Боровиковський Левко

            ДІН

Питається море в Дону:

«Відкіль гониш води?

Яку росиш ти сторону

І поїш народи?»

«Біжать мої світлі води

З далекого краю:

Славні сторони й народи

Рошу й напуваю.

Сто станиць на моїх кручах

Мене поважають;

Сто полків орлів літучих

Коней напувають.

Їх воєнна слава давня,

Як сам я, без краю!

Я їх щастя, я їх знамя

Купаю й кохаю!

Там дівчата злоту й шовку

І щоту не знають;

Там козаки в царськім войську

Маком розцвітають.

Там у вині винограднім

Купаються діти;

Там у степу неогляднім

Табуни без сміти.

Цар козаків зна кохати,

Дав їм батьком — сина:

Донське сонце, донська мати —

Царськая дитина!».