— І це говорите ви, Кальман, — людина, яка хоче, щоб її вважали серйозним ученим. Ви ніколи не були і не будете вченим, — кинув Метіус своєму ворогові в обличчя.

Кальман зблід, хотів щось відповісти, але Метіус не дав йому й слова вимовити.

— Свій гнилий товар ви ще, можливо, продасте, його дехто шукає. Але люди довідаються, що ви пропонуєте, і назвуть цей товар вашим ім'ям.

Кальман мовчки потягнув Барна до дверей. Вони квапливо пройшли коридором і опинилися на, залитій сонцем вулиці. Лише тут батько знову заговорив до сина:

— Ти міг би позбавити мене цієї милої бесіди. І треба ж тобі було піти саме до Метіуса, до цього йолопа. Він розробляє такі проблеми, на обчислення яких навіть електронний мозок витрачає кілька тижнів! А технічне здійснення проблеми займе багато місяців. Та що там місяців, багато років!

Барн зупинився і глянув на батька.

— А які ти висуваєш проблеми, тату?

Кальман зніяковів.

— Я дивлюся на науку з ширшої перспективи. Тобі теж слід так підходити до справи, сину.

Барн гукнув електрокар. То була машина Тедда О'Брайєна. Водій чекав молодого вченого.

— Пробач, тату, — сказав Барн, — підходить моя машина. До вечора. — Він відійшов од батька, не чекаючи відповіді.

Джек Кальман дивився вслід синові. Хлопець дуже швидко став самостійним. Невже Метіус саме це мав на увазі своїм глузливим зауваженням? Невже чужі люди мають більший вплив на його сина, ніж він? Чіткою ходою Кальман попрямував до своєї машини, яка відвезла його до головного корпусу.

Джеймс Еверет зручніше вмостився в м'якому кріслі літака і глянув крізь велике вікно. Під літаком простяглася пустеля. Худі руки старого з набряклими жилами неспокійно, наче в такт його думкам, рухалися по хромованих бильцях крісла. Раптом Еверет глибоко вдихнув повітря і наморщив носа.

— Бензин! — пояснив його секретар Вільямс.

Старик підняв руку і вказав уперед. Вільямс швидко пройшов по вузькому проходу посередині машини до кабіни пілотів, щоб дізнатися, чи не нахиляється часом важка машина на ніс?

Президент Першої електричної корпорації занепокоївся, на його вилицях почала рухатися жовта, зморшкувата шкіра. Ще не вистачає вимушеної посадки в пустелі! Він згадав застереження Вільсона й іронічно посміхнувся. Чудово, нічого не скажеш — зламати собі шию за півгодини польоту до Мехіко-Занда. Вільсон, певно, зрадів би. Він зараз у Парижі. Ні, любий, Джеймс Еверет так скоро не помре, в нього, ще є справи на землі. Успіхи ПЕК — це наслідок його шістдесятирічної праці. Тепер ніхто не може обійтися без корпорації, навіть уряд. Еверет вважав своїм найкращим бізнесом залучення Вашінгтона до експериментів у Мехіко-Занді. Завдяки цьому легше перенести такі втрати, як вибух у корпусі 37. А втім, продукцію атомного міста, яка загинула під час вибуху, останнім часом однаково стало важко збувати. Світовий ринок охоче брав тільки тритій. Тепер це найдорожчий матеріал на землі. Створення Мехіко-Занда виявилося добрим бізнесом. Завдяки йому фірма завжди утирає носа своїм конкурентам.

Еверет заплющив очі, в думках він бачив цифри, підсумовував їх, задоволено плямкаючи губами. Нова конструкція дасть нові прибутки. Вона стане колумбовим яйцем. Бомба без радіації! Коли в ПЕК надсилають звіти з атомного міста, Пентагон одразу ж цікавиться, як посувається робота. Треба рахуватися з розвитком політичних подій. Через отих росіян божеволіє весь світ. Від них можна сподіватися чого завгодно. Вони провели приблизно вдвічі менше ядерних випробувань, а просунулися вперед значно далі, ніж США. Треба діяти швидше, набагато швидше. Тому Еверет і летить у Мехіко-Занд. Приїзд президента ПЕК піджене людей. Досі він ще ні разу там не був — не може ж президент бувати на всіх об'єктах ПЕК. Досить і того, що він читає звіти…

В дверях кабіни пілотів з'явився Вільямс. Еверет запитливо випнув уперед підборіддя.

— Нічого особливого, сер. Зіпсувався бензопровід лівого сопла. Ніякої небезпеки немає.

— Дякую. Пошліть Брекдорпу радіограму про час нашого прибуття.

Брекдорп остовпіло глянув на Біт Стефсон, що поклала на стіл радіограму. Президент? Неможливо! Адже Вільсон лише вчора вилетів в Європу, щоб як спостерігач взяти участь у сесії НАТО. Хіба за таких умов Еверет може прибути сюди? Виходить, може! Літак, на якому він летить, за двадцять хвилин буде в Мехіко-Занді.

— Дякую, міс Стефсон. Добре. Викличте мій автомобіль. Пошліть на аеродром дві чи три машини. Все інше я зроблю сам.

Біт вийшла. Щось тут не так. Чому Брекдорп хоче сам організувати зустріч Еверета? Адже завжди він доручав готувати такі зустрічі їй. Біт подзвонила батькові і розповіла йому про приїзд Еверета.

— Дякую, — дуже коротко промовив батько.

Брекдорп глянув на годинника. Ще сімнадцять хвилин. Він натиснув клавішу розмовного апарата. Відповів Метіус.

— Професоре, — сказав директор, — через півгодини я чекаю вас! Не можна? Можна, професоре! Зараз на аеродром прилітає президент Еверет. Ви будете в його розпорядженні. — Потім Брекдорп подзвонив Лексу Шпрінгеру.

Отже, Вільсон не зміг перешкодити приїздові Еверета в Мехіко-Занд. Шкода. В атомному місті президент мало кому потрібен. А тут ще й Кальмана немає. Він учора вилетів у Філадельфію, де вестиме переговори про метали, потрібні для його експериментів. А може, це й добре, що Кальман відсутній. Еверет має неприємну звичку натискати на працівників. На іншому підприємстві це, може, й непогано, а ось тут… Кальман уже й так тримає лабораторії в постійному збудженні. Якщо Еверет ще почне особисто натискувати, вибух може статися ще перед тим, як бомба буде готова. Треба звести його з Метіусом. Звичайно, пояснення президентові мусив би давати Стефсон, та нехай технічний керівник бачить, що він уже не перша людина в атомному місті. А Метіусу після того, як його відсунули на задній план, потрібно трохи бальзаму на рани. І все-таки неясно, як поводитиметься Метіус. Про всяк випадок Шпрінгер повинен скоротити час перебування Еверета в атомному місті.

Біт Стефсон зустріла Метіуса привітною усмішкою і дала зрозуміти, що він, очевидно, буде гідом Еверета. Метіус скривився. Вчений вважав візити ввічливості, — а саме так він розцінював і приїзд президента, — даремним гаянням часу. Трохи розсерджений такою «честю», Метіус ходив по кабінету Брекдорпа і думав над тим, що він скаже президентові ПЕК.

Тим часом Брекдорп по дорозі з аеродрому поінформував гостя про загальну ситуацію в атомному місті. Він дуже шкодував, що зараз нема професора Кальмана — ініціатора нових експериментів по створенню чистої щодо радіації ядерної реакції. Проте робота над новою конструкцією X-10 провадиться дуже успішно, як це відзначено у звітах. Звичайно, весь комплекс знає тільки професор Кальман, але його асистенти можуть доповісти про справи на окремих ділянках роботи. Брекдорп запропонував президентові послухати розповідь професора Метіуса, експерименти якого сягають значно далі завдань.

Еверет був явно розчарований.

— Дорогий Брекдорп, — сказав він, — я прибув до атомного міста саме заради нової конструкції Х-10.

Атомний слон ще раз висловив свій жаль:

— Якби ви заздалегідь повідомили, сер, про свій приїзд, то професор Кальман затримався б на день-два, хоч з його відрядженням слід було дуже поспішати, бо для експериментів потрібні нові метали. Але, думаю, дослідження професора Метіуса дадуть вам матеріал для дуже цікавих міркувань про нові конструкції, фінансове значення яких сьогодні ще й уявити не можна.

Еверет слухав директора з задоволенням, хоч, звичайно, сприймав обіцянки своїх підлеглих з певним скепсисом.

Брекдорп познайомив Метіуса з Еверетом. Президент ПЕК уважно оглянув професора. Він уявляв ученого з таким ім'ям трохи іншим. На його думку, це мала бути особа, на обличчі якої відбилося натхнення. А Метіус просто атлет якийсь!