Всі покинуть водночас,
І не чути добрих слів
Від того, хто так лестив!
Тільки справжній друг завжди
Визволить тебе з біди,
І йому твій біль болить,
Ти не спиш — і він не спить,
А душа твоя в журбі —
Він сумує і собі.
Друга відрізниш без слів
Від облесних ворогів.
Примітки
Із невеликих поем і циклів віршів Вільяма Шекспіра, і зокрема «Пісень для музики», не всі, як вважає дехто з дослідників, належать перу Шекспіра.
Історія їх публікації така. Цикл віршів «Пристрасний пілігрим» (21 вірш) був виданий 1599 р. Вільямом Джаггардом. Автором віршів, що ввійшли до збірника, було названо Шекспіра. Цикл розпадався на дві частини. Після п’ятнадцятого вірша стояв підзаголовок: «Сонети на різну музику». Цього поділу дотримуються і досі в усіх авторитетних виданнях Шекспіра. Під назвою «Пісні для музики» вірші виділено і в радянських публікаціях творчої спадщини поета.
На основі текстологічного аналізу віршів було прийнято таку схему авторства у «Піснях для музики»:
1. Можливо, Роберт Грін (1560?—1592).
2. Шекспір. Пісня Дюмена з «Марних зусиль кохання» (IV, 3).
3. Автор не встановлений. Вірш був уже опублікований 1597 р. в збірці творів композитора Т. Уїлкса. Ім’я поета не було зазначене.
4. Автор не встановлений.
5. Крістофер Марло. «Відповідь», яка існувала в повнішому варіанті, була створена, певно, Уолтером Ралі (1552?—1618).
6 . Річард Барнфілд. Із книги «Вірші в різних настроях» (1598).
Вірш 2 – це пісня Дюмена з комедії «Марні зусилля кохання» (IV, 3) у перекладі Михайла Литвинця.
Тексти представлено за виданням «Шекспір В. Твори у шести томах. Том 6», Київ, «Дніпро», 1986.
В оформленні обкладинки даної публікації використано ілюстрацію Сергія Якутовича.