Того нЂгды не допнет, бы яких штук зажил.

Але певен, що його "персона в шедивости цная" 3, що всіх ховає в ласці і ніким не погорджує, не погордить його скромною колядою, як "оний монарха, котрый воды троха / Не гордЂвши рад принил /, хочай была плоха, Кгды убогій подданый чинил то зычливе".

1 Панегірик цей досі аналізовано з боку змісту, особливо в згаданій вище (с. 26) статті Голубєва; кілька уваг про взаємовідносини "Візерунка" і "Вірш на рождество" в тій же статті Щеглової, с. 88.

2 Громада.

3 Шановна своєю сивиною.

Славословія починається від герба ("клейноду") Плетеницьких (перша частина панегірика, дев’ять строф) — інтегральна частина кожного тодішнього панегірика, що тепер починає культивуватися на нашім грунті. Хрест, місяць і звізди, представлені на їх гербі, звичаєм таких панегіриків толкуються як символи високих чеснот цієї фамілії:

То их бронь была и єст(ь) крестом звитяжати

И прикладным житєм свым як слонце сіати.

Нехай прето слава их дотоль не вступуєт,

Поколь мЂсяць з звЂздам бЂг свой отправуєт.

Потім у розділі "На уроженє" (8 строф) прославляється рід Плетеницького "Же с(ь) вышол з фамиліи продков знаменитых, Котрым о! не дармо тот клейнот даровано, Кгды ж их вЂры и цноты завше дознавано". Потім "Статечность в вЂрЂ" (8 строф), похвала персональним чеснотам Плетеницького:

От кореня доброго / овоц особливый:

Был родитель побожный / — сын єсть святобливый 1,

Кгды ж ся жадным не хочет / вЂтром уносити

И вЂры правдивой / никгды отступити.

НЂ зач 2 маєш намовы, / не дбаєш подарков,

Легце важиш безбожных / глупых их 3 посварков и т. д.

Потім в чотирьох розділах конкретніш описуються діла і заслуги Плетеницького для київського осередку. З огляду на визначний (рідкий у віршах) їх інтерес наведу їх в цілості:

Праца и старанє о релЂи старожитной.

Подчас праве 4 утисков, / подчас бЂд церковных

Подчас єй турбацій / и невчасу полных

Тебе, отче, бог прейзрЂл 5 / опекуном быти,

ТебЂ церков поручил от злых боронити.

1 Епітет-титул монашого стану.

2 Заніщо.

3 Чи не натяк на монастирську опозицію. Див.вище с. 44.

4 Саме, якраз.

5 Пол.: przeyrzał.

Якож видим на око хентноє отаранє,

Видим кошту, здоровя, / збыт нешанованє;

Невчас 1 собЂ за роскош покладаєш быти,

Жебы 2 православіа моглесь боронити.

Не глядиш ся на вЂк свой, шедивости 3 полный,

Не борониш ся працы нЂкгды быти волный.

Яко вЂрный служебник у пана своєго,

В день и в ночи вставичне чуючій до него.

Который тя пастырем до своєго стада

Обрал быти: жадная абовЂм завада

В паст†ся не находить сторожи твоєи,

За що даст ти корону Бог хвалы своєи.

Фундованє монастирей и церквей

Що теж о побожности треба прекладати:

Слухи слушна укрывши, очом волю дати 4

Абы явне оныи тоє оглядали

И збожности 5 дЂл твоих / свЂдоцство выдали

СвЂдчить панян монастыр / праз тебе зряженый

В монастыру Печерском / пенкне споряженый 6.

СвЂдчить не мнЂй и город Кієвского мЂста,

Сличне з коштом в будынку церковного мЂстца.

Не мнЂй свЂдчит Радомышль, з ним Городок 7 сполне,

Як домы в них божій збудовалесь гойне.

И всюды где но 8 колвЂк єстес(ь) преложоным,

Церков, шпитал(ь), убогій не єст(ь) обнажоным.

То бовЂм твоя роскош, то твоє старанє,

Абы церкви, убогим было выхованє.

За що бысь з Христом для нас убогим спочивал,

Котрый любячим єго небо наготовал.

1 Невигоду.

2 Аби тільки.

3 Сивини.

4 Говорити не з поголосок, а про очевидні діла.

5 Сили, багатства.

6 Жіночий Вознесенський монастир, фундований Плетеницьким поруч з Печерським.

7 Маєтності Печерського монастиря.

8 Но, іно-тільки.

Преложенство

Здало ся ми теж єще / о том припомнЂти,

Не яком Бог зезволил / преложоным мЂти

МЂсцу тебе, о отче, / цнот высоколетных,

Которого облоки / преч минают лестных.

А на яком же — свЂдчить он Патерик славный

За оных святых мужев / в христіанст†давных 1,

Котрых тЂла святыи / за скарб повЂрено,

Не змЂроный, о отче, / и в опеку ть 2 дано.

За которых цным житєм єст теж збудованый

Цный монастыр Печарскій, дивне фундованый,

А за твоим усилным старанєм зряженый

И в охендозст†3 церкве сличне оздобленый.

Котрая єст през волю бозскую зряжена —

Гисторія певная о том освЂдчена.

Онои сь умиловал сличную оздобу,

За що возмеш от Бога в небЂ нагороду.

Фундованє друкарнЂ

И тоєи теж цноты молчать не годится:

Хто бы против того был, глупым подобится,

Которыє бы намнЂй о тоє не дбають,

Же мудрыє под лаву славу их вкидають.

Ты, як велце потенжный в учинку горливом,

Ведеш (яко мовят) рій / в дЂлЂ святобливом.

Бось повскресил друкарню / припалую пылом

Балабана, цнот велких, речю и теж дЂлом 4.

Он за благословенством / отца нам святого

Удался до ремесла / (могу речи) цного.

Та зась яко милостник / церкви збыт ревнивый,

ХотЂл и допялесь то, / яко не лЂнивый:

По зестю єго з свЂта друкарню вскресити

И през выдаваньє книги церков украсити

Кгды ж ся церков божая през ню 5 помножаєт,

И в догматєх отцевских сличне проквітаєт.

Нехай же ти стокротне Бог то нагородит,

А щастьє противноє нех нЂ в чом не шкодит.

1 В друк. очевидна помилка — давный.

2 Замість: ти — тобі.

3 Урядженню (полонізм).

4 Самим ділом (річ і діло тут тавтологія).

5 Друкарню.

Як бачимо, стиль простий, прозорий, без вишуканих порівнянь, символіки й натягання прикладів. Фактура вірша значно краща, ніж у різдвяних віршах; наголоси краще сходяться з метричним акцентом, цезура не ріже слів посередині. Строфічна будова, як і в львівських віршах, переважно відповідає логічним періодам, рідко трапляються переноси слова з одної до другої або з стиха до стиха, як, напр., у вірші "Преложенство". Коли б спуститися на здогад, що цей Митура був учеником Беринди на київському грунті (а може й привезеним зі Львова), то треба було б зробити висновок, що Беринда значно поступив у розумінні віршової техніки, — і Митура був учеником дотепним. На жаль, більше його творів не бачимо.

Присяжним майстром чи спецом від віршування з лаврського гурту з’являється, як уже згадувалося, Тарасій Земка. Але від нього не маємо чи не знаємо досі якихось більших віршованих творів, а самі невеликі, переважно "епіграми на клейноти", чотиростихи, часом трохи більше — як дванадцятистрофна вірша на герб Долматів 1624 р. або віршована передмова до читателя в акафістах 1625 р., нарешті — двостишні 1 епіграфи (мотта) до синаксарних статей "Пісної Тріоді" 2.

1 Одна тільки чотиростихова.

2 Ось більш-менш повний каталог цих творів (я переглянув і доповнив список, зроблений пок.Отроковським у його статті про Земку, цитований вище): 1) Вірша на герб Долматів у "Бесідах на Діяння" 1624 р., 2) Вірша в акафістах 1625 р. (16 строф), 3) Чотиростих на герб Копистинського в "Толкованнях на Апокаліпс" 1625 р., 4) Вірш з 12 стихів на той же герб у "Пісній Тріоді" 1627 р., 5) 16-стих на честь Балабанів у "Лексиконі Беринди" 1627 р., 6) Чотиростих на герб Могилів у "Поученнях Цоротея", 7) 12-стих на честь Могили в "Літетургіярії" 1629 р., 8) Нерівноскладовий віршик в "Імнології" 1630 р., 9) Одинадцять епіграфів до синаксарів "Пісної Тріоді" 1631 р. Вони не підписані, але про авторство Земки трудно мати сумніви — див. Цитовану статтю ак. Перетца про синаксари, с. 49.

Всі вони писані двостишними строфами тринадцятискладового розміру, як і вірші Беринди та Митури. Я наведу дещо з того як взірці цього віршувального куншту.

Передмова до читача акафістів — "Читателю ієромонах Тарасій Л. Земка здравія и спасенія зичит":