королівства Польського, що тягнуться від кордонів Мо-
сковії до кордонів Трансильванії, разом із їхніми звича-
ями, способом життя і ведення воєн». Ця книга з'явилася
друком 1650 року у французькому місті Руані й викли-
кала велике зацікавлення читачів, для яких Україна на
той час була загадковою околицею Європи. Під назвою
«Опис України» ця книга, значно доповнена, вийшла у
1660 році другим і у 1661 році третім виданням. Протя-
гом 17-18 століть вона виходила англійською (1704), ні-
мецькою (1780) та польською (1822) мовами. Таким чи-
ном про Україну дізналися читачі багатьох країн.
Ця праця була використана видатним французьким
письменником, істориком і філософом Вольтером (1694-
76
83
1778) при напи-
санні
«Історії
Карла ХІІ, ко-
роля
Швеції»
та «Історії Росії
за Петра Вели-
кого». 1832 року
російською
мо-
вою книгу пере-
клав
Ф.Устря-
лов. До речі, її
читав
Микола
Гоголь,
працю-
ючи над повістю
«Тарас Бульба».
Європа 17-го
століття
іден- Михайлівський Золотоверхий собор
у Києві.
тифікувала українців
як поляків. Боплан же ствер-
джував, що українці — окремий народ зі своєю пра-
давньою історією, власним менталітетом, великими
традиціями і культурою.
Книга розпочинається описом Києва — одного із най-
давніших міст Європи, його славнозвісних Софійсько-
го і Михайлівського Золотоверхого29 соборів, Братської
школи30 та інших значних споруд. Твір містить відо-
мості з історії, географії, етнографії, культури, розпо-
відає про козаків-запорожців і боротьбу українського
народу проти панування польської шляхти в першій
половині 17-го століття. Характеризуючи українців,
автор пише, що «вони дотепні і кмітливі, винахідливі
й щедрі, не прагнуть великого, але надзвичайно доро-
жать своєю свободою, без якої не уявляють життя», а
козаки-запорожці «надзвичайно міцні статурою,
лег-
ко переносять спеку і холод, голод і спрагу, невтомні на
війні, мужні, сміливі..., не дорожать власним життям».
Боплан брав участь у походах польського війсь-
ка проти повстанців під проводом козацьких гетьма-
нів І.Сулими31, П.Павлюка (Бута)32, Я.Острянина33 та в
інших військових подіях. Як свідок цих подій він опи-
сує їх об'єктивно, без упередження, «з точки зору, —
як пише український історик В.Антонович, — гуман-
ної загальнолюдської справедливості, до якої не могли
дійти його сучасники, польські мемуаристи».
Боплан писав про народ, який піднявся на бороть-
бу за свою свободу проти однієї з найсильніших євро-
пейських держав того часу — шляхетської Польщі. Ця
боротьба завершилась його перемогою, і на політичній
карті Європи у 1654 році з'явилася самостійна і неза-
лежна держава — Україна.
Боплан — автор перших у світі карт України. 1639
року він підготував і видав військову топографічну
карту «Спеціальний і докладний план України з на-
лежними їй воєводствами, округами та провінціями» з
точним масштабуванням території і розміщенням гео-
графічних об'єктів та населених пунктів, яка і нині ди-
вує своєю науковістю і точністю. Створювалась карта
на основі найновітніших тогочасних геодезичних ви-
мірів, зроблених безпосередньо Бопланом. У 1654 році
Боплан видав у Данциґу (тепер Ґданськ, Польща) атлас
України, який містить у собі спеціальну (М 1:452000)
і генеральну (М 1:1800000) карти, виконані відомим
голландським гравером Вільгельмом Гондіусом (1597-
78
85
1658) за кресленнями Боплана. Після нового видання
у Руані (1660) цей атлас багато разів перевидавався в
різних країнах Європи. У 1662 році Боплан у Амстер-
дамі (Голландія) анонімно видав карту Дніпра.
Повернувшись із Польщі до Франції, Боплан про-
довжував працювати як інженер-фортифікатор і кар-
тограф.
Один із найкращих тогочасних картографів
світу, він виконав багато картографічних робіт, серед
яких детальні карти французьких провінцій Норман-
дія і Бретань, план портового міста Картахени в Пів-
денній Америці (нині Колумбія). Його карти — зразок
картографічного мистецтва 17-го століття. Помер Бо-
план 6 грудня 1673 року.
86
ГРИГОР ОРЛИК
(1702 — 1759)
український політичний діяч,
французький дипломат і воєначальник
87
Кожна суспільна епоха
потребує
своїх великих людей, і, якщо
ї х
немає, вона ї х винаходить.
У гетьманській столи-
Клод Гельвецій
ці Батурині 16 листопа-
да 1702 року в родині май-
бутнього гетьмана України
у вигнанні Пилипа Орли-
ка (1672-1742) та його дру-
жини Анни (з роду Герци-
ків) народився син Григор.
Хрещеним батьком Гри-
гора був гетьман України
Іван Мазепа.
У 1707 році 35-річного
Пилипа Орлика признача-
ють генеральним писарем
і він стає найближчим рад-
ником гетьмана. Довіру один одному і вірність спільній
справі боротьби за незалежну Україну вони скріпили
клятвою, і тієї клятви Орлик дотримувався все життя.
Іван Мазепа (близько 1639-1709) бачив можливість
визволення України від московського рабства за до-
помогою союзу зі шведським королем Карлом ХІІ
88
(1682-1718), який, за його переконаннями, став би га-
рантом незалежності Української держави. У цьому
його активно підтримували Орлик і частина козаць-
кої старшини. 9 листопада 1708 року відбулася зу-
стріч Мазепи з Карлом ХІІ. Була укладена угода, яка
передбачала політичний статус України як незалеж-
ної держави під протекторатом Швеції. Після пораз-
ки 8 липня 1709 року шведсько-українських військ у
Полтавській битві їх залишки відступили на турецьку
територію, зупинившись під Бендерами. Провал пла-
нів підірвав здоров'я гетьмана Мазепи і 2 жовтня 1709
року він помер у селі Варниця поблизу міста Бендери.
16 квітня 1710 року на козацькій раді під Бендера-
ми Пилипа Орлика одноголосно обрали гетьманом За-
порізького Війська і України. Відтоді він віддав усе
своє життя і блискучий
талант справі державної
незалежності
українсь-
кої нації. Пилип Орлик
знайомив
уряди
євро-
пейських держав з укра-
їнським питанням, шукав
підтримки в його вирі-
шенні майже в усіх дер-
жав Європи. Доводив, що
утворення в центрі Євро-
пи
незалежної
України
стримуватиме
російську
експансію,
забезпечить
тривалий мир і політич-
ну рівновагу. Він пильно
Пилип Орлик (1672-1742).
89
стежив за політичною кон'юнктурою і, як тільки з'яв-
лявся привід до активних дій, відразу ж робив кроки
до організації антиросійської коаліції держав. Багато