— Хіба в нього були якісь, підстави? — запитав Глєбов.

— Хтозна. Ми з Лілею про все потім говорили… Я поставив перед нею питання руба. Ліля плакала, а потім каже: «Я винна, винна перед тобою, бо ще не все сказала, не в усьому призналася. У мене не тільки чоловік є, а й дитина, дівчинка маленька. Коли ми розійшлися, чоловік залишив дочку у себе і заборонив нам зустрічатися…»

Історія, яку тепер розповідав солдат, схвилювала Глєбова. Він почав догадуватися, заради чого та Ліля насмілилася вкрасти Наташу. Але це була тільки догадка.

— Коли ви повинні зустрітися з Лілею?

Солдат назвав число. Він вийде зустрічати її на автобусну зупинку.

— Розумієте, мені конче треба поговорити з Лілею, — сказав йому Глєбов, — я теж прийду на автобусну зупинку. Запевняю вас, що нічого поганого не трапиться. Але поговорити з нею я повинен.

На прощання вони потисли один одному руки. Глєбов добре зрозумів хлопця. Прикру новину приніс Глєбов, але солдат, кінець кінцем, вдячний йому за це. Одруження — дуже відповідальний крок. Знати правду, всю правду про свого майбутнього супутника в житті — це ж так важливо…

Автобусна зупинка. Нервуючи, походжає по засніженому тротуару військовий. Недалеко від нього Глєбов. Приходить автобус. Лілі нема. Вони знову чекають. Наближається названа Лілею година. Минає ще десять хвилин.

З автобуса виходять пасажири. Ось серед них і молода дівчина. Такою її у свій час описала Наташа: чобітки, синя спідничка, темна ватянка. Військовий їде їй назустріч…

— А що ж далі? — запитає читач. — Де Ліля тепер, як її покарали?

На це запитання навіть капітан Глєбов не зможе точно відповісти.

Її, звичайно, не судили, На першому ж допиті дівчина розридалася і розповіла Глєбову все. Товариш Лілиного нареченого був до певної міри правий. Чоловіка Ліля не мала. Заміж не виходила. Ще зовсім юною повірила одному хлопцеві і зробила свою першу помилку. Пішла потім працювати, одержала кваліфікацію і зрештою забула про свого нечесного нареченого. Хтось із подруг познайомив її з військовим… А потім трапилося те, про що вже читач знає. Подруга намовила Лілю вигадати історію свого одруження і розлуки, а про дитину Ліля раптом вигадала сама в ту критичну хвилину, коли довелося говорити з нареченим про своє минуле…

Солдати, які охороняють склепи, між іншим, кажуть, що їх товариш, демобілізувавшись, таки забрав із собою Лілю. Може, це й правда.

Хто там стукає?

Телефонний дзвінок

Сліди на тротуарі

Легкий хліб

Грушева палиця

Красуня з «Веселої жаби»

Знайомий почерк

Пригода з Наташею