лива ніж політична історія. Вольтер вірив в удоскона-
лювання людства і всіх його соціальних інститутів.
Одним із самих сильних переконань Вольтера була
свобода слова і преси. Йому приписують фразу: «Я мо-
жу бути незгідний з вашою думкою, але я готовий від-
дати своє життя за ваше право її висловлювати». Він
розумів СВОБОДУ як добровільне підкорення ЗАКО-
НУ, а РІВНІСТЬ — як рівність усіх людей перед ЗА-
КОНОМ. Вольтер казав: «Кращий уряд той, при якому
підкоряються тільки ЗАКОНАМ».
Протягом всього життя Вольтер невтомно розхиту-
вав духовні основи феодалізму, здійснював револю-
цію в умах своїх сучасників. Він несамовито ненавидів
церкву, яка насаджувала невігластво, марновірство та
забобони, душила свободу думки. Філософ вважав, що
церква розтліває духовне життя суспільства. Його за-
клик проти церкви — «Роздавіть гадину!» — став кри-
латим.
Однією з демократичних свобод Вольтер вважав
свободу совісті, розуміючи її як можливість кожної
людини сповідувати будь-яку релігію або бути атеї-
стом. Він не заперечував релігію взагалі, вірив в ідею
«верховного розуму» невідомої людям вищої сили, яка
113
править світом. Філософ писав: «Безсумнівно, в інте-
ресах суспільства потрібно, щоб існувало якесь боже-
ство, яке карає те, що не може бути припинено людсь-
ким правосуддям». Йому належить знаменита фраза:
«Якщо б Бога не існувало, то його потрібно було б ви-
гадати».
Завдяки працям Вольтера ідеї демократії, релігійної
терпимості та інтелектуальної свободи поширилися не
тільки у Франції, а по всій Європі. Він був володарем
дум своєї доби. Його творчість сприяла формуван-
ню нового типу особистості, яка брала на себе відпові-
дальність за свою долю, активно і свідомо прагнула до
власного і суспільного добробуту.
Вольтер залишив нащадкам велике інтелектуальне
багатство. Ось деякі його висловлення:
• Філософія навчає нас, що світ цей створений не-
зрозумілою, вічною істотою, але філософія не
може нам нічого повідомити про її властивості і
ознаки; природа цієї істоти для нас незбагненна.
• Ми нічого про самих себе не знаєм: не знаєм, що
таке рух, життя, почуття і думка; елементи
матерії нам також невідомі, як і усе інше; ми
сліпці, які ходять і міркують навпомацки.
• Ми залишим цей світ таким же нерозумним і
таким же злим, яким застали його.
• Кожна подія сучасності народжується з ми-
нулого і є батьком майбутнього. Вічний ланцюг
причин не може бути ні розірваний, ні сплута-
ний. Неминуча доля є законом усієї природи.
• Коли-небудь я, можливо, набреду на планету, де
114
панує повна гармонія, але поки що мені ніхто не
указав, де така планета знаходиться.
• Соціальна рівність — це є найбільш природня і
найбільш химерна ідея. На нашій нещасній пла-
неті люди, які живуть в суспільстві, не можуть
не розділятися на два класа — на багатих, які
розпоряджаються, і бідних, які служать.
• Численність законів в державі є теж саме, що
безліч лікарів: ознака хвороби і безсилля.
• Настане день, коли у керівництва стануть фі-
лософи. Настане царство розуму.
• Випадковості не існує — усе на цьому світі або
випробування, або покарання, або нагорода, або
передвістя.
• Людина від народження прагне до дії, як вогонь
прагне угору, а камінь униз.
• Я умію тільки сумніватися.
• Марновірство — самий страшний ворог людського роду.
• Наша любов до самих себе допомагає любові до
інших.
• Успіх науки — справа часу і сміливості розуму.
• Що зробилося смішним, не може бути небезпеч-
ним.
• Дехто некорисний у першому ряду, зате у дру-
гому блищить.
• Якщо чернь береться розумувати — все загинуло!
• Постійна поважність є лише маскою посередно-
сті.
• Ніколи не буває великих справ без великих труд-
нощів.
115
• На цьому світі успіху здобувають тільки шпа-
гою і помирають зі зброєю в руках.
• Надія видужати — половина видужання.
• Чудово бути скромним, але не треба бути бай-
дужим.
• Коли казати нічого, завжди говорять погано.
• Ні в якому віці не можна придбати талант,
якого ми позбавлені, але в будь-якому віці можна
виправити свої помилки.
• Користуйтеся, але не зловживайте — таке пра-
вило мудрості. Ні помірність, ні надмірність не
дають щастя.
• Коли я можу робити те, чого бажаю, то це озна-
чає, що я вільний.
• Для великих справ необхідна невтомна наполе-
гливість.
• Тільки слабі учиняють злочини: сильному і щас-
ливому вони не потрібні.
• Чесну людину можна піддати переслідуванню,
але не можна збезчестити.
• Подібно тому, як самим великим фізичним злом
є смерть, так самим великим моральним злом є,
звичайно, війна.
• Ненависть у сполученні з презирством здатна
скинути будь-яке ярмо.
• Немає такого зла, яке не породжувало б добро.
• Справжнє і прекрасне однаково у всі часи і у всіх
народів.
• Завжди зазнавати насолоди — значить зовсім їх
не зазнавати.
• Люди легко вірять в те, чого палко бажають.
116
• Люби істину, але будь милостивим до тих, хто
помиляється.
• Читая в перший раз гарну книгу, ми зазнаємо
таке ж почуття, як зустріч з новим другом.
Знову прочитати вже читану книгу — значить
знову побачити старого друга.
• Прекрасне тільки те, що природнє.
• Якщо люди довго сперечаються, то це доказує,
що те, про що вони сперечаються, неясно для
них самих.
Вольтер автор багатьох афоризмів, серед них такі:
• Найкраще — ворог гарного.
• Боже, спаси мене від друзів — з ворогами я сам
справлюся.
• Тільки перший крок важкий.
• Усе, що стає буденним, мало цінується.
• Усі жанри гарні, крім нудного.
• Книги робляться із книг.
10 лютого 1778 року на настійну вимогу друзів па-
тріарх французького Просвітництва приїхав у Париж.
Прибуття Вольтера до столиці перетворилося в справ-
жній тріумф. Він кілька разів побував на засіданнях
Французької академії, подивився у «Комеді Франсез»
виставу своєї п'єси «Грена» (1776).
30 травня 1778 року Великого француза не стало.
Паризький архієпископ Кристоф де Бомон не дозво-
лив поховати Вольтера на кладовищі. Щоб врятувати
його останки від наруги, оскільки безвірників кидали
на смітник, племінник філософа абат Міньо 1 червня
117
таємно вивіз тіло померлого Вольтера з Парижа і по-
ховав в Шампані.
У липні 1791 року, за часів Великої французької ре-
волюції, домовина з останками Вольтера була переве-
зена в Париж і похована в національній усипальні ви-
датних людей Франції — Пантеоні.
118
