Якби Стаґіріт міг прочитати також оцю книгу, він, учитель, сказав би, що в ній написане те, що є, і що написане те, чого нема. Але доведеться мені, Коментаторові, слабим своїм розумом самому вирішати про цю книгу.

Коли Сатана звелів сказати мені, що мене кличуть через стіл* пояснити про цю книгу, котра находилася в країні кінокефалів*, то розум мій був дуже збентежений. Розум мій був, як вода оаз, яку скаламутили спітнілі морди спраглих верблюдів. Я боявся, що не доберу тієї нової й небувалої мови кінокефалів, бо, маючи вони кінокефальські голови, мали б і розмовляти кінокефальською мовою.

Та, прочитавши з допомогою Всесвітньої Матерії і Великого Стаґіріта деяку частину отієї книги, я побачив у ній деякі еллінські слова, як от авто, кефаль, кіно, електрон, паляниця[3]*, і наважився її коментувати. Аджеж і Стаґіріта коментував я, не добравши повного розуму еллінської мови і, судячи по суцільних уступах, увіходив у зміст усієї системи. Отож я відваживсь.

Але попереду, о людино, що постала з Матерії, Ібн Рошд, рекомий Авероес розкаже тобі, що він узнав із секстів про самий народ кінокефальський[4]. Що народ той повний суперечностей.

Він полюбляє авто і він полюбляє кефаль, слова еллінські, але він проти автокефалії. Так, плодюча земля і прозора вода, бувши змішані, є бруд.

Отже, о сине Всесвітньої Матерії, читай цю книгу, і я, називаний від франків, Авероес, у міру слабого розуму свого, допомагатиму тобі я, Коментатор. І хоч університет у Парізії лютеційській спалив мої коментарі до Стаґіріта*, але я гадаю, що ти, сине Всесвітньої Матерії[5], розумієш, що вогнем не можна знищити Коментарі, як нічого не можна знищити вогнем на оцій землі. То ж, селям алейкюм! Читай у книгу!

_________________

(Далі на сторінках 14-15 надрукований вірш Андрія Чужого «Ясносте, Ясносте, Ясносте»).

_________________________

(Сторінки 15-16).

Вірша А. Чужого «Ясносте, Ясносте, Ясносте» я, Авероес, для більшої ясности переповім своїми словами, і він з чужого стане дуже своїм та рідним*.

«Послухай мене, курносого хлопчика: увійди тугою ходою в повнокровном'язисті людські "душі" й голови й зачини абсолютно за собою двері. Замуруйся в людях: стань їх невід'ємною властивістю (і буде тоді чудесно; люди перестануть цигарити, піячити, зло чинити, а пірнуть усі в радісну творчу працю, бо з ясністю в головах, крові і м'язах ніякі труднощі й вороги "в" і "поза" нам не страшні!!!).

Хіба ж ти забула, що це справжнє твоє призначення?! Як же можна забути найщирій, наймогутній красуні: Ясності?!»

Тепер кожний зрозуміє, що цей вірш проти Аль-Коголю і за Курилиху*. Щоправда, я, Коментатор, не добачив у ньому ані рим, ані асонансів, ані будь-якого звукопасу, і він не всолодив моє вухо. За те ж я добачив у ньому веселий і бадьорий заклик до невжиття Аль-Коголю і захований натяк на читання «уваг»*, бо все, що ясне, і все, що правдиве, є тільки в «конспекті». Співець нагадав мені того продавця в церобкоопі, що дав покупцеві чотири літрових пляшки горілки, одначе, пильно закликав його цієї горілки не пити, а подарувати її бідним (бо був продавець секретарем протиалькогольного товариства).

_________________________

(Далі на сторінках 16-41 надрукований текст Юрія Яновського «Козак Швачка», що є початком його роману «Чотири шаблі»).

___________________________

(Сторінка 41)

Я, Авероес, Коментатор, прочитав Яиовського уривок «Козак Швачка», і я здивувався. Насправді, кінокефальці віднайшли замість своєї мови клекіт орлячий. Про героїчні діла сказав оповідач язиком героїчним. Герої ті п'ють і б'ються, як півбоги. Управду видається мені, що коли б Аль-Мансур-Якуб халіф* мав такого співця своїх подвигів, то не шукав би співців із Кордови й Севільї. Бо дуже добре розповідає той, хто написав «Козака Швачку». І коли читаєш, то справді застережливо стискається серце і руки матері ввижаються в туманових хвилях. І почуваєш, що то рука Революції, матері народу, невидимо керувала їми крізь туман. І так само почуваєш, що коли вони не взяли першого ешелона, то візьмуть другий і третій і четвертий натомість. Дуже добре сказав автор. Я, Коментатор, ухвалюю його повість.

____________________

(Далі на 42 сторінці надруковані три сатиричні вірша Леоніда Грибінки «З "Кривих усмішок"».)

________________________

(Сторінки 43-46).

Я Ібн Рошд, прочитав пісню Леоніда Гребінки. Я бачу, що писано в ній про мулів*, і тепер я розповім дещо про самий кінокефальський народ. Насправді, якби ти, о сине Матерії, зрозумів отакі слова:

«Зрікся старих традицій,

в них же застрявши добре.

Потім шукаю позицій,

Втративши обрій»,

– не знаючи нічого про кінокефалів і які серед них бувають люди?

Населення там поділяється на шейхів (більшість яких кінокефали потопили в Евксинському Понті[6], бедуїнів, ремесників і мул[7]. Шейхи найбільше торгують у базарі, бедуїни орють землю, ремесники керують державою і виробляють машини та приладдя, а мулли (істоти, що походять від схрещення ослів з кобилами) не роблять нічого, а тільки моляться.

Одрізняються ці категорії між собою способами мислення.

Шейхи мислять так: всі способи жити є добрі. Торгувати є один із способів жити, ergo торгувати добре.

Як бачите, о сине Матерії, шейхи уміють мислити. Вони не вміли хазяйнувати, і за те їх ремесники понайбільше потопили в Евксикському Понті і в його затоках. Але мислять вони приблизно так, як розповідав Стаґіріт, і, знайшовши велику тезу, підпорядковують їй малу, а потім роблять висновок. Для того, щоб вони торгували в міру, ремесники приставили до них особливих херувимів і серафимів, що звуться фінінспектори.

Знову, як ти бачиш сам, о сине Всесвітньої Матерії, і бедуїни мислять так, як заповідав великий Стаґіріт. Правда, що вони не вживають повних силогізмів, а за браком вільного часу користуються скороченими ентимемами.

Ремесники міркують так:

– Той, хто не робить, хай не їсть. Шейхи не вміли робити. Нехай тепер солону п'ють воду в Евксинському Понті.

Або ще й так:

– Той, хто робить, нехай той керує. Ми робимо, нехай же ми й керуватимемо.

Тобі видно, о сине Матерії, що ремесники уміють мислити цілком логічно. Але ти помічаєш, крім того, в їхніх міркуваннях ще один елемент, і це є слово «нехай».

Ремесники, зробивши висновок, негайно той здійсняють. Вони не кажуть: «той, хто не робить, той не мусив би їсти», а просто заявляють: «хай не їсть!»