Коли лис Караґез вчинив вже аж забагато крадіжок, почали люди казати: «Пождіть-но, й той хитрун дочекається: ми скажемо кадімові, мудрому судді, аби той звернув увагу на його нечесно придбані шматочки».

Про те звідав Караґез, почав ходити по базарній площі та вулицях і глаголити: «Увага, людоньки, обережно: супостати змовилися проти нашого кадіма, мудрого судді, обмовляють його та всілякі підступи проти нього замишляють, ба навіть прагнуть вмертвити його індійською отрутою. Але я, Караґез, нікому не дам скривдити мого незрівнянного кадіма. Клянуся Аллахом, ніхто так не дбає про справедливість і особливо про суддю, як-от Караґез. Скажіть кадімові, що Караґез його боронить і не дає скоїтися лиху.

Чули то люди, качали головами й мовили: «Хитрим та підлим є Караґез. Навіть якщо ми його зараз за нечесно отримані шматки погонимо перед очі кадіма, хіба він отримає покарання, на яке заслуговує? Чи не можна навіть і мудрого керівника підкупити промовами? Якщо отаке лис вигукує, то нам судді проти його крадіжок не допоможуть».

Отаке було в старі часи.

Lidové noviny (Народна газета), Прага, 14 січня 1932 року.

У Вар'єте виступає Консул Петро, знаменита мавпа. Курить, ходить на нічний горщик і їздить на велосипеді, отож, схожа на людину. Однак вона більша за людину, вона джентльмен, оскільки вдягнена в бездоганний смокінг і видряпується на стіл серед келихів для вина, як пан у готельному залі.

Але вона до того ж махлює у картах, а отже вона більша й за джентльмена, вона світська людина.

Яке принизливе лицедійство для звіра – виконувати роль людини!

Коли звір побитий, у нього людський погляд. Як багато, значить, мала витерпіти людина, щоб стати повною мірою людиною!

Перша людина, уперше поставши перед звіром, побачила у його очах свій власний затаєний страх, однак насмілилася й звіра вбила, і з тієї епохи є людина паном.

Бачили ми пса, який, кружляючись, ганявся за своїм хвостом. У ті хвилини відчувалася в ньому людина, оскільки захоплений був даремною діяльністю.

Традиційно диявол має шерсть і роги, іноді крила кажана, але під звіриною личиною людське тіло. Це не звір погано захований під маскою людини, але скоріше людина ховається під маскою звіра; тобто вовк в овечій шкірі.

Якщо каже закоханий своїй подружці: «У тебе очі лані, у тебе хода сарни, о моя голубко, у тебе погляд газелі», то в цьому вбачається збочення. А куди застосувати невикористані одежинки мавпи на кличку Консул Петро? Пропонуємо чорні дати бідним учням, аби було в чому сходити на випускні іспити.

Зі збірки «Krakonošova zahrada» (Краконошів сад), 1918 року.

Оригінали

Karel Čapek

Když lišák Karaghuez natropil již příliš mnoho taškářství, počali lidé říkati: “Však počkejte, ono na toho chytráka také dojde; řekneme kádímu, moudrému soudci, aby se podíval blíže na jeho daremné kousky.”

O tom zvěděv Karaghuez, počal choditi po tržišti a ulicích a provolávati: “Pozor, lidé, pozor, nepřátelé se spikli proti kádímu, našemu moudrému soudci; pomlouvají ho a všeliké úklady mu strojí, ba i jedem indickým by ho otrávit chtěli. Ale já, Karaghuez, nedovolím, aby kdokoliv ublížil mému vzácnému kádímu. Při Alláhu, nikdo není tak nadšen pro spravedlnost a pro soudce zvláště jako Karaghuez. Rcete kádímu, že Karaghuez ho chrání a nedá na něho dopustit.”

Slyšíce to lidé, potřásali hlavami a řekli: “Chytrý a nestydatý je Karaghuez. I kdybychom ho teď za jeho nekalé kousky před kádího pohnali, zdaliž se mu tam dostane trestu, jakého by zasloužil? Nelze-liž i moudré hlavy řečmi uplácet? Bude-li takto ten lišák pokřikovat, pak nám ani sudí proti jeho taškaření nepomůže.”

Tak tomu bylo za starých dob.

Lidové noviny 14. 1. 1932

Ve Varieté vystupuje Konzul Petr, věhlasná opice. Kouří, chodí na nočník a jezdí na kole; tedy je podobná člověku. Avšak ona je více než člověkem, je džentlmenem, neboť odívá se v bezvadný smoking a vylézá na stůl mezi vinné sklenice jako páni v chambre.

Ale ona také fixluje v kartách; je tedy více než džentlmenem: je mužem světa.

Jak ponižující úloha pro zvíře, hráti roli člověka!

Je-li zvíře bito, nabývají jeho oči lidského výrazu. Jak mnoho musil tedy člověk trpěti, než se stal celý člověkem!

První člověk, poprvé postaven před zvíře, spatřil v jeho očích zrcadlený svůj vlastní strach; proto se osmělil a zvíře zabil; a od té doby je člověk pánem.

Viděli jsme psa, jenž honil se dokola za svým ocasem. V té chvíli cítili jsme v něm člověka, neboť ukázal se schopným bezúčelného jednání.

Tradiční ďábel má srst a rohy, ocas a netopýří křídla, ale pod zvířecí škraboškou lidské tělo. Není to zvíře špatně ukryté za maskou člověka, ale spíše člověk skrývající se za maskou zvířete: tedy vlk v beránčím rouše.

Praví-li milenec své družce “ty máš laní oči, ty máš kroky srnky, ó holubičko, ty máš gazelí zrak”, usvědčuje se ze sodomické neřesti. Jak se naloží s odloženými šaty Petrovými? Přimlouváme se, aby byly dány chudému žáku: jsou černé, budou se hoditi k maturitě.

Krakonošova zahrada. 1918