Відвівши синів до дитячого садка, Діана зателефонувала Гені і попередила, що йому доведеться знову забрати хлопчаків до себе, бо вона на кілька днів повертається до Франції. Чоловік був тверезим і, здавалося, зрадів її проханню. Він не набридав із запитаннями, лише на завершення розмови несміливо поцікавився, чи Діана їде у відрядження, чи… в особистих справах. Вона й сама не знала, під яку категорію потрапляє її поїздка, проте чоловіку відповіла, що їде працювати. Після того Гена сухо попрощався, пообіцяв, що вчасно забере малих із дитсадка, і запевнив дружину, що їй немає про що хвилюватися.

Діана сумнівалась, що їй вдасться не турбуватись про Даню й Артема, але й не помітила, як дорогою додому роздуми про катастрофу «ААРОНа 44» повністю витіснили з голови всі інші думки та турботи. Напевно, вперше за останні чотири роки вона не думала про дітей. Діяльність воскрешала в ній жагу до справжнього, повноцінного життя, де є місце для розваг, активного відпочинку, нових знайомств і романтики… хоча цього Діана також не помічала.

19 лютого 2013, 10:32 (UTC +2) Микільська Борщагівка, Київ

До поїздки в аеропорт залишалось трохи часу. Повернувшись із дитсадка, Діана знову взялась перечитувати стенограму розмов у кабіні «ААРОНа 44». Якби хтось спитав, вона б не пояснила, навіщо це робить. Сьогодні ввечері вона опиниться в Парижі, завтра-післязавтра, якщо пощастить, поговорить з Радиславом Ротком і отримає відповіді на всі запитання. Та, попри це, Діана не відлипала від файлу з розшифруванням. Ще вчора ввечері під час розмови з Марселем у неї виникло відчуття, начебто вона намацала нитку, що приведе до розгадки і дасть змогу довести, що запис розмов рейсу 1419… «Який? — Діана обірвала власні роздуми. — Неправильний? Підроблений?» Безглуздя! Очевидно, що підробити запис пілотських розмов нереально. По-перше, це складно в технічному сенсі. По-друге, на записі, крім власне реплік пілотів, чути голос Бруно Пішо, диспетчера, який стежив за зниженням «ААРОНа 44», тож, якби запис підробили, диспетчер відразу вловив би різницю і повідомив слідство, що його слова на записі не відповідають тим, які він промовляв насправді. По-третє, підробляти запис нерозумно, поки живий хоч один із пілотів.

І все ж була зачіпка, котра могла — Діана не могла навіть припустити, що в неї настільки розвинена інтуїція, — відкрити очі на те, що не так у файлі flight_FC1419_last_2_minutes.mp3.

Жінка вгризалась очима у відкритий файл із розшифруванням розмов пілотів і згадувала вчорашній діалог із Марселем. Вона запитала, що той думає про розшифрування, на що француз відповів, що «через снігопад Радислав занадто пізно побачив снігоочисник», що він побачив «Øveraasen» о 22:04:09.17, приблизно за десять секунд до зіткнення, а потім… Що він сказав потім? Діана прикусила губу і наморщила лоба, намагаючись відновити в пам’яті Марселеві слова.

(десять секунд до зіткнення…)

(я щойно порахував…)

(…у цей час літак знаходився на… знаходився на відстані…)

Раптом вона згадала. Слідчий зауважив, що згідно з його розрахунками на той момент, коли Радислав побачив «Øveraasen», «ААРОН 44» знаходився на віддалі 650—700 метрів від снігоочисника.

«Як він визначив відстань?» — подумала Діана. Без даних ЦФПД, який дочиста згорів під час катастрофи, точно дізнатись, скільки сотень метрів відділяло літак від «Øveraasen’а», не можна. Отже, Марсель Лакруа лише прикинув відстань. Яким чином?

Діана спробувала пригадати лекції в НАУ, на яких розповідали про захíд на посадку і приземлення пасажирських лайнерів. Для кожного типу літака залежно від маси, сили та напряму вітру чітко визначено оптимальну швидкість приземлення. Знаючи швидкість, а також час, коли пілоти промовляли кожну конкретну фразу, можна обчислити віддаль від точки зіткнення, а відтак, місцезнаходження «ААРОНа 44» над смугою, для кожної фрази. Відповідно, це дасть змогу дізнатись, на якій відстані від снігоочисника пілоти побачили перешкоду, коли зреагували, розпочавши відхід на друге коло, тощо.

Діана кинулась до папок і течок, що були привезені з відрядження та які вона не встигла занести до офісу, і відшукала Керівництво з льотної експлуатації літака «ААРОН 44». Переглянула зміст і відкрила потрібний розділ, де в окремій таблиці стояли значення швидкостей заходу на посадку залежно від посадкової маси літака. Знаючи з найпершої розмови з Марселем Лакруа, що в ніч аварії маса «ААРОНа 44» перед посадкою складала 39 тонн, Діана визначила нормативну швидкість приземлення — 240 км/год.

Відклавши Керівництво з льотної експлуатації, Діана запустила AutoCAD, програму, призначену для створення інженерних креслень. Вона не працювала в ній з часу навчання в університеті, хоча колись непогано її знала і навіть заробляла гроші, виконуючи на замовлення одногрупників і студентів молодших курсів креслення для курсових проектів чи практичних робіт. Зараз AutoCAD знадобився їй, щоб візуалізувати, унаочнити розрахунок місця розташування «ААРОНа 44» над посадковою смугою.

Установивши масштаб, Діана нашвидкуруч накреслила північно-східний відрізок смуги 04L-22L. Загальна довжина смуги становить 8 800 футів; Діана зобразила менше ніж половину, розуміючи, що більше їй не знадобиться. Нижче під смугою вона намалювала вісь довжин, щоб легше було позначати положення «ААРОНа 44» в той чи інший момент, відразу після чого відклала першу точку: на відстані 920 метрів від торця смуги позначила місце зіткнення літака й снігоочисника. Вгорі по вертикалі вписала час, коли, згідно з даними ЦФР, відбулося зіткнення — 22:04:19.78. Насамкінець вивела стрілку і додала підпис «зіткнення…».

Останні розпачливі викрики Ротка Діана пропустила, у якості другої точки вибрала момент, коли двигуни літака почали набирати потужність. Трапилося це о 22:04:16.81, за 2,97 секунди до зіткнення. Вона перевела номінальну швидкість посадки 240 км/год у метри на секунду, отримала 66,7 м/с і порахувала, що за 2,97 секунди літак пролетів 198,0 метрів.

Відтак, очевидно, що, в ту мить, коли двигуни почали розганятися, «ААРОН 44» від «Øveraasen’а» відділяло всього 198 метрів.

Діана поставила другу точку на смузі, відзначила час 22:04:16.81 і підписала її: «звук двигунів, що виходять на N1».

Наступним моментом, для якого жінка захотіла розрахувати місце розташування літака, стала команда Радислава Ротка про скасування посадки. Ротко вигукнув «На друге коло! Злітний режим!» о 22:04:13.98 — за 5,8 секунди до зіткнення. Відповідно, у цей час лайнер відділяло від снігоочисника 386,7 метрів. Нижче під кожною точкою Діана вказала відстані до місця, де пройшло зіткнення.

По тому Діана намірилась поставити на схемі точку, у якій Радислав помітив перешкоду на смузі, — вона відповідала часу, коли пілот крикнув «Що за?!.», але перед тим розрахувала, за скільки часу і на якій відстані від снігоочисника пролунав звуковий сигнал у кабіні.

Відклавши на смузі 22L позначку, що відповідала відстані 570,7 метра, підписавши її «звуковий сигнал у кабіні», Діана взялася за, напевно, найкритичніший епізод під час посадки — момент, коли Радислав побачив «Øveraasen». Сталося це о 22:04:09.17, за 10,61 секунди до зіткнення.

Цікаво, що Марсель практично не помилився з оцінкою відстані: Діана у своїх розрахунках отримала 707,3 метра. Крім того, вирахуване значення відповідало величині горизонтальної видимості, визначеній за записами з камер спостереження аеропорту. Все ніби гаразд, проте Діана почувалась невдоволеною.