Харрі реготнув:

— Але ж це тільки розпалює расизм?

Ендрю почухав підборіддя:

— Та як сказати. В усякому разі, так можна було вихлюпнути нагромаджену агресію. В Австралії люди звикли уживатися з різними культурами і расами. Взагалі-то, виходить непогано. Але без непорозумінь все одно не обходиться. І тоді вже краще дати наминачки один одному на рингу, а не на вулиці. Візьмімо, наприклад, боротьбу аборигенів з білими. За такими матчами завжди дуже уважно стежили. Якщо абориген з команди Джиммі Чайверса перемагав, у рідному селищі він ставав героєм. І незважаючи на всі приниження, люди починали гордитися собою і ставали згуртованішими. Не думаю, щоб це розпалювало расову ворожнечу. Коли чорний духопелив білих, його радше поважали, аніж ненавиділи. Якщо так поглянути, австралійці — спортивна нація.

— Ти міркуєш, як селюк.

Ендрю розсміявся:

— Майже вгадав. Я окер. Самітник із сільської місцевості.

— Зовсім не схожий.

Ендрю розсміявся ще голосніше.

Почався перший поєдинок. В одному кутку рингу — низенький і кремезний рудий хлопчина, який притягнув сюди власні рукавички і власну групу підтримки. У другому — боксер з команди Чайверса, теж рудий, але ще нижчого зросту.

— Ірландець проти ірландця, — з виглядом знавця зауважив Ендрю.

— Особлива інтуїція? — поцікавився Харрі.

— Ні, нормальний зір. Руді — значить, ірландці. Витривалі, чортяки, — бійка затягнеться.

— Бий-бий, Джоні! Бий-бий-бий! — горлала група підтримки.

Вони встигли повторити свою кричалку ще двічі, потім поєдинок закінчився. Три удари по носові відбили у Джоні будь-яке бажання боксувати далі.

— Авжеж, ірландці тепер уже не ті, що раніше, — зітхнув Ендрю.

А на наступний бій уже на всю робили ставки. Народ юрмився навколо двох букмекерів у ширококрисих шкіряних капелюхах, зіпаючи щодуху і простягаючи немнучкі австралійські купюри. Розмова з букмекером тривала недовго, записів ніхто не робив, про те, що ставку прийнято, повідомляли коротким кивком.

— На що перетворився гральний статут! — поремствував Ендрю і вигукнув три-чотири слова, які Харрі не розібрав.

— Що ти зараз зробив?

— Поставив сотню на те, що боєць Чайверса переможе до кінця другого раунду.

— Ти думаєш, тебе хтось почув?

Ендрю посміхнувся. Йому, вочевидь, подобалось читати лекції.

— Невже ти не побачив, що букмекер звів одну брову? Це, друже, називається багатозадачністю. Часткова природжена властивість, частково — наживна. Уміння слухати кілька речей відразу, пускати повз вух гамір і бачити лише головне.

— Чути.

— І чути. Пробував коли-небудь? У житті знадобиться.

Гучномовці затріщали, і Террі, знову взявши мікрофон, представив Робіна Тувумбу на прізвисько Муррі з команди Чайверса і Бобі Пейна на прізвисько Лобі, місцевого багатиря, який з ревінням виплигнув на ринг, зірвав із себе футболку і випнув міцні волохаті груди і накачані плечі. Пославши рукою поцілунок жінці в білому, що стрибала біля рингу, Бобі за допомогою двох помічників став натягувати рукавички. У залі почувся гомін: на ринг виліз Тувумба — високий боксер, надзвичайно чорний і вродливий.

— Муррі? — перепитав Харрі.

— Абориген із Квінсленда.

Уболівальники Джоні пожвавилися — вони раптом зрозуміли, що можуть скористатися тією самою кричалкою і для Бобі. Ударили в гонг, боксери почали сходитися. Білий виглядав більшим і майже на голову вищим за свого чорного супротивника, але голим оком було видно, що рухи в Муррі легші й чіткіші.

Кинувшись уперед, Бобі щосили обрушився на Тувумбу, але той спритно ухилився. Натовпом прокотилося зітхання, а жінка в білому вигукнула щось підбадьорююче. Коли Бобі провів ще кілька невдалих атак, Тувумба підскочив до нього й обережно, ніби приміряючись, ударив по обличчю. Бобі відступив на два кроки, при цьому фізіономія у нього була така, ніби з нього вже досить.

— Треба було поставити дві сотні, — сказав Ендрю.

Тувумба кружляв навколо супротивника, завдаючи йому час від часу несильних ударів і ухиляючись від ударів у відповідь. М’язистий Бобі пихтів і ревів од злості — Тувумба ніде не затримувався більше ніж на півсекунди. Глядачі почали свистіти. Простягнувши руку, ніби для вітання, Тувумба садонув супротивника в живіт. Бобі, скрючившись і не рухаючись, залишився стояти в кутку рингу. Тувумба із заклопотаним лицем відступив на два кроки.

— Добий його, чорний скурвий сину! — гукнув Ендрю. Тувумба здивовано поглянув у його бік, посміхнувся і помахав рукою. — Що ти стоїш як той бовван?! Працюй, дурило! Я на тебе гроші поставив!

Тувумба обернувся був, щоб завдати Бобі останнього удару, але тут пролунав гонг. Боксери розійшлися по своїх кутах, ведучий узяв мікрофон. Жінка в білому вже була поряд з Бобі і лаялася на всі заставки, поки помічники відкупорювали для нього пляшку пива.

Ендрю був невдоволений:

— Робін не хоче завалити білого, це добре. Але нікчемний гівнюк повинен рахуватися з тим, що я на нього поставив!

— Ти з ним знайомий?

— З Робіном Тувумбою? Звичайно!

Знову гонг, але тепер Бобі стояв у кутку і, дивлячись, як до нього впевненими кроками наближається Тувумба, високо тримав руки, прикриваючи голову. Тому Тувумба знов ударив його в живіт. Бобі знову зігнувся удвоє. Тувумба обернувся до Террі-ведучого — який також виконував обов’язки судді, — аби той припинив бій.

Ендрю скрикнув, але пізно.

Удар Бобі звалив Тувумбу з ніг, і той гепнувся на ринг, а коли підвівся знову, супротивник налетів на нього як ураган. Точні удари сипались один за одним, і голова Тувумби відскакувала назад і вперед, як тенісний м’ячик. З носа потекла цівка крові.

— Дідько! Hustler![12] — закричав Ендрю.

— Hustler?

— Наш приятель Бобі розігрував із себе аматора. Старий трюк, щоб змусити чайверсівського боксера розслабитися і розкритися. Напевно, хлопець — місцевий майстер. Робін, роззяво, тебе пошили в дурні!

Тувумба затулив обличчя руками і прогнувся, а Бобі продовжував завдавати коротких прямих ударів лівою рукою і важкі бічні й аперкоти — правою. Глядачі були в захваті. Жінка в білому знову підхопилася і кричала перший склад його імені:

— Бооо!..

Террі хитав головою. Група підтримки вже скандувала нову кричалку:

— Бий-бий, Бобі! Бий-бий-бий! Бобі, Бобі, неслабий!

— Та-а-к… Ну все, — зітхнув Ендрю.

— Тувумба програє?

— Здурів? — Кенсинґтон здивовано поглянув на Харрі. — Тувумба його прикінчить. А я сподівався, що сьогодні все обійдеться малою кров’ю.

Харрі постарався побачити те, що бачив Ендрю. Тувумба відкинувся на канати рингу і, здавалося, розслабився, тоді як Бобі гамселив його по животу. На мить Харрі подумав, що він от-от засне. Жінка в білому перемістилася за спину Муррі. Бобі змінив тактику і тепер цілився в голову, але Тувумба уникав ударів, повільно і неквапливо розгойдуючись вперед і назад. Майже як очкова змія, подумав Харрі, як…

Кобра!

Бобі завмер, не встигнувши довести удар до кінця. Голова його була ледь-ледь повернена вліво, на обличчі такий вираз, ніби він тільки зараз щось пригадав, очі закотилися, загубник випав, перенісся зламане, з рани тече кров. Діждавшись, поки Бобі почне падати, Тувумба ударив знову. У шатрі стало зовсім тихо, і Харрі почув, з яким мерзенним звуком ніс Бобі зустрів другий удар. І голос жінки в білому, яка кричала другий склад:

— …бііііі!

Бобі розплився в кутку рингу в калюжі власної крові.

Террі прослизнув на ринг і сказав, що бій закінчено, хоча всі і так це зрозуміли. У шатрі як і раніше стояла несамовита тиша, якщо не зважати на цокіт каблуків жінки в білому, коли та вибігала геть. Спереду її плаття стало червоним, а на обличчі було те саме здивування, що й у Бобі.

Тувумба спробував підвести Бобі на ноги, але його помічники відтягли тіло. Почулися слабкі і нетривалі оплески, але коли Террі підняв угору руку Тувумби, вони потонули в свисті. Ендрю похитав головою.