Але хто такий Акула Ден, менти добре знали.

Його, Дениса Ковалевського, за кiлька мiсяцiв до вбивства вперше побачили в офiсi Пiддубнного.

Потiм бачили ще кiлька разiв.

Акула Ден зустрiвся з банкiром не лише на його територiї. Кiлька разiв вони перетинались на обiдах чи просто зустрiчалися в невеличких ресторанах, де дiловi люди збирались часом для переговорiв у неформальнiй обстановцi. Пiддубний i Ковалевський завжди розмовляли без свiдкiв, та, очевидно, настав такий момент, коли банкiру товариство Акули Дена набридло. Про що б Ковалевський не намагався з ним домовитись, у результатi не домовився нi про що.

Остання їхня зустрiч вiдбулась за тиждень до вбивства. Пiддубний звелiв охоронi не пускати Акулу Дена в офiс, а той, у свою чергу, спробував прорватися. До прямого силового контакту не дiйшло, бо бешкетник вчасно оговтався, навiть вибачився перед переляканими дiвчатками-менеджерами, пiсля чого пiшов.

У розмовах з колегами Пiддубного кiлька разiв прозвучало: судячи з усього, Акула Ден пропонував банкiру включитися в якусь чергову свою схему i, очевидно, використовувати рахунки банку для вiдмивання коштiв. Подробиць, звiсно, нiхто не знав, так само як про Акулу Дена вiдомо було вкрай мало подробиць.

Тим часом Олег Луговий, виконуючий обов’язки Григорiя Пiддубного, буквально через два днi пiсля похорону шефа провернув конспiративну комбiнацiю, результатом якої стала його таємна зустрiч з Кiрою Березовською. Конспiратору був потрiбен слiдчий, який веде цю справу, але вiн хотiв, аби жодна жива душа не знала про цю зустрiч. Луговий зiзнався миттєво: мiсяць тому вiн програв величезну навiть за житомирськими мiрками суму в казино. Причому грав не тут, а в Києвi. Луговий частенько грав по маленькiй, але ситуацiя склалася так, що вiн втратив над собою контроль.

— Звичайно, Кiро Антонiвно, я не маленька дитина i не казатиму, що мене поганi дядьки грати змусили, — зiзнався вiн. — Але я маю велику пiдозру: все це невипадково. Бо чоловiк, з яким я зажигав у Києвi того клятого вечора, привiв мене у гральний дiм, який невiдомо яким способом контролює Ковалевський.

— Звiдки такi вiдомостi?

— Довiдки наводив. Розумiєте, навiть не у грошах справа… Хоча в них теж, але… Коротше, коли я програв, був уже досить п’яний. Мiй супутник, той самий, запропонував зняти стрес у саунi. Там було ще багато спиртного i невiдомо звiдки запрошенi проститутки. I я…

— Ви нiчого не пам’ятаєте, що було у тiй саунi, так? — допомогла йому тодi Кiра.

— Правильно, — признався Луговий.

— У вас дружина i скiльки дiтей?

— Один… син… Дружина вагiтна, на восьмому мiсяцi… Розумiєте, ну, нерегулярне статеве життя той… Проблематично, словом…

— Не розумiю, — сухо вiдповiла тодi Кiра, i їй було байдуже, що подумає про її розумiння чи нерозумiння ситуацiї грiшник, який прийшов по iндульгенцiю. — Вам про той вечiр хтось уже нагадав?

— Поки що нi. Грошей, звичайно, шкода. Дiрка в бюджетi, жiнка ще не знає… А про все iнше — взагалi…

— Але ви припускаєте, що вам нагадають?

— З огляду на останнi подiї — так.

— А якi останнi подiї?

— Ну… Вбивство… Навiть не в ньому справа… Розумiєте, якщо… Ну, в такому випадку я автоматично стаю виконуючим обов’язки. Найiмовiрнiше, з часом мене затвердять на посадi директора банку. Можете менi повiрити, я професiонал i репутацiя в мене чиста… Гм… — вiн знiтився i замовк.

— Далi, далi, — заохотила тодi Кiра.

— Словом, Ковалевський намагався про щось домовитися з Пiддубним, включити його в якусь схему. Думаю, ви знаєте, що з Ковалевським нормальнi люди справ намагаються не мати. Але не треба навiть Ковалевського, аби прорахувати: якщо не стане Пiддубного, його мiсце на якийсь час займу я. Пiсля того, що сталося тодi в Києвi, на мене дуже легко натиснути. Та якщо я зараз зроблю офiцiйну заяву вам, це жодним чином не вдарить по Ковалевському. Ви ж розумiєте: важко довести його особисту причетнiсть до схеми. Я напився, я програв у казино, я чорт знає яку камасутру виробляв з шлюхами в саунi. Пiсля таких зiзнань мене навiть убивати не треба: роботи нормальної не буде, враховуючи кризу, родина розпадеться, та ще й Ковалевського не дiстанемо.

— Якщо я правильно розумiю, ви хочете, аби Ковалевського ми дiстали ранiше, нiж вiн зробить вам пропозицiю, вiд якої неможливо вiдмовитись? — уточнила Кiра.

— Я просто хочу, аби ви знали, звiдки можуть рости ноги у цього вбивства, — цiєю вiдповiддю Луговий обмежився, i пiсля неї розмова зiжмакалась.

Звiсно, свою сповiдь вiн вiдмовився писати на паперi i оформляти як офiцiйнi свiдчення. Бо поки, зрештою, не було проти кого, крiм себе, свiдчити. Ось якщо Акулу Дена вдасться взяти за зябра i буде стовiдсоткова гарантiя, що його таки посадять за вбивство, заодно почавши розкручувати iншi грiхи, давнi й не дуже, тодi Луговий охоче допоможе будь-якими свiдченнями. Навiть у суд свiдком пiде. Щоправда, за умови, що цього разу Ковалевського з залу суду не випустять.

Таким чином, порадившись i прокачавши ситуацiю, нi в Кiри Березовської, нi в Сергiя Бражника не лишилося сумнiвiв: складається так, що Акула Ден таки причетний до вбивства. Нiхто з серйозних людей, крiм нього, не мав потреби виводити Пiддубного з гри.

Невеличка оперативна комбiнацiя — i Бражник дiзнався: офiцiйний дозвiл на носiння вогнепальної зброї у Ковалевського є, за ним зареєстрований пiстолет «Вальтер» i при собi його Акула Ден носить не часто, переважно тримає в сейфi. Бо навiщо, коли постiйно поруч нього знаходився охоронець Антон Коновалов, озброєний пiстолетом марки «Беретта Сигар».

З цiєї зброї стрiляли в банкiра Пiддубного.

Значить, подiї могли розвиватись ось як. Акула Ден, розлючений неможливiстю домовитися з Григорiєм Пiддубним, намагається дiстати його всiма способами i навiть нахабнiє настiльки, що приїздить до нього додому пiзно ввечерi. Очевидно, Ковалевський на той час добре вивчив розклад дня банкiра та його звички. Приїхав вiн разом iз охоронцем Антоном. Далi вiтальнi на першому поверсi хазяїн непроханих гостей не пустив. Мiг би не пустити i на порiг, та, мабуть, надто вже наполегливими виявилися. Слово за слово — вони знову посварились. Видно, Акула Ден уже давно замислив убивство, бо iнакше не налаштовував би пастку на Лугового. Та напевне, вирiшив спробувати востаннє, а повiдок для Лугового в разi успiху тримати про всяк випадок, на хазяйствi знадобиться. Але розмова не склалась, Акула Ден розлютився i звелiв Антону вбити Пiддубного.

Або, як варiант, забрав зброю у нього i вистрiлив сам.

Навiть поверховi вiдомостi, якi були у Бражника про Дениса Ковалевського, давали всi пiдстави не сумнiватися в тому, що стрiляти в людину для нього не є чимось надзвичайним та незвичним.

Ще одна оперативна комбiнацiя — i Бражник дiзнається про несподiванi напади лютi, властивi Акулi Дену. Траплялись вони, крiм iншого, через бажання Ковалевського максимально контролювати свої слова та вчинки. В певнi моменти накручена до краю пружина розпрямлялась, i тодi тому, хто став причиною гнiву Ковалевського, краще ховатися якнайдалi i довго зi свого сховку не вилазити. Вiн швидко вiдходив, та зробленого вже не виправиш.

Терпець Акулi Дену мiг урватися пiсля тривалих та безрезультатних переговорiв з банкiром. Крiм того, вiн точно знав: вдома Пiддубний того вечора буде сам, без охорони. Таким чином вiн або свiдомо не врахував присутностi в будинку небажаного свiдка, або не взяв цю обставину до уваги, або…

Або цей свiдок був частиною його чергової комбiнацiї. Щось на кшталт iсторiї з Олегом Луговим.

Проте спочатку Кiра це припущення вiдкинула. За її версiєю, лють на якийсь час переважила здоровий глузд i Акула Ден просто не врахував свiдка. А навiть якщо i врахував, то зовсiм його не боявся. В тому, що Антон Коновалов — теж свiдок, Березовська не сумнiвалася. Ковалевський мiг пересуватися з бiльшою чи меншою кiлькiстю охорони, але щоб Акула Ден пiшов кудись без охорони, такого не було давно. За вiдомостями, якi вдалося роздобути Бражнику, Коновалову вiн довiряє чи не найбiльше з усiх. Отже, вiн теж мiг бути на мiсцi злочину.