сказати? Бо за чесноти з палацу не виганяють. Чесноти плекають, щоб вони лишилися там назавжди. Але вони зупиняються там лише тимчасово.
Автолік
Так, пане, я саме й хотів сказати «вад». Того чолов’ягу я знав досить добре. Коли його вигнали, він ходив з мавпою по ярмарках, потім був судовим виконавцем; згодом він придбав лялькову виставу про блудного сина одружився з удовою лудильника десь за милю від мого помешкання. Нарешті, помінявши хтозна-скільки шахрайських занять, він обрав собі ремесло злодія. Дехто кличе його Автоліком.
Блазень
Чума б його задавила! То таки злодій, слово честі, справжній злодій. Він вештається по ярмарках, по святах та по ведмедячих боях.
Автолік
Правда ваша, пане. Він такий, саме такий, мерзотник, він нап’яв на мене це лахміття.
Блазень
Більшого злодія та боягуза нема на всю Богемію. Ви б тільки глянули на нього згорда і сплюнули, то він би й накивав п’ятами.
Автолік
Мушу признатись вам, пане, з мене боєць ніякий. Мені бракує для цього мужності, а він знав це, присягаюся вам.
Блазень
А як ви тепер почуваєтесь?
Автолік
Набагато краще, мій добрий пане: я вже можу триматись на ногах і навіть іти. Я можу навіть покинути вас і піти потихеньку до того мого родича.
Блазень
Хочете, я проведу вас трохи?
Автолік
Ні, мій любий пане: не треба, добрий мій пане.
Блазень
Гаразд, тоді щасливої дороги. Мені треба піти купити приправ для свята овечих стрижіїв.
Автолік
Хай вам щастить, мій добрий пане.
Блазень виходить.
Як для приправ, то твій гаманець не такий уже й гарячий. Я там теж буду, на вашому овечому святі. І коли це шахрайство не приведе за собою ще одного та коли стрижії самі не будуть пострижені, то нехай мене викреслять зі списків злодіїв і запишуть моє ім’я до Книги Чеснот.
( Співає)
Вперед-бо, в добрий час — у путь,
Хапай усе, що вдасться!
Веселі довго проживуть,
Сумних же візьме трясця!
(Виходить)
Сцена 4
Перед хатиною пастуха.
Входять Флорізель* і Утрата.
Флорізель
Прикраси незвичайні вам дають
Нове життя: тепер ви не пастушка,
Ви — Флора* на порозі квітня. Це
Стрижійське свято — наче асамблея
Малих богів, ви ж — їхня королева.
Утрата
Великодушний пане мій, мені
Так важко докоряти вам безумством:
Пробачте, що сказала я це слово!
Ви, благородний і достойний принц,
На кого дивиться уся країна,
Воліли ви сільське вбрання вдягти,
Мене ж, селянку бідну, повеліли
Убрати, як богиню. Всім відомо:
Немає свята без дурниць, а то
Я спаленіла б, вас уздрівши тут,
Подумала б, що ви заприсяглись
Мені люстерко піднести.
Флорізель
А я
Благословляю той щасливий день,
Коли мій добрий сокіл залетів
На землі батечка твого.
Утрата
Нехай
Юпітер вашу радість береже.
Боюсь я дуже відстані між нами,
А вам становище не дозволяє
Боятися. Тремчу я й нині: що,
Як випадково пройде батько ваш
Повз нас? О доле! Що б подумав він,
Коли б побачив свій найліпший твір
В такій оправі вбогій? Що б сказав?
І як би в цій позиченій красі
Я стерпіла його суворий погляд?
Флорізель
Чекайте тільки радості. Боги,
Схиляючись перед коханням, навіть
З’являлись у тваринячих подобах:
Юпітер став биком, ревів, як бик,
Нептун зеленочубий цапом став
І мекав; Аполлон в плащі вогненнім,
Бог золотий, став бідним селянином,*
Як нині я. Та їх метаморфози
Не мали на меті краси такої,
Такої чистоти. Мої бажання
Не йдуть попереду моєї честі,
І не палкіші прагнення мої,
Ніж віра.
Утрата
Тільки ваша воля, пане,
Не зможе опиратись владі батька,
Коли вони зіткнуться неминуче,
Тоді відмовитись вам доведеться
Від намірів своїх — або мені
Відмовитися від життя.
Флорізель
Утрато,
Прошу, не тьмар печальними думками
Ти свята нашого. Красо моя,
Знай: як не буду твій, тим більш не буду
Я батькові належати. Бо я
Не стану нічиїм, та й сам собою
Не зможу бути. Все, усе я зважив,
Хай доля каже «ні!» — кажу я «так!».
Розвеселися, люба, віджени
Думки сумні, дивись: надходять гості,
Осяй нас личком, наче вже сьогодні