Вечір неділі Холлі проводить у своїй квартирі, намагаючись дивитися «Хрещений батько 2» на комп’ютері. Зазвичай це вельми приємне для неї заняття, бо вона вважає його одним із двох-трьох кращих фільмів за всю історію, нарівні з «Громадянином Кейном» і «Шляхами слави», але сьогодні вона раз у раз ставить його на паузу, щоб схвильовано походити туди-сюди по вітальні. Місця для цього тут вистачає. Її нинішнє житло не настільки сліпуче, як кондо біля озера, у якому вона недовго жила, коли тільки переїхала до міста, але розташоване воно в гарному районі й досить просторе. Вона може дозволити собі його знімати — згідно із заповітом кузини Джейні Холлі успадкувала півмільйона доларів. Менше після відрахування податків, зрозуміло, але все одно чимала сума. А завдяки роботі з Біллом Ходжесом вона може дозволити собі цю суму збільшувати.

Ходячи, вона бурмоче улюблені вислови з цього фільму.

«Я не хочу прибрати всіх, лише своїх ворогів».

«Як сказати іспанською банана дайкірі?»

«Країна — не твоя кров, запам’ятай це».

І, звичайно ж, те, що пам’ятають усі: «Я знаю, це був ти, Фредо. Ти розбив моє серце».

Якби вона дивилася інший фільм, повторювала б інший набір цитат. Це така форма самонавіювання, яку вона практикує з семи років, коли вперше побачила «Звуки музики»[98]. (Улюблений рядок із нього: «Цікаво, а як смакує трава?»)

Насправді ж вона думає про записник у молескіновій палітурці, який поспіхом сховав під подушкою брат Тіни. Білл вважає, він не має жодного відношення до грошей, які Піт надсилав батькові, але Холлі в цьому не надто впевнена.

Більшу частину життя вона веде щоденники, записує туди всі фільми, які дивиться, усі книги, які читає, людей, з якими зустрічається, час, коли встає, і час, коли лягає. А ще роботу свого шлунка, що в неї значиться в закодованій формі (зрештою, хтось може знайти її щоденники, коли вона помре) БГ, що означає: Був Горщик. Холлі знає, що така поведінка є обсесивно-компульсивним розладом — вона кілька разів розмовляла зі своїм лікарем про те, що нав’язливе складання списків — це не що інше як форма магічного мислення, — але воно нікому не шкодить, і, якщо вона воліє вносити свої списки до молескінових записників, кого це обходить, крім неї самої? Головне — те, що вона розбирається в молескінових записниках і добре знає, що вони не дешеві. За два п’ятдесят можна купити в «Волгрінс»[99] записник на спіралі, але записник в молескіновій палітурці коштує десять доларів. Навіщо б хлопчикові знадобився такий дорогий записник, тим паче якщо в нього незаможна родина?

— Щось не сходиться, — говорить Холлі. І потім, ніби слідуючи за ланцюжком думки: — Залиш пістолет. Візьми канолі. — Це з першого «Хрещеного батька», але все одно це гарний рядок. Один із найкращих.

Пішли гроші. Залиш записник.

Дорогий записник, який вирушає під подушку, коли його молодша сестра несподівано з’являється в кімнаті. Що довше Холлі про це думає, то більше вона схильна бачити в цьому невипадковість.

Вона запускає фільм спочатку, проте не може слідувати його битою і настільки улюбленою стежкою через те, що голова її заповнена записниками, тому Холлі робить щось майже нечуване, принаймні вдень: вона вимикає комп’ютер. Після цього продовжує сновигання кімнатою, заклавши руки за спину. Пішли гроші. Залиш записник.

— І затримка! — вигукує вона посеред порожньої кімнати. — Не забудь про це!

Так, сім місяців затишшя між тим, коли гроші закінчилися, і коли молодший Сауберс почав на собі труси рвати. Сім місяців пішло в нього на те, аби вигадати новий спосіб заробляти гроші? Холлі схильна думати саме так. Холлі вважає, що в нього з’явилася ідея, але це була не добра ідея. Ця ідея призвела його до неприємностей.

— Що приводить людей до біди, якщо справа стосується грошей? — запитує Холлі в порожньої кімнати, прискорюючи крок. — Крадіжка. А ще шантаж.

Річ у цьому? Піт Сауберс спробував когось шантажувати тим, що міститься в молескіновому записнику? Можливо, це щось про вкрадені гроші? Тільки як Піт міг когось шантажувати цими грошима, якщо він сам їх украв?

Холлі підходить до телефону, простягає до нього руку, потім опускає її. Майже хвилину вона стоїть на місці, кусаючи губи. Для неї незвично брати ініціативу на себе. Може, варто спершу зателефонувати Біллу й порадитися?

— Але Білл не вважає записник чимось важливим, — повідомляє вона своїй вітальні. — Я думаю інакше. І я можу думати інакше, якщо хочу.

Вона хапає з журнального столика мобільник і телефонує Тіні Сауберс, поки не здали нерви.

— Алло? — обережно, майже пошепки вимовляє Тіна. — Хто це?

— Холлі Джібні. У тебе номер не висвітився, тому що його не внесено до списку. Я зі своїм номером дуже обережна. Але тобі дам, звичайно, якщо хочеш. Ми можемо говорити в будь-який час, адже ми ж подруги, а подруги для цього й потрібні. Твій брат уже повернувся додому?

— Так. Приїхав десь о шостій, коли ми вже закінчували обідати. Мама сказала, залишилося ще багато тушкованого м’яса й картоплі, і що вона підігріє для нього, але він сказав, що дорогою пообідав у Денні і пішов нагору. Він навіть не захотів листковий торт з полуницею, а він любить. Я, правда, дуже-дуже за нього хвилююся, міс Холлі.

— Можеш називати мене просто Холлі, Тіно. — Вона ненавидить це «міс», воно звучить, як писк комара, який літає навколо твоєї голови.

— Добре.

— Він тобі про щось говорив?

— Просто «привіт», — тихим голосом відповідає Тіна.

— Ти не розповідала йому про те, як ви з Барбарою в п’ятницю приїжджали до офісу?

— Господи, ні!

— Де він зараз?

— У своїй кімнаті. Слухає «Блек Кіз»[100]. Я терпіти не можу «Блек Кіз».

— Так, я також. — Холлі поняття не має, хто такі «Блек Кіз», хоча може поіменно перелічити всіх акторів, що грали у «Фарго». (Кращу репліку вимовляє Стів Бушемі: «Давай викуримо кляту люльку миру».)

— Тіно, у Піта є якийсь особливий друг, з яким він міг би поговорити про те, що його хвилює?

Тіна замислюється. Холлі, скориставшись нагодою, бере з відкритої пачки поряд із комп’ютером одну подушечку нікоретину[101] й кидає її в рот.

— Навряд, — нарешті каже Тіна. — У школі в нього є друзі, і чимало, але єдиним близьким другом був Боб Пірсон, здається, він жив за квартал від нас. Вони переїхали до Денвера торік.

— А дівчина в нього є?

— Раніше він зустрічався з Глорією Мур, але після Різдва вони розбіглися. Піт сказав, що вона не любить читати, а він ніколи не зможе зійтися з дівчиною, яка не любить книги. — Із сумом в голосі Тіна додає: — А мені Глорія подобалася. Вона показала мені, як фарбувати очі.

— Дівчатам до тридцяти років не слід фарбувати очі, — авторитетно вимовляє Холлі, хоча сама ніколи не фарбувалася. Її мати каже, що фарбуються лише шльондри.

— Справді? — Тіна, схоже, вражена.

— А вчителі? У нього був улюблений учитель, до якого він міг звернутися? — Холлі сумнівається, що старший брат став би обговорювати з молодшою ​​сестрою улюблених учителів, і що молодша сестра прислухалася б до нього, навіть якщо б він це і зробив. Вона запитує, просто тому що більше нічого не придумала.

Але Холлі навіть не замислюється.

— Ріккі-хіппі, — каже вона й хихикає.

Холлі зупиняється наче прикипіла.

— Хто?

— Містер Рікер, так його по-справжньому звуть. Піт говорив, йому дали прізвисько Ріккі-хіппі, бо він любить носити квітчасті сорочки та краватки того періоду. Піт із ним познайомився на першому курсі. Або на другому, не пам’ятаю. Він говорив: містер Рікер знається на гарних книгах. Міс… Тобто Холлі, містер Ходжес усе ще збирається поговорити завтра з Пітом?