- А куди тоді закопуються гроші? Ми всі заправляючись сплачуємо акцизи, які входять до ціни палива. То де дороги?

- Дорогам потрібен ремонт з цим важко сперечатись, ще також потрібна адекватність перевізників, які порушують вагові норми, розбиваючи тим самим і без того не дуже якісне дорожнє покриття.

- Так, ти зараз на чиєму боці? – В його голосі заграли сердиті нотки.

-Бережи колеса моєї машини. Скидай швидкість, тут різкий поворот.

- Все таки за яким принципом будувались ці дороги, такі вітіюваті?

- Підозрюю, що існує якась методика організації дорожньо будівельних робіт.

- Щось таке велеречиве сказала. – Хмикнув Єрмолаєв.

- Сонце моє, от скажи мені, хто має змінити твоє життя окрім тебе самого?

- Я ж плачу усі необхідні податки. Я що ще й дорогу маю ремонтувати?

- Анекдот такий був, про борг державі. Сама дитину народила, сама виростила, садочок, школу, медицину оплатила то де ж борг взявся?

- Н-да розмовляти зараз з тобою все одно, що їсти торт, спочатку шар бісквіта, потім крему, потім шар м’яса, потім знову крем…Неймовірно креативно, але заплутано. – Підсумував Єрмолаєв скосивши на мене погляд.

- Зрозуміти жіночу логіку легко, досить навчитися грати в більярд кубиками. Є теорія, яка пояснює жіночу логіку особливостями еволюції. Якщо чоловіки зважаючи більшої фізичної сили споконвіку були зайняті видобутком їжі, то жінки змушені були вигадувати, щоб до цієї їжі отримати доступ. Звідси і жіноча хитрість, і емоційність, і жіноча спритність.

- Так і знав, тепер і до мамонтів дійшли. Виходь уже, лиха жінка, приїхали. Навіть колеса цілі.

- Дякую за колеса.

- Все ж розумію, не налітаєшся. – Підштрикнув він мене з чарівною посмішкою на губах.

- Нехтувати і навмисно не помічати. – Проговорила я до себе. І вийшла з машини, декілька хвилин постояла нагадуючи собі, яка я толерантна людина.

- Твою мать, що за херня?!- Почула я емоційний вигук Єрмолаєва і поспішила до нього. Єрмолаєв увімкнув світло на веранді і на столі я побачила череп людини, досить давній , але ж все таки людський. Єрмолаєв з сумішшю жаху і відрази дивився на череп.

- ЩО? ЦЕ? ТАКЕ? – Проричав він.

- Безперечно людський череп. – Я дістала рукавички з пачки і одягла їх.

- Що ти збираєшся робити? – В паніці запитав Єрмолаєв.

- Оглянути.

- Ти збираєшся це чіпати?

- Це череп людини, який складається з 23 . Усі вони, крім  і , міцно з'єднані . Верхня його частина утворює склепіння, а нижня — основу черепа.

- Так, якого біса він лежить у тебе на столі?

- Це хороше запитання. – Продовжила я огляд черепа. – Самій цікаво. – Я набрала номер Іллі.

- Привіт! Спиш?

- І тобі привіт. Не можу сказати, що щасливий тебе чути. – Сумно відповів мій друг.

- Мені підкинули людський череп. – Я зробила паузу, прослухавши багату, виразну репліку Іллі з цього приводу, потім продовжила. – Черепу по давності поховання від 10 років.

- Чорт, Злата. Трясця такій то матері. І за якої біди тобі те положили?

- Жартуєш певно? Я ж не гадалка.

- Ладно не чіпай. Зараз приїду.

- Може завтра? Я ще на нього подивлюсь.

- Так, а ти мене навіщо будила то?

- Поскаржитись.

- На дідька лисого? - Простогнав Ілля. – В тебе точно все нормально? Це все що підкинули чи ще щось є?

- Якщо ти тонко натякаєш про всі інші кістки, то зараз ніч і нічого не видно.

- От, твою ж…умієш на ніч сказати добре слово.

- Завтра розберемось.

- Ой, як мені усе це не подобається.

- Не згущуй фарби. Я мала тобі повідомити, я повідомила. Все. Далі домисли і фантазія. – Призвала я друга до порядку.

- Ти точно в порядку? – Зітхнув він.

- Один лише голий, професійний інтерес.

- А що там поторочений гість? – Я перевела погляд на Єрмолаєва, який відкрив двері і притулився на косяк.

- Трохи блідий, уява у нього розбурхана, глузд обмежений, міркування захмарні, а пам'ять хороша.

- Співчуваю хлопцю.

- Тоді до завтра. – Я положила телефон в карман і пішла з черепом в дім.

- Куди ти його несеш?

- В дім. Мені потрібно трохи більше світла.

- Це ж череп?!

- Так. – Легко я погодилась з даною істиною.

- Чудово. – Прошипів він. – Тобто це у вас смс таке, чи таємний знак, що пора на Лису гору.

- Раз в’їдливість до тебе повернулась, то зроби мені будь-ласка чашку кави. – Попросила я і влаштував череп на робочому столі , пішла шукати лампу і інструменти. Адам постояв з відразливою гримасою розглядаючи череп, та все ж повернувся і пішов на кухню. А я повернулась до столу і розмістила усе мені необхідне для більш ретельнішого дослідження черепа.

- Що ти робиш? – Пролунало у мене десь над вухом.

- За відсутності рентгенологічного дослідження, намагаюсь встановити вік при огляді і мікроскопічному вивченні розпилів кісток. У поєднанні з даними при дослідженні зубного апарату вони дозволять визначити вік в період життя до 25 років з точністю до 1-3 років, а після 25 – з точністю 5-10 років. Крім того для визначення віку використовують зрощування швів черепа, яке хоч і має індивідуальні коливання, але все таки знаходиться в певній залежності від віку.

- Ні, то мені не настільки цікаво. Я приніс тобі каву.

- Так, добре. – Пробурмотіла я, не відриваючись від роботи.

- І ти довго на нього дивитись будеш?

- Угу.

- Ти спати збираєшся?

- Угу.

- Я прибулець.

- Угу. – Незадоволено пробубніла я, щоб він мене не відволікав.

- Так і що ти вияснила?

- Чоловічий і жіночий черепа мають суттєві анатомічні особливості. Важливою ознакою жіночого черепа є менша товщина кісток, ніж у чоловіків. На черепі жінки не так рельєфно виступають горби і лінії прикріплення м'язів. Жіночий череп легше чоловічого на 10%. Місткість черепної коробки у чоловіків у середньому дорівнює 1500-1550 см³, у жінок - 1350-1400 см³. У чоловіків добре розвинені надбрівні дуги і кістки лицьового черепа, тому скошений лоб; у них особливо виступає підборіддя, є загальний прогнатизм, ширше ніс і його корінь, більше ширина різців. У жінок очниці і їх порожнину більше, поздовжні осі ближче один до одного. Задня черепна ямка більше у чоловіків. Довжина основи черепа у чоловіків по відношенню до довжини зводу становить 1:4,04, у жінок - 1:4,22. Даний череп однозначно належав чоловікові. Стає все цікавіше. Шкода, що немає мого обладнання.

Я з трудом розігнулась. І з здивуванням виявила, що на дворі уже сіріє. Потягнулась, оглянулась Єрмолаєв став тут же на дивані. Тряхнула головою і пішла в ванну. Короткий душ і я завалилась в ліжко спати. Заснула я майже миттєво. І проснулась від рику мого дорогого друга.

- Злата, прокидайся. - Долинув рев Іллі з кімнати. Перевела погляд на годинник, показував 10 ранку. Не спиться дорогому другові. Я натягнула штани і футболку. Навіть волосся скрутила в сором’язливу гульку.

- Так, що за срань тут відбувається? – Проричав усім незадоволений Ілля.

- Привіт! Дорогий друже, а що це ти зранку виглядаєш так ніби тобі терміново потрібно щеплення від сказу?

- І ти здоровенька була. – Виразно так він на мене поглянув. З кухні долинув шум і я перевела погляд на Єрмолаєва, який стояв з скуйовджений волоссям в джинсах і в сорочці, яка була не застібнута на ґудзики. Я перевела погляд знову на Іллю.

- Що це, за витвір? – Хмикнув він, розглядаючи череп і малюнок, що я залишила поряд нього. – Я до речі вже оббігав довкола хати. Нічого нового там не має. А ти, що з ним робила?

- Вивчала. – Я пройшла повз Єрмолаєва на кухню.

- Будеш каву? – Запитала я Іллю.

- Буду.

- Адам? – Запитливо підняла я брову.

- Роби. – І я швиденько зробила три чашки пахучої кави.

- Що ти дізналась? – Все ж проявив цікавість Ілля.

- Череп належав чоловікові десь 30 років. Причину смерті діагностувала б, як перелом основи черепа, про що свідчать мікротрішини. Перелом основи черепа - це досить рідкісна травма. У загальній структурі черепно-мозкових травм він становить близько 30% Отримати таке пошкодження можна в бійці, при сильному ударі в скроневу область або в ніс, при падіннях з великої висоти. Визначити давність смерті без обладнання не можливо, можу тільки припустити, що зважаючи все ж на жовто-бурий колір черепа відлік брала б від 10 років.